2. Розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших:

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА:

Етюд «Слухаємо себе». (Вправа на ауторелаксацію).

Дитині пропонується сісти в зручній позі. На 1-2 хвилини заплющити очі, розслабитися, прислухатись до себе, «заглянути в себе» і подумати: що зараз почуває, який у нього настрій. В той же час керівник малює крейдою на дошці або прикріплює плакат з зображеннями різних емоційних станів людини: радості, злості, страху, подиву, спокою. Учень розповідає, не відкриваючи очей, як він себе почуває, який у нього настрій. Після цього тренер пропонує відкрити очі і подивитися на схематичні зображення різних емоційних станів. Разом з керівником обговорюються особливості мімічної експресії обличчя в кожному випадку: положення брів, куточків рота, очей.

Вправа «Подобається - не подобається».

Після обговорення причин того чи іншого емоційного стану, керівник просить розподілити чистий аркуш паперу на дві половини і записати відповіді на запитання:

-         що мені не подобається в школі ?

-         що мені не подобається вдома ?

-         що мені не подобається взагалі в житті ?

Відповіді на ці запитання учень записує в лівій частині аркуша. Після цього пропонується серія позитивних питань, відповіді на які учень записує в правій частині аркуша.

-         що мені подобається в школі ?

-         що мені подобається вдома ?

-         що мені подобається взагалі в житті ?

Учень розповідає спочатку про те, що йому не подобається, потім, що подобається в школі, вдома і в житті. Важливою є саме така послідовність відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, щоб показати, що не все в житті так погано, є позитивні моменти і хороші люди. Ця вправа дозволяє отримати інформацію про характер взаємовідносин дитини з однокласниками, членами сім’ї,  оточуючими, про те яке місце і роль визначає для себе дитина в класі, в сім’ї, як дитина сприймає себе серед інших.

Малювання на тему «Мій самий щасливий день».

Дитині пропонується протягом 2-3 хвилин пригадати і намалювати самий щасливий день  у своєму житті. Керівник просить пригадати, що вони відчували в той день, чим він запам’ятався, пропонує «поділитися» своєю радістю з ним. Малювання сприяє невербальному вираженню переживань, про які дитина не завжди може розповісти. Аналіз розповідей, кольорових рішень, змісту малюнків дає змогу  в певній мірі діагностувати рівень домагань. Доброзичливе обговорення малюнків, розуміння почуттів, стимулююча похвала знімає бар’єри спілкування, емоційну напругу і створює відчуття «захищеності».

ГРУПОВА РОБОТА:

Звернення до власного досвіду, висловлення думок

- Чи був у вас сумний настрій?

- Що ви відчували при цьому?

- Про що думали?

- Як виходили із сумного стану?

- Чи потрібно чекати, коли пройде поганий настрій?

- Що потрібно робити, щоб поганий настрій пройшов?

Робота з музичними уривками

Звучать уривки різних мелодій. Діти піднімають картку, яка відображає настрій музичного твору.

Вправа "Я зможу"

Діти стають на одну ногу і намагаються рівно і розбірливо на­писати ногою в повітрі своє ім'я, повторюючи про себе: "Я зможу".

Одною рукою дитина пише своє ім'я, а ногою в цей час своє прізвище, повторюючи про себе: "Я зможу".

- Чи легко було виконувати цю вправу?

- Що потрібно для того, щоб все вийшло?

- Чи достатньо тільки вірити і казати: "Я зможу?"

Гра «Підбери емоцію».

Для цього їх треба попередньо ознайомити з словником назв емоцій та запропонувати записати позитивні і негативні в окремих стовпчиках: радість, журба, задоволення, увага, сум, заздрість, горе, щастя, сором, гнів, провина, інтерес.

