Артеріальний тиск (ат)

Артеріальний тиск – це тиск крові в артеріях.

Систолічний тиск – максимальне значення АТ під час систоли.

Діастолічний тиск – мінімальне значення АТ під час діастоли.

Пульсовий тиск – різниця тисків, між максимальним і мінімальним.

АТп = АТс – АТд.

Середній тиск – це величина постійного тиску, який чинить такі ж гемодинамічні ефекти, як і природні коливання АТ.

АТсер. = АТд + АТп – для великих і середніх артерій.

АТсер. = АТд + АТп – для дрібних артерій.

В нормі для здорової молодої людини:

АТс = 120 мм рт.ст.

АТд = 80 мм рт.ст.

АТп = 40 мм рт.ст.

АТсер. = 100 мм рт.ст.

Чим далі від серця тим:

АТс – зростає;

АТд – зменшується;

АТп – зростає;

АТсер. – зменшується.

Тема: Особливості руху крові у венозних судинах

Вени виконують наступні функції:

1. Резервуарна. У венах знаходиться 73% крові.

2. Забезпечення венозного повернення.

Венозний тиск – це тиск у венах. Розрізняють центральний і периферичний венозний тиск.

Центральний венозний тиск (ЦВТ) – це тиск крові у правому передсерді.

ЦВТ залежить від:

1. Здатності шлуночків приймати кров (чим більша здатність тим менша ЦВТ).

2. Надходження крові із периферичних вен (чим більше надходить крові., тим більше ЦВТ).

Надходження крові із вен визначається такими факторами:

1. об’ємом циркулюючої крові (ОЦК) – чим більше ОЦК, тим більше ЦВТ;

2. тонусом периферичних вен – чим більший тонус, тим більший ЦВТ;

3. тонусом артеріол – чим більший тонус, тим менше крові надходить у вени і тим менше ЦВТ.

Таким чином, ЦВТ зростає коли зростає ОЦК, збільшується тонус вен, зменшується тонус артеріол. В нормі ЦВТ = 0.

Периферичний венозний тиск (ПВТ) – це тиск крові у периферичних венах ПВТ = 0-10 мм рт.ст.

ПВТ залежить від:

1. Позасудинних факторів – факторів, які стискають вени. Наприклад – нижня порожниста вена звужується при проходженні через діафрагму, тому нижче стискання Р = 10 мм рт.ст., а вище – Р = 1-2 мм рт.ст. Підключичні вени можуть стискатися між ключицею і ребром – ближче до серця зменшується тиск, у венах руки тиск зростає. Вени шиї можуть стискатися атмосферним тиском – вище стискання тиск збільшується, а нижче стискання – зменшується, тому при травмах цих вен іноді виникає не кровотеча, а засмоктування повітря у судини і розвивається газова емболія.

Р₁ Р₂ Р₁ > Р₂

2. ЦВТ: суттєве зростання ЦВТ може призвести до зростання ПВТ. Але розтяжність венозної стінки дуже велика, тому щоб цей фактор мав істотне значення потрібно щоб ЦВТ бува більший за 4-6 мм рт.ст.

3. Гідростатичного тиску – при вертикальному положенні тіла у венах, розташованих нижче серця гідростатичний тиск зростає – зростає і ПВТ (у венах стопи 90 мм рт.ст.), а у венах розташованих вище серця гідростатичний тиск зменшується – зменшується і ПВТ (вени шиї можуть спадатися під впливом атмосферного тиску і вени мозку фіксовані до твердої мозкової оболонки, тому вони не спадаються, хоча тиск в них низький).

4. Існування венозних клапанів. Коли людина стоїть у венах стопи ПВТ = 90 мм рт.ст., а коли іде під впливом скорочень м’язів кров проходить по венах стопи ПВТ = 25 мм рт.ст. Через 30 хвилин після зупинки ПВТ відновлюється до 90.

Венозне повернення (ВП) – це об’єм крові, який повертається до серця по венах за одиницю часу.

Цей показник визначає хвилинний об’єм серця (ХОС в нормі дорівнює ВП).

Величина ВП залежить від:

1. ЦВТ.

2. середнього тиску наповнення (ОВП), який на утворений опором вен і на опором артеріол.

ВП – опір венозному поверненню.

Для здійснення венозного повернення має значення:

1. М’язовий насос – під час скорочення м’язи стискають венули і дрібні вени м’язів і витискають кров із них в більш великі вени, сприяючі надходженню крові до серця.

2. Дихальний насос – під час вдиху у грудній порожнині знижується тиск, що призводить до зростання трансмурального тиску на стінку вен і зростанню їх радіуса, а це зменшує ОВП і збільшує ВП. Крім того під час вдиху діафрагма опускається вниз і тиск у черевній порожнині зростає, що призводить до стискання вен черевної порожнини, зменшення їх ємності і зростання в них ПВТ, а це підвищує різницю тисків між черевною і грудною частинами нижньої порожнистої вени і збільшенню ВП.

3. Присмоктуючи дія серця – під час систоли шлуночків атріовентрикулярна перегородка зміщується вниз (оскільки шлуночки скорочуються продольно), зростає об’єм передсердь, що веде до зменшення тиску у правому передсерді і збільшення притока крові до нього.