§ 7. Злочини проти свободи совісті

Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

(ст. 178). Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відно­сини, що забезпечують свободу совісті і віросповідання. Додатковим обов'язковим об'єктом виступають відносини власності. Предме­том злочину є різні релігійні споруди чи культові будинки: церкви, мечеті, синагоги, каплиці, монастирі, молільні будинки, інші примі­щення, в яких можуть проходити церковні служби.

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в пошко­дженні чи зруйнуванні релігійної споруди або культового будинку. Під пошкодженням слід розуміти приведення будинку або споруди в часткову непридатність, тобто якщо зберігається можливість її від­новлення. Зруйнування передбачає приведення споруд або будин­ків до повної непридатності, внаслідок чого вона або перестає існу­вати, або повністю втрачає можливість бути відновленою. Способи зруйнування або знищення можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають. Якщо пошкодження або зруйнування релігій­ної споруди, культового будинку вчинено шляхом підпалу, іншим за-гальнонебезпечним способом, або спричинило загибель людей, або інші тяжкі наслідки, кваліфікація таких дій настає за сукупністю злочинів: за ст. 178 і ч. 2 ст. 194.

Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Винний усвідомлює, Що пошкоджує або руйнує релігійну споруду або культовий будинок, передбачає настання шкоди від своїх дій і бажає або свідомо допускає настання наслідків такого роду. У разі використання для пошкодження або зруйнування релігійних будинків загальнонебез-печного способу, винне відношення до наслідків у вигляді загибелі людей, а також тяжких наслідків має місце тільки в формі необе­режності. За наявності в такому випадку умислу на позбавлення життя однієї (кількох) особи, винний відповідає за ст. 178 і ч. 2 ст. 194 та і за відповідними пунктами ст. 115. Пошкодження або зруйнування релігійних споруд або культових будинків з хуліган­ських мотивів має кваліфікуватися за сукупністю злочинів за стат­тями 178 і 296.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: ст. 178 — штраф до трьохсот неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Незаконне утримування, осквернення або знищення ре­лігійних святинь (ст. 179). Безпосереднім об'єктом цього злочи­ну є суспільні відносини, що забезпечують свободу віросповідання і повагу почуттів віруючих. Предмет злочину — релігійні святині. Релігійними святинями є проголошені кожною релігією священні символи: Біблія, ікони, храми, поховання, місця паломництва, святі джерела тощо.

Об'єктивна сторона злочину виражається в утримуванні, ос­кверненні або знищенні релігійних святинь. Утримування передба­чає самовільні дії винного по привласненню релігійних святинь всу­переч волі власника. Осквернення — це наруга над релігійною свя­тинею, різні цинічні дії, що зачіпають релігійні почуття віруючих то­що. Знищення — це приведення до повної непридатності релігійної святині шляхом механічного, фізичного, хімічного або біологічного впливу, результатом якого є приведення її до повної непридатності

з втратою можливості відновлення.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з ука­заних дій.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Якщо вказані дії вчинені з хуліганських мотивів, то потрібна додаткова кваліфіка­ція за ст. 296.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 179 — штраф до двохсот неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180). У статті 35 Конституції України вказано, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу спо­відувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособове чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Стаття 180 КК служить однією з гарантій реалізації цього положення Конституції.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують свободу світогляду і віросповідання.

Об'єктивна сторона злочину характеризується дією або безді­яльністю, що полягає в незаконному перешкоджанні здійсненню ре­лігійного обряду. Перешкоджання може виражатися в незаконному закритті приміщень для відправлення релігійних обрядів, зриві обря­дів вінчання, відспівування, розгоні віруючих під час моління. При цьому злочинним є перешкоджання тільки таким релігійним обря­дам, які здійснюються в рамках закону, не порушують громадський порядок і не супроводжуються посяганням на права громадян (поря­док проведення релігійних обрядів і церемоній передбачений ст. 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації») від 23 квітня 1991 р.¹.

Злочин вважається закінченим з моменту незаконного перешко­джання здійсненню релігійного обряду.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 180 передбачена відповідальність за примушуван­ня священослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду. Під примушуванням слід розумі­ти протиправний насильницький вплив на священослужителя з ме­тою виконання ним релігійного обряду. Насильство при цьому може бути психічним або фізичним. Психічне насильство полягає в засто­суванні до потерпілого погроз, шантажу, іншого протиправного впливу на його психіку. Фізичне насильство може виражатися в різ­ному посяганні на тілесну сферу потерпілого: незаконному позбав­ленні волі, зв'язуванні, заподіянні фізичного болю, ударів, побоїв. Якщо результатом фізичного насильства було спричинення тілесних ушкоджень, то кваліфікація цього злочину настає за сукупністю за ст. 180 і статтями 121, 122 або ст. 125.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 180 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 180 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Посягання на здоров'я людей під приводом проповіду­вання релігійних віровчень чи виконання релігійних обря­дів (ст. 181). Основним безпосереднім об'єктом цього злочину ви­ступають суспільні відносини, що регулюють порядок відправлення релігійних обрядів, а також свободу віросповідання і право громадян на релігійні об'єднання. Додатковим обов'язковим об'єктом можуть бути відносини, що забезпечують охорону здоров'я або інших закон­них інтересів громадян.

Об'єктивна сторона злочину проявляється у вчиненні актив­них дій з організації або керівництва групою, діяльність якої здій­снюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи ви­конання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здо­ров'ю людей або статевою розпустою.

Під організацією такої групи слід розуміти будь-яку діяль­ність, спрямовану на створення групи, вербування її членів, підго­товку статутних документів, пошук джерел фінансування, тобто будь-які дії, результатом яких є створення групи. Керівництво гру­пою означає управління її діяльністю і може виражатися в організа­ції молитв, відправленні обрядів, культів, заходах з підтримки дис­ципліни, керівництві здійсненням бузувірських обрядів, накладенні стягнень (епітимій) тощо. Діяльність такої групи має бути пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю людей (наприклад, знівечення, пока­лічення, розлад психіки в результаті молитв), а також статевою роз­пустою. При цьому, застосування в процесі діяльності групи окре­мих видів насильства, покарання за які, як за самостійні злочини, перевищує покарання за ч. 1 ст. 181, вимагає додаткової кваліфіка­ції за відповідними статтями КК про відповідальність за злочини проти особи. Позбавлення життя потерпілого в процесі діяльності вказаної релігійної групи або доведення до самогубства також пе­редбачає відповідальність за сукупністю злочинів.

Злочин вважається закінченим з моменту створення групи або вчинення дій по керівництву нею.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Злочин може вчинюватися не тільки за релігійними, але і за ін­шими мотивами: користь, владолюбство, сексуальні мотиви.

Суб'єкт злочину — організатор або керівник групи.

У частині 2 ст. 181 передбачена відповідальність за ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність групи неповнолітніх. У цих ви­падках додатковим обов'язковим об'єктом злочину виступає нор­мальний етичний розвиток неповнолітніх, їх здоров'я і статева недо­торканість. Залучення неповнолітнього до діяльності групи передба­чає будь-які форми впливу дорослої особи на неповнолітнього з ме­тою спонукати (примусити) останнього брати участь в діяльності релігійної групи. Способи залучення можуть бути різні: лестощі, умовляння, обман, шантаж, побої, розпалювання релігійного фана­тизму тощо. Злочин є закінченим з моменту втягнення неповноліт­нього до діяльності релігійної групи за допомогою будь-якої з пере­рахованих дій.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 181 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 181 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

Розділ VII

Злочини проти власності