Ознайомившись з назвами цих та інших емоцій, можна запропонувати і-таку вправу: кожній із вивчених емоцій присвоїти свій порядковий номер. На­приклад: 1 — радість, 2 — гордість, 3 — сором. Вчитель називає номер, а учні повинні прийняти позу, яка відповідає емоції за певним номером. З великі їм задоволенням діти виявляють радість, гнів, біль, сором, занепокоє­ння, використовуючи при цьому кольорові олівці чи фломастери. Доцільно продовжити цо вправу, запропонувавши дітям обмінятися малюнками та спробува­ти пізнати настрій свого товариша. Дайте дітям домашнє завдання: нехай батьки відгадаютьза цим малюнком настрій дітей.

Вправа «Покажи емоцію»

Тренер роздає членам групу карток, на яких написані назви емоцій, після чого кожен по черзі повинен вийти в центр кола і показати емоцію за допомо­гою міміки і жестів. Решта учасників відгадує.

Вправа «Емоція по колу»

Один учасник показує сусідові якусь гримасу. Той якомога точніше її ко­піює і передає далі. Гримаса передається по колу і повертається до «автора». Він говорить, яку емоцію хотів передати, і яку отримав, а всі учасники мають можливість подискутувати, чому нас часто неправильно розуміють. Ведучий пропонує спробувати передати свої емоції но колу наступним бажаючим.

 Вправа “Віддзеркалення емоційного стану”

 Всі учасники розбиваються на пари. Один виконує роль «дзеркала», яке повинно віддзеркалити емоційний стан, продемонстрований партнером. Цю вправу потрібно виконувати мовчки. Емоційний стан демонструють за допо­могою міміки і пантоміми. Кожен виконує вправи по 3 рази (різні емоційні стани).

Етюд «Веселка» (вправа на ауторелаксацію).

Діти сідають зручно, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють легку, прекрасну веселку, гру кольорів і себе в спокійному, приємному, розслабленому стані. Керівник настроює дітей на відчуття спокою, розслабленості. По закінченні вправи обговорюється, що відчули діти під час її виконання, хто «бачив» щось незвичайне. Закінчується заняття тим, що діти встають, потягаються та рухами рук над головою зображують веселку.

Вправа  «Ціль».

Учні сідають на стільці у коло. Кожен мовчки обирає собі «ціль» — інший стілець, на який би він хотів пересісти. Потім, із заплющеними  очима всі разом починають рухатися до своєї цілі. Досягти мети -  означає сісти на обраний стілець. Тренер дає такі завдання: досягти цілі з максимально обережним ставленням до оточуючих: досягти цілі, не зважаючи на почуття  оточуючих; досягти цілі з достатньою повагою до оточуючих та пам’ятаючи про свої потреби. Якщо стілець-ціль зайнятий, то учень продовжує шукати інший вільний  стілець, і той, хто вже сидить поруч із пустим стільцем, може постукати по ньому, допомагаючи знайти вільне місце. Ведучий в процесі гри просить дітей   звертати увагу на свої емоції.

Після проведення гри обговорюються питання:

- Які були відчуття, коли треба було досягти цілі з різним ставленням до оточуючих?

- В якій ситуації вдалося краще справитися  із завданням?

- Чим ви керувалися, коли ставили перед собою цілі? Як змінювалось емоційне задоволення від досягнення найлегшої і найважчої цілі?

В ході проведення вправи тренер стежить за організацією безпечного простору під час пересування учнів, заохочує учасників допомагати один одному, якою хтось залишився без стільця. Після обговорення тренер звертає увагу учнів на те, що найшвидше та найефективніше  досягти ціль можна годі, коли в цьому прагненні ми достатньо поважаємо оточуючих та, разом з цим,  пам’ятаємо про свої потреби.

Вправа активізує розвиток соціальної взаємодії та є проекцією побудови реальних взаємовідносин у групі

Психологічний коментар. Вправи даного заняття активізують розуміння власних почуттів та допомагають усвідомити характер своєї поведінки у фруструючих ситуаціях.

Наочний експеримент.

