03 * Окупність затрат;

З *» фактичні затрати, крб.

Такий метод розв'язання головної задачі дозволяє вдвоє скоротити математичні розрахунки і зменшити затрати часу та засобів праці на одержання вихідних показників оцінки земель.

Точність результатів вирахувань з визначення вихідних показників оцінки земель або іншими словами точність одержаних коефіцієнтів регресії рахується тим вищою, чим нижче величина стандартної похибки, а також при достатній значимості коефіцієнта t (більше 1,5-2,0), достатній тісноті кореляційного зв'язку (коефіцієнт кореляції в межах +0,7-+1,0) і при невеликих значеннях асиметрії та ексцесу (не більше 2) основних економічних факторів. Бажано, щоб стандартна похибка (+ 2т) оціночного показникане перевищувала 10-15% при достатній значимості факторів або 20-25% величини коефіцієнта варіації показника по господарствах генеральної сукупності земельнооціночного району.

Коефіцієнти регресії по агрогрупах ґрунтів, що оцінюються, яким відповідають допустимі значення точності вирахувань, приймаються вихідними для складання шкал оцінки земель. В тих випадках, коли статистичні характеристики коефіцієнтів (тобто показників оцінюваних агрогруп земель) не задовільняють встановлених потреб, проводиться повторне вибракування вихідних даних і рішення головної задачі.

Практично дуже рідко вдається за складеною генеральною виборкою господарств земельнооціночного району одержати оціночні показники для всіх агрогруп ґрунтів через недопустимість статистичних характе­ристик. Звичайно, це спостерігається при наявності в земельно-оціночному районі мало розповсюджених агрогруп ґрунтів, які займають незначну питому вагу в структурі ґрунтового покриву. В таких випадках, коли неможливо на основі економічної інформації визначити оціночні показники для малорозповсюджених агрогруп ґрунтів, необхідно застосовувати дані прямого обліку, експертизи або аналогій на основі бонітування ґрунтів.

Одержані в результаті розв'язання головної задачі коефіцієнти регресії (шукані величини) повинні бути врівноважені навколо їх середньої величини в земельнооціночному районі з врахуванням ваги кожного показника. За вагу приймається площа агрогруп ґрунтів, що оцінюються в гектарах або процентному відношенні. Практично для розрахунків вагової величини зручно приймати питому вагу тієї або іншої агрогрупи ґрунтів в загальній площі земель, що оцінюється в земельнооціночному районі. При цьому сума добутків показників на відповідні їм вагові величини ділиться на сто. Одержана величина середньозваженого показника порівнюється з середнім фактичним показником в земельно­оціночному районі. Допустиме розходження між цими величинами не повинно перевищувати таку величину, яка відповідає коефіцієнту варіації вихідних фактичних значень показника по господарствах усієї сукупності. Ця величина знаходиться в межах 10-15%.

Розглянемо порядок визначення цим способом урожайності пшениці на чотирьох агрогрупах земель в однорідних господарствах земельнооціночного району.

Після обробки і аналізу даних про структуру ґрунтового покриву і середньої багаторічної урожайності пшениці в господарствах земельнооціночного району, проводиться вичислення необхідних параметрів для складання нормальних рівнянь.

Система нормальних рівнянь має вид:

Для визначення урожайності культур обчислюють параметри рівняння регресії, табл. 7.1.

Рішення цієї системи нормальних рівнянь наведено у симплексній таблиці (табл.7.2).

Після підстановки визначених параметрів урожайності культур у рівняння регресії відхилення контрольних даних від вихідних цілком допустимі і складають у першому рівнянні 2,3%, у другому - 2,7%, у третьому - 2,9%, в четвертому - 2,8%.

Розраховані показники урожайності культур урівноважуються з середнім в земельнооціночному районі (табл. 7.3).

Допустиме розходження урожайності між розрахунковим і середнім по земельнооціночному району не повинно перевищувати величину коефіцієнта варіації вихідних значень урожайності по всій сукупності земельнооціночного району. Вона знаходиться в,межах 10-15%.

Слід зазначити, що у структурі Ґрунтового покриву земельно-оціночного району нараховується багато агровиробничих груп, що створює труднощі у рішенні нормальних рівнянь. Тому даний спосіб визначення урожайності культур або вартості валової продукції пов'язаний із застосуванням сучасної комп'ютерної техніки.

Достовірність одержаних показників оцінки земель залежить від достовірності масових статистичних даних господарств, які зосереджені у спеціальних формулярах по збору вихідної інформації.

Базисна величина врівноваженого оціночного показника приймається вихідною для складання шкали економічної оцінки земель.

