900 Кг) віл коштував тоді до 60 флоринів, 1 цнт пшениці - 6-10

флоринів). Усвідомлюючи це, телефонна служба, вже починаючи з січня 1886

року, дещо знизила плату. Для обонентів, домівки яких перебували на

відстані до 500 м від центральної телефонної станції, вона складала 60

флоринів на рік. Крім того досить важко отримувався дозвіл на

закопування на приватній землі стовпів або ж згода на під'єднання дротів

до паль будинків. Заважали також розвитку зв'яку і стихійні явища.

Зв'язок у Чернівцях часто виходив з ладу, насамперед - через обрив

проводів від вітру та намерзання на них льоду. Основною причиною цього

лиха була велика вага дроту (діаметр поперечного розрізу до 5 мм).

По-друге, не рідко споруджували лінії з порушенням технологічних вимог -

не на стовпах зі строго встановленою відстанню між ними 45-50 метрів, а

на стояках дахів будинків, де відстань іноді перевищувала 100 метрів.

Налагодження телефонного зв'язку з провінцією також просувалося

повільно. Скажімо, Буковинська палата торгівлі і ремесел у 1896 році

скаржилася на те, що три роки поспіль просить прокласти телефонну мережу

до Новоселиці. Мешканці приміського села Тарашани (20 км від Чернівців)

через 30 років після початку телефонізації не могли домогтися проведення

в цей населений пункт електрозв'язку. Всі ці обставини, врешті-решт,

вплинули на те, що у 1889 році в Чернівцях працювало лише 114 телефонів.

Більшість апаратів було встановлено в центрі міста, на відстані 500

метрів від ратуші, а телефонним зв'язком користувалися найбагатші

городяни "маленького Парижа". Але, незважаючи на це, зв'язок розвивався.

Чернівці ставали проміжним пунктом, через який зв'язок із Відня

розповсюджувався на Румунію. У 1885 р. між Чернівцями і столицею Австрії

відбувалися в середньому 11 тисяч розмов, з них 3,4 тис. - з України і

7,6 Тис. - з Румунії. А вже через три десятиліття після встановленняпершого телефону, на початок 1913 року, кількість телефонних станцій на

Буковині досягла 29, довжина ліній - 772 км, число номерів - 1975 (з них

безпосередньо з'єднані зі станцією - 1100), кількість розмов - 7, 1 млн.

Згідно з тарифом на 1913 рік, при кількості розмов до трьох тисяч (8

розмов на день) використання телефону вважалося пасивним, з 3 до 6 тис.-

інтенсивним (від 9 до 16 розмов на день), а з 6 до 12 тис. - дуже

інтенсивним (від 17 до 32 розмов на день). Відповідно до цих категорій

встановлювалася і оплата. Завершуючи розповідь про австрійський період

розвитку телефонного зв'язку, зупинюся ще на одному факті. 27 липня 1946

року в Чернівцях достроково ввели в експлуатацію першу автоматичну АТС

на 1200 номерів. Ця АТС замінила роботу 26-ти телефоністок. Її монтували

протягом семи місяців, підключивши спочатку 400 абонентів. На той час

такої станції не було навіть у столичному Кишиневі.

Міністерство освіти і науки України. Спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенів м. Світловодська кафедри науки з фізики.

Науково-технічна революція телефонного зв'язку

Доповідь зроблена

Учнем 9-Б класу