5. Геополітика ядерного світу. Сучасні геополітичні теорії та школи заходу.

Геополітика ядерної ери

Після Другої світової війни, особливо в 1970-1990-ті рр., робились спроби переосмислення методологічних основ геополітичних трактувань міжнародних відносин. Наприклад, американський дослідник Л.Крістоф стверджував: «Сучасні геополітики дивляться на карту, щоб знайти тут не те, що природа нав’язує людині, а те, на що вона його орієнтує».

Розвиток геополітичних поглядів стосовно ядерної ери можна зустріти в представника вже розглянутої американської школи Коліна С. Грея, який присвятив цій проблемі декілька робіт, де обґрунтовувались прагнення США на світовій арені. У книзі «Геополітика ядерної ери» він дає нарис військової стратегії США та НАТО, в якому місце розташування ядерних об’єктів ставиться у залежність від географічних та геополітичних особливостей регіонів. Грей вважає, що потрібна «висока політика» безпеки та міжнародного права, що важливо враховувати вплив тривалих просторових відносин на зростання або послаблення ролі силових центрів, а також те, як технологічні, політико-організаційні та демографічні процеси відображаються на вазі та впливі окремих країн.

Нові розробки в галузі геополітики на Заході побудовані на розумінні того, що з появою авіації, а особливо ядерної зброї та засобів її доставки, традиційні моделі, у основі яких лежав географічно-просторовий детермінізм, застаріли та потребують істотного коригування. Найбільш повні аргументи на користь даної точки зору висунув американський геополітик А.П.Северскі. В його геополітичній моделі світ розділений на два величезних кола повітряної могутності, що концентрувались на індустріальних центрах США та СРСР. Таким чином, ці держави володіли силою, яка на думку Северскі, надавала ключ до світового панування.

Технологічні нововведення у військовій сфері продиктували необхідність застосовувати військовий підхід до проблем безпеки. Його використання дало привід ряду вчених трактувати геополітику на новий лад. Так, американський дослідник Д.Дедні приділяє головну увагу ролі технічного чинника стосовно географічного середовища та політичних процесів. Він міркує наступним чином: «Геополітична дійсність служить фоном для географії та технології. Вона надає форму, прокладає русло та передбачає здійснення політичної влади таким же чином, як гірські хребти, мости та фортифікаційні споруди впливають на армії під час битв. Вони не повністю визначають результат, але сприяють різним стратегіям неоднаково… Географія планети не змінюється. Але значення природних особливостей планети в боротьбі за військову перевагу та безпеку змінюється з технологічними змінами та людськими можливостями руйнувати, перевозити та повідомляти. Без сильного відчуття технології геополітика виродиться у звичайний містицизм».

Для військових стратегів Західного світу характерною є глобалізація геополітики з технократичних позицій. Цікавим тут є висловлювання, що в геополітиці ядерного стримування технологія замінила географію за значенням, у той час як психологічні аспекти основної політики «з позиції сили» досягнули домінуючого впливу. Тобто відбулася зміна основного чинника геополітики.

Свій внесок у розвиток ідей атлантизму зробив ідеолог «нового світового порядку» Збігнєв Бжезінський, американський соціолог, політик та державний діяч, який в 1977-1981 рр. був помічником президента США Дж. Картера по національній безпеці. В 1970-х рр. він висунув теорію вступу американського суспільства у так звану технотронну еру (так деякі дослідники називали постіндустріальне суспільство). В 1986 р. в книзі «План гри» він характеризував суперництво СРСР та США як геополітичну боротьбу за контроль над Євразією. А у 1998 р. світ побачила «Велика шахівниця», де він закликав розробити та застосовувати комплексну, всеохоплюючу та довгострокову геостратегію стосовно усієї Євразії. Саме в цьому і повинно виражатись прагнення США до управління головними геостратегічними фігурами на євразійській шахівниці, розставляючи їх згідно до своїх інтересів та керуючи при цьому ключовими геополітичними центрами Євразії для збереження на тривалий час своєї провідної ролі у світі.