Ведучий бере 3 склянки з водою і говорить:

• коли ви почуваєте себе добре, у вас все виходить, ви всім задоволені, то в цей час ваш настрій схожий на чисту воду, і думки у вас ясні і "чисті" (показує склянку з чистою водою);

• коли в голову приходять відмінні ідеї, настрій буває прекрасним, радісним і думки стають схожими на салют (кидає в 2-гу склянку блистинки);

• але буває, що думки сумні і неприємні, нам погано чи образливо, то думки схожі на темну, мутну воду (кидає шматочок глини в 3-ю склянку).

с) розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії:

ГРУПОВА РОБОТА:

Гра «Знайомство».

Кожному учаснику пропонується обрати собі будь-яке ім’я, яким він хотів би, щоб його називали інші. Ця процедура має діагностичний зміст, вона виявляє бажаний об’єкт ідентифікації дитини. Найчастіше молодші школярі обриють імена дівчаток і хлопчиків, іноді не ті, якими називають їх самих. Вибір не свого імені може бути ознакою неприйняття себе. Так може виявлятися відчуття власного неблагополуччя у дитини. На першому занятті не слід виявляти, чому дитина назвала себе по іншому, щоб не відштовхнути її.

Розігрування в ролях ситуації «Привіт друже».

Діти сідають в коло. Їм необхідно привітатися з кожним учасником гри, підкреслюючи при цьому індивідуальність партнера, називаючи притаманні йому риси характеру. Особливу увагу слід звернути на те, які слова обирає кожен учасник, щоб привітати іншу дитину, які жести при цьому використовує, як представлена експресія обличчя. Керівник разом з учасниками групи розглядає типові помилки, демонструє конструктивні засоби контакту-привітання. Після цього дві-три  пари учнів програють моделі бажаного привітання. Якщо діти добре засвоїли цю вправу, можна використовувати її для того щоб налаштувати дітей на конструктивне спілкування, допомогти продуктивно працювати.

Вправа «Уважність до інших».

Один з учасників групи сідає спиною до інших. Він повинен детально описати зовнішність будь-кого з членів групи (по замовленню групи). Бажано при цьому, щоб керівник допомагав тому, хто описує однокласника, звертаючи його увагу на те, який настрій у дитини, яке враження вона справляє на оточуючих, які думки і асоціації виникають при спілкуванні з нею.

Рухлива гра «Море хвилюється..».

Знайома всім дітям і дорослим гра була дещо змінена відповідно до мети програми. Діти обирають одного, хто повертається спиною до інших, і промовляє «Море хвилюється раз…». Після рахунку «три» діти повинні завмерти в незвичайній позі. Керівник гри підходить по черзі до кожного учасника «включає» його и намагається відгадати кого і в якому стані він зобразив. Потім дитина сама розповідає, що вона хотіла зобразити. При цьому керівник обов’язково аналізує разом з групою виразні невербальні  засоби передачі задуманого образу (міміка, погляд, жести, тощо), обговорює наскільки вдалим був їх вибір. Під час даної гри діти навчаються розпізнавати і «читати» емоційні стани інших людей, адекватно передавати свій. Гра також допомагає коректувати нетерплячість. Слід пам’ятати, що участь у всіх вправах є добровільною, не можна заставляти дитину, можливо вона ще не досягла необхідного рівня адаптації в групі.

Рольові ігри:

а). Ситуація "Знайомство"

Про що потрібно подумати і що зробити, щоб з кимсь познайоми­тись?

б). Ситуація "Подаруй подарунок другові"

в). Ситуація за бажанням учасників.

Вправа «Емоції»

Учасники розбиваються на пари. Перший учасник приймає стан сумної, розчарованої, млявої людини. Другий учасник повинен викликати в нього усмішку, сміх, радість.

РОБОТА З СІМЄЮ:

Бесіда «Наші жахи».

Керівник запитує, які з емоцій, зображених на картках (плакаті) самі неприємні. Якщо, перелічуючи емоції,  учень не назвав жах, керівник сам нагадує про нього. Коротко обговорюються особливості мімічної експресії обличчя даного стану, відчуття, що виникають, коли людина відчуває жах, згадують як описується цей стан.

