Якою може бути модель?

Модель залежно від інтерпретації Уряду може відповідати на одне чи кілька з наступних питань: хто?, як (у який спосіб)? коли? У наведеному вище випадку з реформуванням енергетики для Уряду було надзвичайно важливим відповісти на питання „як буде відбуватися реформування?”. Для інтерпретації „Україна не повинна вступати в НАТО” на рівні моделі важливо відповісти на питання „коли?” (зараз, у майбутньому, ніколи). Для інтерпретації „Україна повинна вдосконалити механізм боротьби з наркотрафіком” важливо чітко артикулювати спосіб боротьби (як?) та суб’єктів, які мають вчиняти відповідні дії (хто?).

Яка роль моделі у Британському форматі Парламентських дебатів?

Модель – це спосіб уточнення інтерпретації, спосіб зробити дебатування більш чітким, зрозумілим та простим.

ІІ. Матеріал (Лінія Аргументації)

Визначення матеріалу 

Матеріал – це зміст промови – аргументи, які використовує дебатер для розвитку свого кейсу для переконання аудиторії.

Матеріал складається із аргументів і міркувань, прикладів, тематичних досліджень, фактів та будь-якого іншого матеріалу, що поглиблює кейс.

Матеріал включає в себе конструктивне наповнення та спростування аргументів опонента (контраргументи, конкретно спрямовані на те, щоб спростувати аргументи протилежної команди). Матеріал доповнюють Пункти інформації. 

Складові частини матеріалу 

Матеріал має бути доречним, логічним і послідовним.

Матеріал має бути доречним. Він повинен стосуватися теми дебатів: позитивний (стверджуючий) матеріал підтримує кейс вашої команди і спростовує думку протилежної команди. Члени повинні належним чином розставити пріоритети і встановити регламент для динамічного обговорення теми дебатів.

Матеріал має бути логічним. Аргументи повинні бути логічно розвинутими, що робить їх чіткими та добре обгрунтованими і, отже, правдоподібними. Висновок всіх аргументів має підтримувати кейс гравця.

Матеріал має бути послідовним. Гравці мають слідкувати, щоб матеріал презентований в промові відповідав їх позиції, позиції команди та лінії гри

Всі гравці представляють конструктивний матеріал (за винятком останніх двох учасників дебатів), і всі гравці мають спростовувати думку протилежної команди (за винятком першого гравця). Прем’єр-міністр надає перевагу презентації конструктивного матеріалу.

Всі учасники дебатів повинні спробувати відповісти щонайменше на два Пункти інформації під час своєї мови і ставити Пункти інформації під час гри гравцям команд протилежної лінії гри (тобто члени Уряду ставлять Пункти інформації Членам Опозиції і навпаки).

Оцінка матеріалу (суддівство)

Представлання матеріалу (виступ) має бути переконливим. «Складові частини матеріалу» допомагають суддям оцінити його переконливість та правдоподібність.

Матеріал оцінюється з точки зору середньої поміркованої людини. Судді роблять аналіз цього матеріалу та оцінюють правдоподібність, ігноруючи при цьому будь-які спеціальні знання, які вони можуть мати із теми дебатів (принцип «tabula rasa»).

Судді мають оцінювати об’єктивно, без упередженого ставлення. В дебатах не має дискримінації на основі релігії, статі, раси, кольору шкіри, національності, сексуальної орієнтації, віку, соціального статусу або інвалідності.

Пункти інформації (ПІ) оцінюються згідно з ефектом, який вони справляють на переконливість кейсу обох гравців (підсилюють або послаблюють позицію): гравця, котрий відповідає на ПІ та гравця, який ставить ПІ.

СТРАТЕГІЇ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ОПОЗИЦІЙ

Завдання Опозиції полягає в тому, щоб створити т.зв. зіткнення в грі. Опозиція повинна будувати гру таким чином, щоб суперечність між її позицією та позицією Уряду була очевидною.

Стратегії Опозиції:

І. „Статус-кво” – сутність даної стратегії полягає в тому, що Опозиція намагається довести доцільність „не-вчинення” дії, яку пропонує Уряд, порівнюючи систему, яка буде утворена внаслідок вчинення дії Уряду, та систему, що існує на момент її вчинення, і доводячи, що існуюча система (статус-кво) не потребує змін, оскільки а) жодної проблеми (негативних явищ, які слід усунути) в існуючій системі не існує, б) проблема (негативні явища) вирішиться сама по собі, в) проблема вже вирішується, а Уряд не пропонує нічого нового.

ІІ. „Шкідливі наслідки” – використовуючи дану стратегію, Опозиція демонструє, що реалізація пропозиції Уряду призведе до негативних наслідків. Чим більше таких наслідків назбирає Опозиція, тим гірше для Уряду.

ІІІ. „Тотальне руйнування” – дана стратегія є простішою за дві попередні і полягає в руйнуванні („атаках”) аргументів Уряду. Вона вимагає від Опозиції двох речей – уваги і дуже критичного мислення. Конкретними проявами цієї стратегії є:

А) виявлення логічних суперечностей в Моделі та Лінії Аргументації;

Б) „Уряд використовує хибні докази (факти, статистику і т.д.)”;

В) „Уряд робить хибні висновки, виходячи з наданих доказів”;

Г) „Твердження А не зумовлює твердження Б”...

„Не підтверджено”, „не доведено”, „не випливає” – у цьому суть тотального руйнування.

Що має робити Друга Опозиція?

Ключове завдання Другої Опозиції – відбиття розширення, яке буде надано Другим Урядом. Оскільки Другий Уряд розширює кейс Першого Уряду, Друга Опозиція може атакувати кейс Першого Уряду. Це особливо актуально, коли Перша Опозиція є слабкою. Друга Опозиція не повинна просто дублювати ідеї Першої Опозиції.

ДРУГИЙ УРЯД ТА „ПОЗИТИВНЕ РОЗШИРЕННЯ”

Ключовим завданням Другого Уряду є розширення позиції (кейсу) Першого Уряду. У дебатах це називається „позитивне розширення”. Другий Уряд не може просто дублювати ідеї Першого Уряду.

Як зробити позитивне розширення?

А) найпростіший та найбільш надійний спосіб – доповнити Лінію Аргументації Першого Уряду новими аргументами;

Б) більш складний, але більше естетичний, з точки зору дебатної техніки, прийом – стратегія „розширення/звуження”.

В) якщо Перший Уряд слабко реагував на атаки Першої Опозиції, Другий Уряд може більш аргументовано відповісти на ці атаки. Стратегія „порятунок Першого Уряду” вважається позитивним розширенням.

ОБОВ’ЯЗКИ ГРАВЦІВ