Ір нбув. – ф. 293. – № 32.

№ 22 (59)

Р. ЛІФШИЦЬ – В. ВИННИЧЕНКОВІ

[Серпень 1914 р.]

Понеділок

Діта! Завтра рішається судьба моя. “Бути чи ні” і мені страшно. Мозг вже одмовляється

працювати. Думки ліниво посуваются, і вся я в будучому. Я весь день сьогодня мріяла

про те, як приїду до тебе. Я вже не можу, Діта!

Сьогодня в мене був батько наш. Це вже вдруге. Ми балакали про ріжні речі, і я

хвилювалась і раділа так, ніби це з тобою я була. Не зовсім, але... Я не можу об’яснити.

Він мене заспокоїв, кажучи, що коли й не скінчу – нічого. І твій лист і він, ви оба були

сьогодня зі мною. Я таку ніжність почуваю до нього!

Голуба, у мене лоскоче горло від сліз, але я не плачу. Скоро вже буду з тобою. Шкода

тількі, що не вірю вже в свій успіх.

Да, я шукатиму посади в кожному разі; і в Кат[еринославі] добре, але, може, треба

було б вже тепер хлопотать про це?

Може ти б подав від мого імені прохання в Гор[одську] Управу, або в Земскую?

А то, може, до мого приїзду почекаємо. Да, так краще. Діта, цілую кожний пальчик

на твоїх лапках. Цілую з ніжностью все на тобі.

Твоя жена.

Ір нбув. – ф. 293. – № 214.

№ 23 (60)

В. ВИННИЧЕНКО – Р. ЛІФШИЦЬ

1-IХ-[19]14

Сумновато, Діта, що тебе провалив той паскудник, але що робить! Будем сподіватись,

що це все ж таки якось улаштується. Ти задала мені трудну задачу рішать, чи давать

150 р[ублів] за свідоцтво. Тут така річ виходить: коли ти тепер витримаєш і матимеш

право зараз же дістати диплом, то, розуміється, не може бути ніякої мови про те,

чи варто давать. Треба дать. Але інше питання, коли ти будеш тримати провалений

іспит у ноябрі. До ноября, може, й без 150 р[ублів] можна буде дістата свідоцтво. (Чи

можна ж, розвідайся про це добре). Тоді виникає така річ, що тобі треба жити десь

під власним прізвищем. А це комплікація, хоч правда й не дуже велика. Тепер же

третя можливість, що ти провалишся так, що не зможеш тримати в ноябрі. Тоді що?

Чи зможеш? (Я ж нічого не знаю, бо ти так мало мені пишеш. Ти пишеш “телеграфуй”,

але що телеграфувати, не знаю. І через що телеграфувати, а не писати? Це швидко

треба?) А чи вистане у тебе сили в ноябрі знов проходити всі іспити? Чи всіх не треба

буде, а тільки провалені? Голуба, напиши докладніше, я ж тут нічого не знаю, а від

цього залежить, де і як ми житимемо. Непевність для мене гірш усього. Я, наприклад,

не можу написати в Москву, щоб вислали грошей, бо не знаю, скільки тут ще буду.

Коли кінець твоїм іспитам? Чому не написати мені роспис їх? Прости, Діта, що я тобі

це пишу, але ж і я тут від цього почуваю себе не дуже добре. Головне: непевність. Я

її абсолютно не вмію виносить. Я, наприклад, хочу їхати в Москву, і Петерб[ург], але

не знаю, як там у тебе і... кидаю думку. Потім, треба ж грошей на свідоцтво. Напиши

Наді, хай вишле тобі телеграфом ті 50 р[ублів]. Вона мене питала, кому їх вислать. Я

зараз піду і пошлю тобі телеграмму, сподіваюсь, що ти мені відповіси телеграмою.

Тут знов страшенний, надприродний вітер. Сонце через хмари пороху світить як при

затмєнії. Над городом стоїть жовтий туман. На горищі цілу ніч і день виє і плаче.

Та ще звістки з войни і про Л[евка] з Левіні зовсім псують настрій. Але хай-най буде.

Треба якось терпіти. Я шукаю все ж таки собі добрий папір, щоб зараз же, як дозволиш,

можна було виїхати мені до тебе. Тільки де ж ми житимем, що робитимем, де грошей

братимем? Мірол[юбов] нічого не відповідає. Хотіла б ти тижнів на два-три поїхать

до пана? Я йому зараз писатиму про це. Не напевно, а на всякий випадок. Може, ти

приїхала б сюди, або я до тебе, і тоді поїхали б до його. Але знов-таки все залежить

від твоїх справ. Ну, побачимо. Пригортаюсь жагуче.

[На всіх полях сторінки 1 в перевернутому вигляді дописано]:

Коха! Як лишиться тільки 1 іспит тримати в ноябрі, то для свідоцтва треба тобі десь

жити під своїм прізвищем? То до ноября ми могли б прожити в хатинці. Але як же

вони тоді справки про тебе будуть наводити? Чи не могли б твої хозяева не виявлять

тебе до ноября? Чи в Катер[инославі] наняти кімнату, ніби ти там живеш? Не знаю,

що нам придумать. Я навіть був би задоволений, коли б у ноябрі, бо ти спочинула б.

Чи прийдеться в ноябрі платить теж 150? Коли прийдеться, то бери лучче тепер. Це

швидко видадуть? Мабуть, задержать тебе? Боюсь цього страшно. Довідайся. Піди

ще в канц[елярію] губерн[атора] і узнай, чи дадуть вони свідоцтво і при яких умовах.

Спитай у того повіреного, чи швидко можуть видать. Грошей у мене всього 250 р[ублів].

Можу, значить, вислати 200. Та може Надя. А потім напишу в М[оскву]

[На верхньому полі сторінки 2 в перевернутому вигляді дописано]:

Ти негайно пиши, або телеграфуй про все! Повторяю: був би задоволений, коли б ти

приїхала сюди до ноября, маючи вже свідоцтво. А потім держала б провалений.