Домашнє завдання "Самопрезентація"

Підготувати і представити своє улюблене заняття, хобі.

d)оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану:

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА:

Вправа «Наші емоції».

Для даної вправи керівнику потрібен набір карток або плакат із зображенням різних емоційних станів людини. При роботі з картками пропонується серія завдань:

-         назвати емоційні стани, зображені на картках;

-         розділити аркуш паперу на дві половини і перемалювати схематичні зображення так, щоб зліва розташувались емоційні стани, які дитині подобаються, а праворуч – не подобаються. Після виконання завдання дитина називає та пояснює, чому йому подобають чи не подобаються ті чи інші емоційні стани.

-         Визначити свій настрій, емоційний стан на даний момент, схематично зобразивши його в щоденнику, коротко пояснити причину того чи іншого емоційного стану.

Для виконання цієї частини завдання можна пригадати етюд «Слухаємо себе». При обговоренні різних емоційних станів керівник  звертає увагу на самопочуття дитини.

Вправа «Продовжи речення».

Дитині пропонується серія проективних питань, пропонується продовжити речення першими, що приходять на думку, не роздумуючи занадто довго, бо правильних чи неправильних відповідей не існує. На аркуші паперу записують продовження фраз: «Більше всього я боюсь..», «Я злюсь, коли…», «Мені сумно, коли…». По відповідям можна оцінити здатність дитини до рефлексії власних переживань. Відповідь «не знаю» може свідчити про недостатній розвиток цієї здібності, або про високу значимість проблеми, що викликає жах.

Вправа «Візьми себе в руки».

Продовжуючи тему самоконтролю і саморегуляції поведінки керівник навчає дитину наступному прийому. Він говорить, що як тільки учень відчує, що  його щось непокоїть, хочеться втекти, приходить страх, є дуже простий засіб довести собі свою силу: потрібно взятися долонями за лікті і сильно притиснути руки до грудей. – це поза сильної духом людини.

Вправа «Голосок» (2 хв.). Вдихаємо, на видиху вимовляємо звук «а» – випускаємо негативні емоції.

Вправа «Гора з плечей» (на ауторелаксацію та саморегуляцію).

Для цього треба опустити плечі, «скинувши гору з плечей». Повторивши цю вправу з дітьми 2 – 3 рази  тренер повідомляє, що в разі, коли втома велика, вправу слід повторити 5 – 6 разів, і тоді зразу стане легше.

Малювання на тему «Мій жах».

Після невеликої вступної бесіди керівник просить учня подумати, чого він найбільше боїться і намалювати свій жах. Це може бути абстрактний малюнок або зображення конкретного об’єкту жаху, тривоги дитини. Малюнок виконується на окремому аркушу паперу.  Після цього тренер пропонує дитині розірвати аркуш з малюнком на дрібні шматочки і  повідомляє, що він переміг свій жах, що жаху більше не існує, тому що розірвані шматки разом з сміттям вивезуть на звалище, спалять, і від жахів більше нічого не залишиться.

Вправа “Використання певної ролі”. В складній ситуації учню пропонується яскраво уявити себі і обрати роль для наслідування, ввійти в цю роль і діяти так, ніби це він сам.

Вправа «Візьми себе в руки». Пропонується згадати вправу, яка допомагає стримувати негативні прояви, «взяти себе в руки». Вправа використовується в тих випадках, коли необхідно налаштуватися на серйозну роботу.

ГРУПОВА РОБОТА:

Вправа «Зустріч»

Учні стають у дна кола: зовнішнє і внутрішнє, обличчям один до одного і, використовуючи невербальні засоби спілкування, по черзі вітаються з кожним учасником протилежного кола так, начебто вони зустріли: друга; приятеля; учня із свого класу; учня із паралельного класу; сусіда; ворога; хлопчика або дівчинку, який(яка) подобається; вчителя; незнайомця; батьків свого  однокласника,  маленьку  дитину тощо. Тренер періодично змінює завдання.

