39. Міграція як індикатор соціально-національних процесів.

Міграційні процеси в нашій країні останнього десятиріччя XX століття, після проголошення державної незалежності, набувають нових рис і значно відмінні від тих, які мали місце у попередні роки. Ці особливості дослідники виявляють зокрема в етнічному складі, у соціальній, освітній, професійній і віковій структурі мігрантів.

Останнім часом все більше громадян України намагаються виїхати за кордон на постійне, тривале або тимчасове проживання, вбачаючи у цьому надійний шлях вирішення багатьох життєвих проблем, передусім соціальних; певною мірою зростання обсягів міграції є компенсацією «втрачених можливостей» – обмеженістю виїзду за межі державного кордону у попередній історичний період. Спонукальним мотивом до еміграції став, набагато нижчий, ніж у сусідніх країнах, рівень життя. Однак глибинні причини цього явища знаходяться в економічній кризі. Крім того, наявність складних політичних суперечностей також впливає на рішення про виїзд за межі країни. Незважаючи на те, що в Україні не існує гострих етнічних та збройних конфліктів, які значною мірою формують міграційну поведінку, все ж таки вони впливають на інтенсивність міграційних процесів та кількість мігрантів. Усі перелічені проблеми призводять до того, що еміграція в Україні, починаючи з 1994 року постійно переважає імміграцію.

40. Міжетнічні та міжнаціональні конфлікти: сутність, структура, чинники.

Міжетнічний конфлікт – це специфічна ситуація у стосунках між етнічними спільнотами, її частинами або ж її окремими представниками, змістом якої є змагання учасників цих стосунків за відповідні ніші у суспільному житті поліетнічної країни й у ході якого відбувається протиставлення інтересів і застосування будь-яких засобів для реалізації цих інтересів та утвердження стійких позицій своєї етнічності в етнонаціональній структурі суспільства проживання.

Найпотужнішими чинниками, які можуть стимулювати появу і розвиток міжетнічного конфлікту, на мою думку, є наступні: соціальні, політичні, культурні, психологічні, релігійні; ті, що розгортаються у сфері управління та відносин регіональної і центральної влади; суто етнічні, що базуються на стереотипах (уявленнях) представників різних спільнот одне про одного.

Оглядаючи причини міжетнічного конфлікту (а їх, це зрозуміло навіть з короткого переліку, велика кількість), можна зробити узагальнюючий висновок, що основною причиною конфліктів є змагання соціальних груп (а етнічна спільнота є одним з її різновидів) за здобуття гідних ніш у суспільному розвитку країни.

У цьому контексті структуру міжетнічного конфлікту можна представити так:

· етнічне дистанціювання;

· етнічна неприязнь;

· етнічна ворожість;

· етнічна напруга;

· етнічна конфронтація;

· етнічний антагонізм.

Неможливість остаточного вирішення національного питання потребує постійної уваги до національних процесів, пошуку можливостей гармонізації міжнаціональних відносин, подолання протиріч з метою недопущення переростання їх у міжнаціональний конфлікт.

Вагомими чинниками міжнаціональних конфліктів стали етнокультурні та соціально-психологічні причини, пов'язані з ущемленням національних почуттів