Заняття 4 (2 години) Тема. Економічна оцінка лісів рекреаційного призначення
Мета роботи: Навчитися визначати вартість рекреаційного лісу та ефективність рекреаційного лісокористування
Теоретичні відомості
Оскільки рекреаційні функції можуть частково виконувати ліси інших категорій, то передбачається така класифікація лісів:
ліси рекреаційного призначення – власне рекреаційні ліси, рекреаційні ліси в національних природних парках і ландшафтних заказниках;
ліси, які частково виконують рекреаційні функції – водоохоронні, ґрунтоохоронні, захисні експлуатаційні.
Рекреаційні ліси – це особлива категорія земель лісового фонду, на якій функція рекреаційного лісокористування є основною: парки, лісопарки, зелені зони міст. Важливою якісною ознакою паркових рекреаційних лісів є їх готовність до масового відпочинку, що досягається відповідним пристосуванням території, досить густою та витривалою стежково-дорожньою мережею, використанням малих форм архітектури. Якісною ознакою лісопаркових територій є переважання індивідуального відпочинку і максимальний комфорт.
До лісів рекреаційного призначення відносяться об’єкти природно-заповідного фонду, які використовуються чи можуть використовуватися в туристично-рекреаційній діяльності.
Теоретичні основи економічної оцінки лісів рекреаційного призначення
Ліси рекреаційного призначення не однакові за місцем розташуванням, доступністю для експлуатації, видовим складом, видами оздоровчих занять (санаторне лікування, збір грибів та ягід, прогулянкова чи спортивна рекреація) та якістю при їх експлуатації. Звідси неоднакові методи їх економічної оцінки.
Об’єктом економічної оцінки лісових ресурсів залежно від напрямів їх використання є:
земля як головний засіб виробництва в лісовому господарстві;
лісові насадження на корені;
ліс як земельне угіддя і об’єкт багатоцільового використання;
насадження, які є продуктом природи і праці;
ресурси побічного і прижиттєвого користування;
ресурси лісової фауни.
Базовою одиницею економічної оцінки є лісова ділянка, яка характеризується однорідністю умов місцезростання та однаковими таксаційно-лісівничими показниками.
Екологічне значення лісів
Рекреаційна роль лісів тісно пов'язана з екологічними функціями, які вони виконують.
Під екологічною функцією лісів, як еколого-економічної системи, розуміють рекреаційну (оздоровчу) цінність лісових масивів, захист ґрунтів від ерозії, підвищення урожайності сільськогосподарських культур, регулювання водостоку, продукування кисню та ін. Лісові біогеоценози впливають на оточуюче середовище як біологічна система, виділяючи в зовнішнє середовище речовину та енергію в процесі фотосинтезу, дихання, транспірації та ін. Крім того, лісові фітоценози - це фізичні тіла, які займають певне місце і мають масу із специфічними для неї властивостями. Вплив лісу на абіотичні фактори навколишнього середовища проявляється в наступних властивостях лісів: а) кліматопокращувальних (вплив на вітровий і температурний режими, сонячну радіацію, виділення кисню, поглинання вуглекислого газу, іонізацію повітря та ін.); б) водоохоронних (вплив на вологість повітря, регулювання режиму водозбору, водостоку, покращення якості води); в) захисних (полезахисних, ґрунтозахисних, шумозахисних, пило- і газозахисних). Вплив лісів на біотичні фактори довкілля проявляється у дії їх лікувально-оздоровчих та естетичних властивостей, реалізації ресурсоохоронних функцій.
Короткий аналіз корисного впливу лісових біогеоценозів на абіотичні і біотичні фактори середовища дає загальне уявлення про їх велику роль у формуванні в лісах комфортних умов для рекреаційної діяльності населення. Рекреаційну діяльність в лісах можна поділити на організовану, що базується переважно на стаціонарних об'єктах, і неорганізовану.
З врахуванням періодичності вільного часу рекреацію поділяють на щоденну, щотижневу і щорічну. Відповідно формуються і лісові рекреаційні системи: внутріміські (маленькі ліси, парки, сади, сквери) і ближні приміські (парки і лісопарки, дендросади і ботанічні сади), які забезпечують щоденне використання вільного часу після роботи; заміські - для реалізації потреб в заміському відпочинку у вихідні дні (ліси зелених зон); автономні стаціонарні системи, що використовуються в період відпусток і канікул. В процесі лісоустрою приміських лісів використовується функціональне зонування їх територій: паркова, лісопаркова, лісова. Основна відмінність зон - різна інтенсивність відвідування.
За функціональними особливостями рекреаційну діяльність в лісах можна поділити на наступні види: лікувальну, оздоровчу, спортивну, туристичну, утилітарну, пізнавальну. В залежності від виду вона може проходити організовано з використанням стаціонарних закладів - санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку, дачних та садових ділянок, спортивних і туристичних баз і неорганізовано.