Після завершення вправи проводиться обговорення на тему:

- Які відчуття, емоції були в тебе, коли доводилося вітатися з однолітком, старшою за тебе людиною, молодшим, незнайомцем? Як змінювалися твої жести, рухи, емоційний стан? Які, можливо, були труднощі? Як це пов'язано із твоєю поведінкою в житті?

 Під час обговорення дається можливість висловлюватись кожному бажаючому. Тренер звертає увагу дітей на те, що у різних життєвих ситуаціях, у спілкуванні з різними людьми ми діємо по-різному. Також необхідно акцентувати увагу учнів на усвідомленні своїх актуальних відчуттів за принципом «тут і тепер». Тренер слідкує за дотриманням правил надання  зворотного зв'язку.

Вправа допомагає учням усвідомити, що наші дії, міміка завжди відбивають емоційне ставлення до співрозмовника. Щоб краще розуміти емоції співрозмовника, можна аналізувати його жести і міміку. В свою чергу для того, щоб бути зрозумілим для інших, треба вміти невербально проявляти  свої емоції.

Вправа «Привіт».  Ведучий роздає учасникам картки з назвами емоційних етапів. Кожен має сказати: «Привіт!» — з тим почуттям, яке позначене у картці. Вправа допо­магає усвідомити, що емоційний стан людини передається, насамперед, за допомогою невербаліки, яка може суперечити вербальному посланню.

Вправа " Навіть якщо..."

Діти поділяються на групи по-троє. Групи виконують вправу по черзі.

Перша дитина каже: " Навіть якщо..."

Друга дитина продовжує фразу , називаючи проблему.

Третя дитина каже: " В будь-якому випадку..."

Ведучий: "Я що-небудь придумаю, але плакати і сумувати не буду".

Вправа "Відро для сміття"

Діти пишуть на листках паперу: "Мені погано", "Я слаб­кий", " Я невпевнений" і т. д. Потім зачитують написане і обго­ворюють його. - Які це думки?

Ведучий просить дітей зім'яти ці листки чи порвати їх і зі сло­вами: "Ці думки мені заважають, вони мені не потрібні!" Діти вики­дають їх у відро для сміття.

Вправа "Малюємо картинки в умі"

Під спокійну музику ведучий тихим голосом повіль­но говорить:

"Сядьте зручно, закрийте очі і зосередьтеся на собі. Плечі опустіть, руки вільно лежать на колінах, голова трохи на­хилена вниз. Дихайте рівно і вільно. Уявіть, що ви справи­лись з важкою ситуацією. Ви відчуваєте гордість. Вам при­ємно і ви говорите собі: "Я справився". Вам приємно від­чувати себе сильнішим, ніж ситуація. Ви про себе говори­те: Я умію володіти собою". Від цих слів сили наповнюють вас ще більше, і ваші плечі випрямляються, голова гордо піднімається, ви ніби виростаєте. Відкрийте очі і скажіть тричі: "Я умію володіти собою".

Розігрування ситуацій.

Їжачок подарував лисичці букет квітів на день народження. Лисичка понюхала їх, а там сиділа бджола і вжалила лисичку за ніс... (далі діти придумують продовження історії і обігрують ситуацію).

Слоник вирішив допомогти білочці полити город, але не помітив, що під листками спить їжачок і облив його водою, а їжачок...(придумати продовження і обіграти ситуацію).

Вправа «Перетворення»

Група повільно рухається. Один з учасників гри стоїть у центрі кола. Інші уявляють, що він перетворився:

— у чудовисько

— група демонструє відразу;

— у бізнес-леді — група показує захоплення;

— у надзвичайно гарну дівчину, в яку всі закохуються;

— у того, кого ніхто не хоче помічати;

— у суворого директора школи;

— у найбагатшу людину світу.

Своє ставлення до учасника група повинна виявляти тільки за допомогою міміки і жестів. Після закінчення вправи учасники обмінюються враженнями.

