Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
парламентаризм лекції.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
975 Кб
Скачать
☆
  1. Чисельний склад парламентів.

За своєю природою парламенти – колегіальні органи, то це саме по собі створює умови для їх певної чисельності.

  1. Чисельність палат нерідко прямо визначається в Основних законах. Так, Конституція України встановлює конституційний склад Верховної Ради України у чотириста п’ятдесят народних депутатів. У Греції, Іспанії, Македонії, Португалії та деяких інших державах встановлюється чисельний мінімум і максимум складу представницького органу (відповідно 200-300 депутатів (Греція); 300-400 (Іспанія); 120-140 (Македонія); 230-235 депутатів (Португалія).

  2. По-різному визначається чисельність верхніх палат у федеральних державах. У державах, де в конституціях фіксується конкретне і рівне представництво суб’єктів федерації, у верхніх палатах (Австралія, СІЛА, Швейцарія, Російська Федерація) склад останніх завжди визначений і залежить тільки від самого факту існування цих суб’єктів. У інших же державах (Австрія та ФРН) в Основних законах зафіксовані норми представництва у верхніх палатах від окремих суб’єктів федерації залежно від чисельності населення останніх.

  3. У низці держав питання визначення чисельності складу виборних палат парламентів вирішується на інших засадах. Зокрема, самі конституції або виборчі закони визначають норму представництва, тобто кількість виборців, яких має представляти в парламенті один депутат (наприклад, Конституція Ірландії фіксує положення про те, що кількість членів Палати представників повинна бути встановлена так, щоб припадало не менш одного члена на кожні ЗО тис. населення або не більш одного члена на кожні 20 тис. населення).

Аналіз конституційних положень у плані чисельності парламентів та їхніх палат дозволяє зробити такі узагальнення. 1. Конституції більшості держав, особливо ті, що прийняті після Другої світової війни, частіше вдаються до фіксації конституційного складу нижніх палат, або однопалатних парламентів. 2. При встановленні чисельності нижніх палат законодавство більшості держав виходить із кількості їхнього населення, хоча така залежність відносна. В Європі найменш чисельними є парламенти в таких державах, як Монако (18 депутатів на 31,5 тис. населення), Андорра (28 депутатів на 10400 виборців), Ліхтенштейн (25 депутатів на ЗО тис. населення), Люксембург (60 депутатів на 378 тис. населення), Мальта (65 депутатів на 400 тис. населення). Від 130 до 200 депутатів мають парламенти або нижні палати парламентів Австрії, Данії, Литви, Нідерландів, Норвегії, Чехії, Словаччини, Фінляндії. Водночас найчисельнішими за складом є нижні палати парламентів Російської Федерації (450), Польщі (460), Франції (577), Італії (630), Великобританії (650) та ФРН (662). 3. Кількісний склад нижніх палат практично завжди значно більший, ніж у верхніх палатах (в Італії та Франції вони нараховують відповідно 315 і 319 депутатів).

Література. 3, 7, 8, 9, 13, 20, 21, 24, 28, 29, 32, 34, 35, 42.