Функції операційних систем.

Операційна система представляє комплекс системних і службових програм­них засобів. З одного боку, вона спирається на базове програмне забезпечення комп'ютера, що входить в його систему BIOS, з іншого боку, вона сама є опорою для програмного забезпечення вищих рівнів — прикладних і більшості службових застосувань. Застосуваннями операційної системи прийнято називати програми, призначені для роботи під управлінням даної системи.

Основна функція всіх операційних систем — посередницька. Вона заключа­ється в забезпеченні декількох видів інтерфейсу:

• інтерфейсу між користувачем і програмно-апаратними засобами ком­пьютера (інтерфейс користувача);

• інтерфейсу між програмним і апаратним забезпеченням (аппаратно-про­граммный інтерфейс);

• інтерфейсу між різними видами програмного забезпечення (програмний інтерфейс).

Навіть для однієї апаратної платформи, наприклад такий, як IBM РС, існує декілька операційних систем. Відмінності між ними розглядають в двох кате­гориях: внутрішні і зовнішні. Внутрішні відмінності характеризуються методами реалізації основних функцій. Зовнішні відмінності визначаються наявністю і доступністю застосувань даної системи, необхідних для задоволення тех­нічних вимог, що пред'являються до конкретного робочого місця.

Забезпечення інтерфейсу користувача. Режими роботи з комп'ютером.

Всі операційні системи здатні забезпечувати як пакетний, так і діалоговий режим роботи з користувачем. У пакетному режимі операційна система автоматично виконує задану послідовність команд. Суть діалогового режиму полягає в тому, що операційна система знаходиться в очікуванні команди користувача і, отримавши її, приступає до виконання, а виконавши, повертає відгук і чекає чергової команди. Діалоговий режим роботи заснований на використанні переривань процесора і переривань BIOS (які, у свою чергу, також побудовані на використанні переривань процесора) Спираючись на ці апаратні пере­ривння, операційна система створює свій комплекс системних переривань. Здатність операційної системи перервати поточну роботу і відреагувати на події, викликані користувачем за допомогою пристроїв, що управляють, сприймається нами як діалоговий режим роботи.

Види інтерфейсів користувача

По реалізації інтерфейсу користувача розрізняють неграфічні і графічні операційні системи. Неграфічні операційні системи реалізують інтерфейс командного рядка. Основним пристроєм управління в даному випадку є клавіатура. Команди, що управляють, вводять в поле командного рядка, де їх можна і редагувати. Виконання команди починається після її твердження, наприклад натисненням клавіші ENTER. Для комп'ютерів платформи IBM РС інтерфейс команд­ной рядка забезпечується сімейством операційних систем під загальною назвою MS-DOS (версії від MS-DOS 1.0 до MS-DOS 6.2).

Графічні операційні системи реалізують складніший тип інтерфейсу, в якому як орган управління окрім клавіатури може використовуватися миша або адекватний пристрій позиціонування. Робота з графічною опера­ційною системою заснована на взаємодії активних і пасивних екранних елементів управління.

Як активний елемент управління виступає покажчик миші — графічний об'єкт, переміщення якого на екрані синхронізоване з переміщенням миші. Як пасивні елементи управління виступають графічні елементи управління застосувань (екранні кнопки, значки, перемикачі, прапорці, списки, рядки меню і багато інших).

Характер взаємодії між активними і пасивними елементами управління вибирає сам користувач. У його розпорядженні прийоми наведення покажчика миші на елемент управління, клацання кнопками миші і інші засоби.