2.Державні доходи, методи їх мобілізації.

Під функціями державних фінансів розуміють два тісно пов’язаних процеси:

1) мобілізація фінансових ресурсів в розпорядженні держави;

2) використання на різноманітні державні потреби.

Перший знаходить своє відображення в державних доходах, а другий – в державних видатках.

На даний момент державі в нашій країні все ще належить значна частина власності на засоби виробництва, саме цим визначається провідна роль держави в системі фінансових відносин, які пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Держдоходи представлені тією частиною фінансових відносин, яка з формуванням фінансових ресурсів лишається у розпорядженні держави та держпідприємств.

При цьому акумульовані державою фінансові ресурси є централізованими, а ті, що лишаються в розпорядженні підприємств - децентралізованими. Перші формуються в основному за рахунок податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення. Інші - за рахунок грошових доходів безпосередньо підприємств.

В складі централізованих державних доходів основне місце займають доходи держави.

Централізація значної частини держдоходів в бюджетах різних рівнів дає можливість провадити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь прогресивних галузей та виробництв, що дає змогу задовольняти приблизно в однакових межах потреби невиробничої сфери, незалежно від території її функціонування.

Об’єктом грошових відносин, що складають поняття держдоходів, виступає вартість суспільного продукту, яка на різних етапах та стадіях розподілу постає в різних фінансових формах (на госпрозрахункових підприємствах виручка, прибуток, відрахування на соціальні потреби; об’єкт бюджетних відносин: прибуток та заробітна плата; об’єкт держкредитних відносин: вільні кошти підприємств і населення).

Головним джерелом формування держдоходів є Національний доход, Але іноді, особливо в надзвичайних обставинах, і національне багатство (золотий запас, державне майно тощо).

Всі джерела держдоходів можна поділити на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх відносять національний доход та національне багатство, що створюється в середині країни.

До зовнішніх - національний доход , як виключення, і національне багатство іншої країни, якщо вони позичаються в формі державних позик, або надходять у вигляді репораційних платежів.

Основними методами мобілізації держдоходів є податки, позики та емісії.

Співвідношення між цими методами відрізняється в різні історичні періоди та визначаються багатьма факторами (фінансовою політикою, господарською кон’юнктурою, ступенем загострення соціальних протиріч).

Між податками та держпозиками існує також взаємозв’язок, який визначається тим, що фінансовою базою погашення позик виступають податки. Зростаючі видатки держави, які пов’язані з погашенням позики та виплатою % за ними, обумовлюється збільшенням податків. І навпаки, зниження податків, як правило, викликає потребу в нових позиках.

Емісія є останнім засобом, до якого звертається держава, коли перші два методи не дають достатніх надходжень, оскільки вона провокує інфляцію.

Охарактеризовані методи мобілізації держава застосовує при формуванні бюджетів різних рівнів.

Централізовані урядові фонди створюються через податки та податкові платежі, емісія тут не застосовується. Широко використовуються різноманітні внески, добровільні надходження тощо. Останнім часом, у зв’язку з приватизацією дещо збільшилися надходження від продажу держмайна, а також здачі його в оренду.

Доходи бюджету – це частина централізованих ресурсів держави, які необхідні для виконання нею відповідних функцій. Вони відображують економічні відносини, що виникають у процесі формування фондів грошових коштів і надходять у розпорядження органів державної влади й управління.

В Україні склалася відповідна система формування доходів зведеного бюджету, класифікація яких здійснюється за такими ознаками:

1. Відносно бюджетного устрою:

1.1. Доходи, які надходять безпосередньо до Державного бюджету України.

1.2. Доходи, які надходять до місцевих бюджетів.

1.3. Змішані доходи, частина яких надходить до Державного бюджету, а інша – у місцеві бюджети.

2. Відносно до джерел сплати:

2.1. Доходи, джерелом сплати яких є ціна товарів (робіт, послуг).

2.2. Доходи, джерелом сплати яких є прибуток чи дохід.

3. Залежно від методів акумулювання грошових ресурсів:

3.1. Податки та інші обов’язкові платежі.

3.2. Емісія (грошей, державних цінних паперів, кредитна)

3.3. Державний кредит:

3.4. Надходження від приватизації державного майна

3.5. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності

3.6. Добровільні надходження.

4. Згідно Бюджетного кодексу доходи бюджету складаються з:

4.1. Податкових надходжень

4.2. Неподаткових надходжень

4.3. Доходів від операцій з капіталом

4.4. Трансфертів.

Податкові надходження – передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Для їх визначення у Бюджетній класифікації використовуються вісьмизначні коди з першою цифрою 1.

Так, власне усі податкові надходження йдуть за кодом 10000000, податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості – 11000000, прибутковий податок з громадян (6 позицій) – 11010000, прибутковий податок з робітників і службовців - 11010100; податок на прибуток підприємств (15 позицій)- 11020000; податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності – 11020200; податки на власність – 12000000, періодичні податки на чисту вартість майна (2)- 12010000; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів (4) – 12020000; збори за спеціальне використання природних ресурсів – 13000000; збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового господарства (3) - 13010000; збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (5) – 13020000; платежі за

користування надрами (6) – 13030000; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (2) – 13040000; плата за землю (5) – 13050000; плата за використання інших природних ресурсів (3)– 13070000; внутрішні податки на товари та послуги – 14000000; податок на додану вартість (3) – 14010000; акцизний збір із вироблених в Україні товарів (12) – 14020000; акцизний збір із ввезених на територію України товарів (11) – 14030000; податки на окремі категорії послуг – 14050000; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (13) – 14060000; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності (17) – 14070000; податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції – 15000000; ввізне мито (5) – 15010000; вивізне мито (3) – 15020000; інші податки – 16000000; місцеві податки та збори (17) – 16010000; надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон – 16020000; податки не віднесені до інших категорій (3)- 16030000; фіксований сільськогосподарський податок (3) – 16040000; єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва (3) – 16050000; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (2) – 16060000.

Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій тощо. У Бюджетній класифікації ця група доходів йде під кодом 20000000.

Доходи від операцій з капіталом за Бюджетною класифікацією йдуть під кодом 30000000 і включають в себе:

-надходження від продажу основного капіталу – 31000000;

-надходження від реалізації державних запасів товарів –32000000;

-надходження від продажу землі і нематеріальних активів – 33000000;

-податки на фінансові операції та операції з капіталом – 34000000.

Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, перераховані з інших бюджетів, отримані від інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. За цією группою доходів закріплено код – 40000000. До них належать:

-трансферти від органів державного управління – 41000000;

-кошти, що надходять з інших бюджетів – 41010000;

-дотації – 41020000;

-субвенції – 41030000;

-надходження від урядів міжнародних країн та міжнародних організацій – 42000000;

-трансферти з іншої частини бюджету – 43000000.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) прибутковий податок з громадян:

-100 відсотків - до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя;

-75 відсотків - до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення;

-25 відсотків до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань;

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

1) 25 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території;

2) 25 відсотків плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;

3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів між бюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

1) 50 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

2) 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;

4) плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;

5) надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:

1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата за гарантії;

13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

17) інші надходження, передбачені законом.

Бюджетний кодекс передбачає систему трансфертів, які надаються з державного бюджету:

-дотація вирівнювання;

-субвенція на здійснення програм соціального захисту;

-субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

-субвенція на виконання інвестиційних проектів;

-інші субвенції.