Рівні професійних міжособистісних стосунків у службовому колективі:

Субординаційні	Відносини між членами	Відносини в
відносини між	групи, пов'язані з коорди-	системі «людина
керівником і	нацією спільної діяльності	— комп'ютер»
підлеглими

Взаємовплив групи й особи виражається в тому, що:

1. група своїми вимогами може підсилити або послабити окремі властивості особи;

2. особа може гальмувати ті прояви своєї натури, що супере-­ чать груповій свідомості.

Показовими є багаторівневі міжособистісні відносини під час судового процесу, що розвивається як взаємодія не тільки окремих осіб, але й малих соціальних груп. Тут чималу значи­мість набувають процеси внутрішньої і міжгрупової взаємодії, внутрішньо-групової згуртованості (наприклад, адвокат і його підзахисний) і між-групового антагонізму (між групою позивача і групою відповідача). При регулюванні міжособистісних сто­сунків значну роль відіграє реакція, наприклад, судді: вміння розробляти моделі різноманітних життєвих ситуацій, поставити себе на місце інших осіб, уникати поспішних висновків за зов­нішніми ознаками обставин.

Засоби міжособистісних стосунків:

1. бесіди (в тому числі пояснення і допити);

2. переговори;

3. участь в колегіальному обговоренні;

4. виступи (промови) в колегіях і колективах;

5. одержання вказівок та інструкцій від вищестоящих осіб або інших суб'єктів;

6. спільне здійснення визначених видів або напрямків юри­дичної діяльності й ін.

Міжособистісні відносини залежать від морально-психологічних особливостей колег, їхнього темпераменту, зді­бностей, характеру. Людяність, відношення співробітництва і порозуміння, почуття «ліктя» — основа успіху колективної діяль­ності професіоналів-юристів.

З метою сприяння ефективності ділового спілкування і якос­ті міжособистісних відносин у службових колективах системи МВС України зроблено чимало. По-перше, прийнято низку нормативно-правових актів, спрямованих на поліпшення рівня правового і соціального захисту працівників та їх сімей, що є психологічним супроводженням службової діяльності і профе­сійної поведінки.

З 1996 р. на рівнях Головного управління по роботі з особо­вим складом МВС України, УРОС УМВС в областях створено відділи з соціальної і психологічної роботи, у РВВС введено посади заступника начальника по роботі з особовим складом та інспектора. При Національному університеті внутрішніх справ відкрито науково-дослідну лабораторію з соціальної та психо­логічної роботи в ОВС України.

Психологічна сумісність є визначальним чинником у фор­муванні і підтримці соціально-исихологічного клімату.

Психологічна сумісність - це сукупна спроможність чле­нів колективу до плідної й ефективної спільної діяльності вна­слідок оптимального сполучення їхніх характерів.

Види психологічної сумісності.

Психофізіологічна	Соціально-психологічна
Припускає подібність інтелектів, емоцій, волі; узгодження емоційно-вольової реакції; синхронізації темпів спільної дія­льності	Припускає спільність соціальних установок, потреб, інтересів

Психологічна сумісність дає можливість встановити зв`язки між членами робочої групи, в основі яких знаходяться загальні ціннісні орієнтації, стійкі відносини, обумовлені їхніми психічними особливостями(а не посадовим положенням). Спільність ціннісної орієнтації виявляється в ставленні до добра і зла, загальнолюдським нор­мам моралі, збагачення та ін. При аналізі психологічної сумісності важливо врахувати типи комунікативної поведінки, що визначають­ся характерами людей і їхніми психічними схильностями.

За ступенем психологічної сумісності розрізняють три типи людей:

1. амароверти (індивідуалісти) — погано піддаються спілку­ ванню;

2. амбоверти (пристосованці) — спілкуються, але не з усіма людьми;

3) екстраверти (колективісти) — товариські люди.

Психологічний клімат — це психічна атмосфера (обстанов­ка) поєднання інтересів колективу і кожного з його членів, що сприяє або перешкоджає професійно-правовій діяльності.