Етапи розвитку єгипетської культури. Писемність єгиптян

Етапи розвитку єгипетської культури тісно пов’язані з історією держави.

Перші відомості про Єгипет ми знайдемо в Біблії та “Історії” давньогрецького історика Геродота, який у V ст. до н. е. відвідує Єгипет і записує багато спогадів, перш за все жерців, про історію країни. Наукове вивчення історії і культури почалося в ХІХ ст., коли в 1812 р. англієць Юнг і француз Франсуа Шампольон знайшли засіб розшифрувати єгипетське письмо і з того часу всі написи на стінах саркофагів, пірамід, вся єгипетська література стали доступними для дослідження.

Самі єгиптяни називали свою країну “Кеме”, що на семітській мові, близькій до давньоарабської і давньоєврейської, означає “Чорна земля”, підкреслюючи родючість цієї землі у протилежність пустелі – “Червоній землі”.

Власне, слово “Єгипет” (Айгюптос) – грецького походження і являє собою змінене поетичне визначення давньої столиці Нижнього Єгипту – Мемфіса – Хет-на-Пта(х) (Фортеця бога Пта(ха) (до речі, це був бог-покровитель мистецтв та ремесел).

Є ще одна назва для цієї країни, що дуже яскраво відбиває особливості її існування: Геродот назвав Єгипет “Дар Нілу”. І дійсно, все життя Єгипту і всі уявлення єгиптян про світ є наслідком спостережень за цією рікою, що дає життя і робить землю чорною, родючою. Кожного року Ніл демонструє людині народження – життя – смерть і проходить у цьому розвитку три цикли: перший сезон – паводки (з липня по листопад), коли внаслідок тропічних дощів Ніл розливається й затоплює всю країну (за винятком узгір’їв – природних чи штучних, де єгиптяни будували свої міста); другий – сівби – наступні чотири місяці (листопад – лютий). Ніл, коли спадає, залишає родючу землю, вкриту мулом; третій сезон – жнива (березень – червень). І цей цикл повторюється щороку, демонструючи круговорот життя і смерті. Необхідність об’єднатися на боротьбу з природою пояснює форми управління в Давньому Єгипті. Спочатку територія поділялася на номи (області), які потім у 3200 р. до н. е. були об’єднані в державу (Нижній – із столицею Мемфіс – та Верхній – із столицею Фіви). З цього часу історія та історія культури пов’язані з династіями єгипетських фараонів.

Виділяють такі періоди в розвитку Єгипту:

І. Раннє царство – неоліт 3200 – 2800 рр. до н. е. (1 – 2 династії).

ІІ. Стародавнє царство – 2800 – 2400 рр. до н. е. (3 – 4 династії).

ІІІ. Середнє царство – XXI – XVIII ст. до н. е. (11 – 13 династія).

IV. Нове царство – XVI – XI ст. до н. е. (18 – 20 династії).

V. Пізнє царство – XI – 332 р. до н. е., коли Олександр Македонський підкорив Єгипет, а з 30 р. до н. е. він стає провінцією Римської імперії й імператриця Клеопатра вживає отруту, щоб не йти за колісницею переможця Октавіана Августа з мотузкою на шиї.

Єгипет – це не тільки найдавніша імперія в світовій історії, але й країна, що дала один з перших зразків писемності. Писемність виникає на зламі ІV – ІІІ тис. до н. е. і стає наслідком процесу формування ієрогліфічного письма з піктограми (тобто письма малюнкового).

Виходячи з уявлень (первісних) про магічний зв’язок між зображенням (знаком) та предметом, давні єгиптяни в малюнках відтворюють слово. Так, дві хвилясті лінії були знаком води, чотирикутник – знаком дому (згадайте про первісні геометричні символи для кочових та осідлих народів); це були малюнки-образи.

Н априклад, рот - , хліб - , серце -

За допомогою образів зображувалися і дії (відкриті двері – це відкриття чогось, птах, що крокує, – мандри), і поняття (істина – перо страуса).

Пізніше з’являються так звані фонетичні ієрогліфи (наприклад, звук А позначався зображенням орла (на єгип. мові – аспе). Так з’явилося змішане письмо – ієратичне, а для повсякденного використання ця система була скорочена і стала називатися демотичною.

Оскільки етимологічно це було малюнкове письмо, ієрогліфи становлять важливу частину зображення в творах образотворчого мистецтва.