- •Класичні фрактали
- •4.4. Завдання……………………………………………………...115
- •Множина Кантора
- •1.1 Фрактал Кантора
- •1.1.4. В е к т о р н а (арифметична) с у м а м н о ж и н к а н т о р а.
- •1.2. Теорема про множини, гомеоморфні множині Кантора
- •1.3. Застосування множин, гомеоморфних множині Кантора
- •2.1. Означення сніжинки Коха
- •1.4. Завдання
- •Cніжинка Коха
- •2.2. Властивості сніжинки Коха
- •2.3. Острівець Коха та його властивості
- •2.4. Мавпяче дерево
- •2.5. Узагальнення сніжинки Коха
- •2.6. Дослідження аналогів зірки Коха у тривимірному просторі
- •Брунькова модель,
- •Каркас брунькової моделі.
- •2.7. Кубічне узагальнення сніжинки Коха
- •2.8. Завдання
- •3.1. Килим та цвинтар Серпінського
- •3.2. Двовимірне узагальнення килима Серпінського
- •3.3. Аналоги килима Серпінського в тривимірному просторі
- •3.4. Тривимірні узагальнення килима Серпінського
- •3.5. Чотиривимірні аналоги килима Серпінського
- •3.6. Трикутний килим Серпінського, його властивості та способи задання
- •3.7. Узагальнення серветки Серпінського
- •Трикутник Паскаля за
- •3.8. Завдання
- •Крива Пеано
- •4.1. Побудова кривої Пеано
- •4.2. Відомі різновиди та узагальнення кривої Пеано
- •4.3. Узагальнення кривої Пеано на чотиривимірний та п’ятивимірний простори
- •4 Мал.2 .3.2. Узагальнення кривої Пеано на п’ятивимірний простір.
- •4.3.3. Узагальнення кривої Пеано на п-вимірний простір.
- •4.4. Завдання
1.3. Застосування множин, гомеоморфних множині Кантора
Основна мета цього підрозділу – показати, що множини типу Кантора (гомеоморфні множині Кантора) знаходять своє відображення в різних галузях науки, їхні властивості застосовуються не тільки при розв’язуванні математичних задач, але й при дослідженні фізичних процесів та явищ, для визначення структури природних об’єктів і тощо.
Приклад 1. Застосування С при дослідженні структури помилок в лініях передачі даних.
Канал
передачі — це деяка фізична система,
здатна передавати електричний сигнал.
Проте електричний струм, на жаль, не
вільний від спонтанних шумів. Якість
передачі залежить від вірогідності
виникнення помилок, обумовлених шумовими
спотвореннями, які, у свою чергу, залежать
від відношення інтенсивності сигналу
і шуму. Якщо піддати помилки аналізу з
поступово зростаючою точністю (тобто
кожний етап ґрунтуватиметься на паузах
і пакетах, в три рази коротших, ніж
попередні), то дана процедура припускатиме
існування такого поняття, як відносне
розташування пакетів помилок
-го
рангу усередині пакету
-го
рангу. Розподіл ймовірності цих відносних
розподілів, очевидно, не залежить від
.
Ясно, що така інваріантність говорить
про самоподібність. Доведення фрактальної
розмірності такого розподілу можна
знайти в [25].
Приклад 2. Кільця Сатурна. Вважалося, що Сатурн оточений одним суцільним кільцем. Потім була відкрита щілина, що розділяє кільце, потім ще одна, і, нарешті, «Вояджер-1» знайшов величезну кількість таких щілин, в більшості своїй дуже вузьких. «Вояджер» також встановив, що кільця прозорі: вони пропускають сонячне світло. Таким чином, структура кілець являє собою, очевидно, сукупність близько розташованих кіл, причому радіус кожного з цих кіл відповідає відстані від деякої точки відліку до деякої точки канторового пилу. Спеціальна назва для такої множини -декартовий добуток канторового пилу на коло.
Приклад 3. Спектри. Хартер в своїй книзі „Theory of hyperfine and superfine links in symmetric polyatomic molecules” описує спектри деяких органічних молекул; схожість цих спектрів з канторовим пилом приголомшує.
Приклад
4. Зв’зок
з елементарною функцією. Ми
розглянемо можливість отримання пилу
Кантора за допомогою нелінійного
перетворення. Нам вже відомо, що класичний
пил Кантора
інваріантний
при перетвореннях подібності, якщо
коефіцієнт подібності має вигляд 3
.
Ця самоподібність є, безумовно, дуже
важливою властивістю, проте її
недостатньо
для визначення
С.
Навпаки, ми
можемо повністю
визначити
множину С
як найбільшу
обмежену множину, інваріантну при
наступному нелінійному перетворенні:
,
де
.
Якщо
точніше, то ми багаторазово повторюємо
це самовідображення дійсної осі, при
цьому початкове значення
«розмите» по осі
,
а остаточні значення зводяться до точки
і пилу Кантора С.
Нерухомі
точки
і х = 3/4
належать С.
Доведення
цього факту можна знайти зокрема в [25].
Ми
розглянули вже досить чималу кількість
прикладів множин типу Кантора.
Рисунок 1.8 допомагає краще уявити форму
пилу Кантора за допомогою розміщення
його серед решти пилоподібних множин
з N=2 і
змінним значенням
.
На вертикальній осі відкладається або
саме значення
,
що змінюється і інтервалі від 0 до 1/2
(справа), або розмірність
в інтервалі
від 0 до 1 (зліва). Верхня межа обох штор
— це повний інтервал [0,1]. Будь-який
горизонтальний зріз на кожному з малюнків
є яким-небудь пилом Кантора (стрілками
показані значення
і
).
Рис. 1.8.