Вправа «Посмішка по колу»

Цією вправою добре починати або закінчувати заняття. Учасники си­дять у колі, беруться за руки. Перший учасник повертається до свого сусі­да праворуч або ліворуч і посміхається йому. При цьому можна «взяти» посмішку в долоні і обережно передати її іншому.

Розігрування в ролях ситуації «Капелюх».

Розподілившись на пари, діти по черзі розігрують добре відому ситуацію: одна людина  відпочиває на лавці, поклавши капелюха. Поряд сідає інша людина, прямо на капелюх. В даному випадку діти демонструють свою реакцію на фруструючу ситуацію. Після програвання ситуації обговорюються реакції , як «потерпілого», так і «винуватого». Підводячи підсумок обговоренню керівник звертає увагу дітей на те, що всі люди різні: один веселий, привітний, інший рухливий, емоційний, хтось може «плакса» тощо. Після обговорення різних реакцій в ситуації можливого конфлікту, тренер пропонує ще раз пограти в «Капелюха». При цьому до роботи залучаються саме ті діти, які демонстрували неадекватні агресивні реакції. Відпрацьовуються бажані моделі поведінки в конфлікті, що сприяє формуванню і розвитку у учнів навичок самоконтролю та саморегуляції поведінки.

РОБОТА З СІМЄЮ:

Вправа «Дерево» (на саморегуляцію).

Сім’я стає в коло на деякій відстані один від одного. Кожен сильно надавлює п’ятками на підлогу, руки стискує в кулачки, міцно стискує зуби. Ведучий говорить, звертаючись до кожного: «Ти – могутнє, міцне дерево, у тебе сильне коріння, і ніякі вітри тобі не страшні. В складних життєвих ситуаціях, коли хочеться плакати або битися, - стань сильним і могутнім «деревом», скажи собі, що ти сильний, у тебе все здійсниться, і все буде добре. Ти – впевнена людина.» Потім беруться за руки, підіймають їх догори, продовжуючи надавлювати п’ятками на підлогу. «Ми разом велика сила. Самотньому дереву важко, разом ми цілий ліс. Разом нам не страшні ніякі негоди.»

e) підкріплення позитивного образу «Я»:

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА:

Вправа «Сходинки».

Дивлячись на зразок, підготовлений керівником на дошці, учень малює  сходинки.  Керівник пояснює зміст завдання: уяви собі, що всіх учнів вашого класу розсадили на сходинки, дотримуючись однієї умови. На першу сходинку посадили самих старанних, розумних дітей, які добре вчаться, старанно виконують всі завдання в школі і дома, на другій сходинці розташувалися учні, які теж добре вчаться, але  інколи бувають неуважними, допускають помилки. Як ти думаєш які діти потраплять на останню, найнижчу сходинку? А тепер подумай на якій сходинці посадили б тебе ? А на інших сходах намалюй себе на тій сходинці, на якій би ти хотів сидіти.

Вправа "Малюємо картинки в умі"

Під музику ведучий спокійно і повільно говорить: Сядьте зручніше, закрийте очі, розслабтеся, дихайте рівно і спо­кійно. Уявіть перед собою білий екран. Хай на ньому з'явиться те, що ви задумали. Намалюйте на ньому своє бажання у вигляді зірки. Перша половинка те, про що ви мрієте і на що надієтеся. Друга - те, що ви робите, щоб досягти успіху. Малюйте до того часу, поки не відчули, що досягли мети і вам вдалось те, до чого ви прагнули. Подумки радійте:

• Я зробив це!

• Я думав про це!

• Я заслуговую на успіх!

Насолоджуйтеся своїм успіхом. Відкрийте очі і скажіть впевнено в голос: "Я зможу зробити те, що мені потрібно зроби­ти!"

Вправа "Намалюй"

Намалюй на папері свою зірку "Успіху"

Вправа "Я став кращим!"

Ведучий просить розповісти, що змінилося на краще, що стало добре виходить, чому ще треба повчитися.