Дуже розповсюдженою є рекреаційно-оздоровча діяльність. Вона охоплює всі вікові групи населення. Сприяє зниженню нервових і фізичних втом, профілактиці захворювань, відновленню фізичного і духовного потенціалу людини. Відбувається в парках, лісопарках, лісах зелених зон, а також в приміських і інших лісах, що використовуються для відпочинку. Базується на стаціонарних об'єктах відпочинку, а також може здійснюватись неорганізовано. Рекреаційно-оздоровча діяльність тісно переплітається з іншими видами відпочинку.
Рекреаційно-спортивна діяльність об'єднує заняття спортом, включаючи спортивно-утилітарні види: мисливство, риболовлю, – і здійснюється в лісах (водоохоронних і експлуатаційних), в основному закріплених за мисливськими, риболовними і лижно-спортивними базами.
Рекреаційно-туристична діяльність пов'язана з подорожами і походами з метою активного відпочинку і пізнання природи.
Рекреаційно-утилітарна діяльність - це поєднання відпочинку із збиранням грибів, ягід, лікарських трав. Це наймасовіший вид відпочинку. Організовано він відбувається на стаціонарних об'єктах - ділянках колективних садів, неорганізовано - в приміських і інших лісах в сезон збору ягід і грибів.
Рекреаційно-пізнавальна діяльність здійснюється в дендраріях, ботанічних садах, інших цінних природних об'єктах, де людина може підвищити свій рівень знань у сфері природничих наук і охорони природи.
З точки зору рекреаційного лісокористування найбільш важливими характеристиками є лісистість, породний склад, бонітет, різноманітність ландшафтів, рослинного покриву, його ярусність, фітонцидність, естетичність пейзажів, частота їх змінюваності, заболоченість територій, рельєф, наявність грибних і ягідних місць, водойм, транспортна та пішохідна доступність, наявність елементів рекреаційного благоустрою, медико-географічні особливості району.
Споживча цінність рекреаційного лісу, як і іншого товару, визначається кількістю суспільно необхідної праці на його утримання та поліпшення. Тому закономірно вимірювати рекреаційні функції лісу через співставлення величини приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, з витратами, пов'язаними з впорядкуванням лісів рекреаційного призначення.
В загальному вигляді економічна оцінка рекреаційного лісокористування (Rp), яке щорічно приносить народногосподарський ефект з урахуванням періоду ротації лісових насаджень, визначається формулою:
,
де r - рента від рекреаційного лісокористування, грн.;
q - коефіцієнт ефективності рекреаційного лісокористування;
t - фактичний вік насадження, років;
Т - вік природної стиглості дерев, років;
Епр - норматив дисконтування (0,03).
Рента від рекреаційного природокористування визначається різницею між цінністю лісу як рекреаційного ресурсу, яка встановлюється величиною допустимих витрат на приріст ефекту (замикаючих оцінок) і індивідуальних зведених затрат на відновлення і вирощування лісових насаджень. Рента розраховується за формулою:
r = ZpKp - З,
де Zp- замикаючі витрати на вирощування 1 га рекреаційного лісу, грн.;
Кр - коефіцієнт якості лісових насаджень;
З - індивідуальні зведені затрати на відновлення, вирощування лісових насаджень рекреаційного призначення, грн.
Замикаючі витрати відбивають ефект, який досягається в результаті поліпшення лісу як засобу праці в рекреації. Останні представлені витратами на відновлення і вирощування рекреаційних насаджень, впорядкування території, формування ландшафтів тощо. Рівень їх залежить від умов розташування ділянок лісу, структури насаджень рекреаційного призначення. Тобто замикаючі витрати (ZР) на вирощування лісу складаються з таких витрат:
витрат на впорядкування території;
витрат на формування ландшафтів;
витрат поліпшення рекреаційної цінності деревостанів;
витрат на встановлення санітарно-гігієнічної атрибутики.
Для умов України такі параметри (ціни) недосконалі.
Замикаючі витрати на вирощування рекреаційного лісу можна прийняти на рівні 18 тис.грн. на 1 га , виходячи, що затрати на вирощування насаджень експлуатаційного призначення в найгірших умовах зростання складаються 14 тис.грн. на 1га (якщо витрати на вирощування 1 м3 деревини знаходяться на рівні 87,24 грн.), а додаткові витрати на облаштування території - 4 тис.грн. на 1 га.
Індивідуальні зведені витрати на благоустрій конкретної ділянки лісу складають приблизно 12 тис.грн. на 1 га.
Коефіцієнт якості лісових насаджень (Кр) - характеризує рівень їх придатності для рекреації, визначається на підставі співвідношення існуючих показників ландшафту до нормативних. Останній становить для Чернігівської області - 0,95.
Таким чином, рента 1 га рекреаційного лісу вираховується так:
r=(18*0,95-12)=5,1 тис.грн.
Коефіцієнт ефективності рекреаційного лісокористування (q розраховується на основі співвідношення нормативного і фактичного відвідування лісу рекреантами. Гранично допустимі норми відвідування лісів подано в таблиці 7.
Таблиця 7