2.2. Вікова динаміка розвитку гнучкості
Раціональне планування роботи, що спрямована на розвиток гнучкості, вимагає врахування вікових змін формування рухливості в суглобах. В цілому гнучкість інтенсивно покращується під впливом занять в дітей з 6 до 8 років і від 9 до 10-11 років. У дівчат показники гнучкості на 20-30% вищі, чим у хлопців. Але у різних суглобах вона має різну динаміку розвитку. Так рухливість у дрібних суглобах розвивається скоріше ніж у масивніших.
Гнучкість природно зростає до 14-15 років, але у різних суглобах вона має різну динаміку розвитку. При цьому у дрібних суглобах розвивається швидше, ніж у великих.
Амплітуда рухів у кульшових суглобах гетерохронно зростає до 13-ти років. Найвищий темп її приросту спостерігається з 7 до 8 та з 11 до 13 років (мал. 2.1).
Рухливість суглобів хребта має дещо іншу динаміку. У дівчат вона зростає до 14, а у хлопців — до 15 років. (Мал. 2.2).
Мал. 2.1. Показники активної та пасивної
Maл. 2.2. Вікова динаміка рухливості хребта (Б.В. Сермеев, 1969).
Високі темпи її природного приросту у дівчат спостерігаються від 7 до 8 від 10 до 11 та з 12 до 14 років, а в хлопців від 9 до 11 та від 14 до 15 років Якщо не застосовувати вправи з розвитку, то вже в юнацькому віці амплітуда рухів практично в усіх суглобах починає поступово зменшуватись.
Враховуючи сенситивні періоди розвитку рухових якостей, цілеспрямовано розвивати гнучкість доцільно від 7-8 до 14-15 років. Водночас застерігаємо, що форсований розвиток гнучкості без належного зміцнення м'язів, зв'язок і сухожиль може викликати розхлябаність у суглобах і, зрештою, порушення постави, яке зустрічається саме з цієї причини навіть у художніх гімнасток. Звідси випливає необхідність оптимального поєднання розвитку гнучкості та сили [9],[16].
Для оцінки рівня розвитку гнучкості використовують контрольні вправи (тести), за допомогою яких, опосередковано вимірюється гнучкість в лінійних одиницях. Загальний рівень гнучкості опорно-рухового апарату можна оцінити за результатами виконання трьох контрольних вправ, які вимагають рухливості у суглобах хребта, кульшових та плечових:
нахил вперед із вихідного положення основна стійка «на підвищеній опорі». Підвищена опора (гімнастична лава або спеціальна табуретка) повинна бути обладнана вертикально закріпленою лінійкою, нульова відмітка якої має збігатись із поверхнею лави. Поділки на частині лінійки, що знаходиться вище цієї поверхні, умовно позначаються знаком «-», а нижче — знаком «+». Нахил вперед виконується плавно з намаганням якомога нижче опустити руки вздовж лінійки. Результат фіксується в сантиметрах по поділці, на рівні якої учень зумів зафіксувати це положення протягом двох секунд;
«викрут» з гімнастичною палицею, не згинаючи рук. Рівень рухливості у плечових суглобах оцінюється за відстанню між великими пальцями рук. Чим менша відстань, тим вищий рівень гнучкості плечових суглобів;
«міст». У будь-який спосіб прийняти положення «міст» і переступанням ніг досягти найменшої відстані між руками і ногами, якомога більше прогинаючись. Оцінюється рівень гнучкості хребта, кульшових та плечових суглобів за відстанню між п'ятами і руками та між найвищою точкою хребта і опорою. Чим менший перший показник і більший другий, тим краще розвинена гнучкість [8].
2.3. Особливості розвитку гнучкості у хлопчиків Збільшення показників сумарної рухливості хребетного стовпа при згинальних рухах у хлопчиків і дівчаток 7— 17 років відбувається нерівномірно.
У хлопчиків воно задоволене значно у віці від 7 до 10 років, в 11—13 років приріст рухливості хребетного стовпа сповільнюється, з 14 років знов починається активніший приріст, що досягає великих величин у 15-річних. У 16 — 17 років рухливість знижується, знижуючись до рівня, який спостерігається у 9-річних.
У віці 7 — 1 1 року у хлопчиків щорічний приріст показників активного згинання випрямленої ноги в середньому складає 2,7°, пасивного, — 3,5°. У віці від 12 до 15 років приріст активного згинання ноги складає всього 6°, а показники пасивного згинання залишаються без змін. У 16 — 17 років величина згинання ноги значно зменшується.
У формуванні гнучкості в хлопчиків середнього фізичного розвитку два основні періоди активізації - від 9 до 11 років і від 14 до 16 років. За цей час гнучкість відповідно збільшується на 15,8° і 21°.
По темпах приросту найбільш ефективними періодами являются 9-10, 10-11 і 14-15 років. Зниження активного розвитку характерно для 8-9, 12-13, 13-14 і 16-17 років.Эфективне виховання гнучкості в дітей і підлітків даного рівня фізичного розвитку можливо як у препубертатний, так і пубертатний періоди.
Що стосується вірогідності показників, те тут наступна картина: у препубертатний період представники середнього рівня уступають ретардантам і перевершують акселератів. У пубертатний період картина трохи міняється. Перше місце займають хлопчики середнього фізичного розвитку, однак від 12 до 14 років їх випереджають акселерати, у постпубертатный період вони уступають як акселератам, так і ретардантам.
Збільшення показників гнучкості в акселератів спостерігається у віці від 11 до 12 і від 15 до 17 років. За цей час гнучкість повели- чивается в препубертатний період на 31 °, а в постпубертатний - на 87°. Найбільш активні темпи розвитку в акселератів відзначені у двох віках - 11-12 і 16-17 років.
Зниження гнучкості чітко прослідковується у віці від 8 до11 років і від 13 до 15 років. Найбільший темп розвитку - від 16 до 17 років.
Акселерати в розвитку гнучкості випереджають ретардантов в 12 років, однак вірогідність відмінностей ми бачимо в 13 і 17 років. Що стосується відмінностей між дітьми й підлітками середнього й прискореного рівнів, то останні в препубертатний період показують гірші результати, а потім перевершують своїх однолітків і в 17 років різниця становить 41°.
У ретардантов з 8- літнього віку спостерігається вповільнення в розвитку гнучкості, який закінчується тільки до 13 років. Від 13 до 15 років гнучкість у них збільшується, але від 15 до 16 років знову спостерігається її зниження. В 17 років дана здатність досягає рівня 11- 12-літніх підлітків. Однак ретарданти в молодшому шкільному віці в розвитку гнучкості набагато випереджають своїх однолітків середнього й прискореного фізичного розвитку. В 11, 12, 13, 16 років вона нижче, чим у представників середнього рівня, а в 17 років - вище. Що стосується відмінностей по віках між ретардантами й акселератами, то останні випереджають у розвитку гнучкості своїх однолітків в 12, 13, 14і 17 років. Найбільші відмінності між ними характерні для молодшого шкільного віку на користь ретардантов [1].