ГРУПОВА РОБОТА:

Вправа «Шикуйся в ряд».

Керівник пропонує дітям стати в ряд ліворуч від нього, не даючи ніяких додаткових пояснень та уточнень. У випадку, якщо діти задають питання, їм відповідають: «Так, як ви захочете». Дана вправа допомагає діагностувати характер групових відносин: лідери, як правило, прагнуть зайняти вигідні, з їх точки зору, позиції, відштовхуючи тих, чий авторитет в групі нижчий. Крім того, спостерігаючи за тим, яке місце прагне зайняти кожен учасник групи, керівник робить висновки про самооцінку кожного учасника. Звичайно, діти з завищеною самооцінкою прагнуть зайняти «перші» (ліворуч від керівника) місця в шерензі. Діти з заниженою самооцінкою, особливо ті, чий груповий статус невисокий, задовольняються «середніми» та «останніми» місцями. Коли діти вишикувались, їм пропонується   рухлива гра та етюд «Слухаємо себе».

Гра «Компліменти».

Учасники групи кидають м’яч з словами «Мені подобається в тобі те, що ти…». Той, хто отримав м’яч кидає його іншому учаснику з тими ж словами.

Вправа «Мені подобається твій (твоя)…»

Діти створюють тісне коло. Кожен з учасників повинен сказати двом членам групи, яких він обере, речення про їхню зовнішність, «ім’я, мені подобається твій (твоя)…»

Після цього кожен учасник може сказати двом іншим учням, що в їхній поведінці чи рисах характеру йому найбільше подобається.

 Обговорення:

-         що ти почував, коли говорив приємні речі іншим?

-         Що ти почував, коли чув приємні речі про себе?

-         Що було робити легко, а що важко?

Вправа «Корабель успіхів».

Учасникам групи пропонується намалювати корабель (один на всіх) з умовою, щоб кожна проведена дитиною лінія означала її позитивну якість. Кожен по черзі малює одну лінію та називає цю якість.  По завершенні малюнок залишається на дошці в помешканні, де проходять заняття.

Гра «Школа кенгуру»

На час гри всі перетворюються в кенгуру. Один член групи грає роль кенгуру-вчителя, інші – учнів-кенгурят.  Вчитель говорить на незрозумілій (кенгуриній) мові. Він викликає когось до дошки, хвалить чи лає. Завдання – здогадатися, що він має на увазі та виконати вимоги. В ролі вчителя-кенгуру бажано побувати всім дітям.

Вправа «Я лев»

Закрийте очі і уявіть собі, що кожен з вас перетворився на лева. Лев - цар звірів, сильний, мужній, впевнений в собі. Він красивий і вільний. Відкрийте очі і по черзі представтеся від імені лева, наприклад: «Я лев Саша». Пройдіться по колу гордою, впевненою ходою.

РОБОТА З СІМЄЮ:

Гра "Добра тварина"

Ведучий тихим, таємничим голосом говорить: «Встаньте, будь ласка, в коло і візьміться за руки. Ми - одна велика, добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер будемо дихати разом. На вдих - робимо крок вперед, на видих - крок назад.

А тепер на вдих робимо два кроки вперед. Видих - два коки назад.

Послухайте, як рівно б’ється її велике добре серце. Тук-робимо крок вперед, тук - крок назад і т.д.»

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Психологічні тренінги / Упоряд. О. Главник. - К.: Шкільний світ, 2002. -112с- (Психолог. Бібліотека. Вип.2)

2. Самокурина Н.В., СІ7. Игры в школе и дома: Психотехнические упражнения и коррекционные программы. - М.: Новая школа, 1993.-144 с.

3. Панилова М.А., ПІ6. Игротерапия общения: Тесты и коррекционные игры. Практическое пособие для психологов, педагогов и родителей. - М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2001. -160 с. (В помощь психологу.)

4. Лютова Е.К., Монина Г.Б., Л 49. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми. М.: Генезис, 2000. - 192 с, илл.