Метод кореляційно-регресійного аналізу відноситься до числа найбільш точних методів визначення земельнооціночних показників. Проте, в силу великої кількості агрогруп Грунтів, не завжди спосте­рігаються прямі причинні зв'язки між показниками урожайності культур і якості земель, оціненими за структурою ґрунтового покриву. Спосте­рігаються випадки, коли за показниками економічної оцінки земель малопоширені ґрунти, які в структурі ґрунтового покриву займають найбільшу питому вагу, не мають прямої залежності з бонітуванням ґрунтів.

Коли в земельнооціночному районі можна виділити 3-5 господарств, у яких яка-небудь одна група ґрунтів займає більше половини ріллі, для визначення показників оцінки земель використовують метод малих виборок. При цьому група ґрунтів у господарстві повинна мати від 75 до 100% площі ріллі, якщо інші ґрунти за якістю різко відрізняються від неї. Якщо таких різких відмінностей не спостерігається, то площа переважаючої групи може займати 60% і більше.

При об'єднанні агрогруп можна застосовувати два способи. У пер­шому випадку 1-2 агрогрупи, які займають велику площу ріллі в господарствах району, включаються в розрахунки без об'єднання, а інші об'єднуються в одну збірну групу. При цьому оцінювані групи ґрунтів об'єднуються в різні комбінації. Наприклад, якщо необхідно оцінити 5 груп ґрунтів "а", "б", "в", "г", "д", які знаходяться в структурному зв'язку між собою (сума їх питомої ваги в кожному господарстві рівна одиниці) і розміщаються вони за якістю (по балах бонітету) у вигляді спадного ряду (від кращих до гірших), то ці групи можна об'єднати в різному порядку: (а+б)+(в+г+д); а+(б+в+г+д); (а+б+в+г)+д і т.п.

При другому способі агрогрупи ґрунтів району об'єднуються в 3-7 оціночних одиниць за подібністю природних якостей і родючості грунтів. У кожній об'єднаній групі бали бонїтетів ґрунтів для кожної культури можуть коливатися в межах ±5-10 балів.

Суть методів малих виборок по рішенню головної задачі по визначенню показників урожайності культур на оціночних агрогрупах ірунтів зводиться до рішення системи двох лінійних алгебраїчних рівнянь:

де у , і у ₂ » залежні перемінні, які представляють середнє значення земельнооціночного показника;

X'! і х¹,, х,",х," "» питома вага першої оцінюваної групи ґрунтів; а₍ і а₂ » питома вага другої оцінюваної групи грунтів; За результатами рішення рівняння одержують відповідні значення урожайності культур. Наприклад, по основній агрогрупі ґрунтів урожайність складає 30,0 ц/га, а по решті об'єднаних агрогруп ґрунтів -19,0 ц/га. Тобто практично одержані такі результати: Агрогрупа "а" - 30,0 ц/га Агрогрупа ("б" + "в" + "г" + "д") - 19,0 ц/га

За даними основної агрогрупи ґрунтів "а" визначаємо ціну одного балу бонітету ґрунтів, яка складає

Для визначення урожайності в розрізі агрогруп ґрунтів "б", "в", "г", "д" необхідно використати ціну балу бонітету ґрунтів. Для цього залучаються дані шкали бонітування за природними властивостями, в яких дана оцінка кожної агрогрупи ґрунтів, табл. 7.4.

Діючими методичними вказівками рекомендується за балом бонітету і ціною балу визначити урожайність і всіх інших агрогруп грунтів, табл. 7.5.

Для складання шкали часткової економічної оцінки земель за урожайністю культур необхідно вирахувану величину зважити в агрогрупах Грунтів "б", "в", "г", "д" пропорційно їх питомій вазі в групі (табл.7.6).

Визначені різними методами показники урожайності культур в оціночних групах ґрунтів земельнооціночного району служать основою для складання шкал часткових оцінок земель і базою для розрахунків валової продукції, окупності затрат і диференціального доходу як показників загальної економічної оцінки земель. У зв'язку з цим ще на етапі визначення урожайності культур по оцінюваних агрогрупах ґрунтів, її показники повинні бути ув'язані з середньою багаторічною фактичною урожайністю по земельнооціночному району.

Аналіз даних попередніх етапів земельнооціночних робіт показує, що достовірність вихідної інформації (переважно даних про урожайність культур) виявляється в кінцевому результаті при перевірці шкал оцінки земель шляхом їх накладання на ґрунтовий покрив окремих господарств земельнооціночного району

У випадку недостовірності шкал виявляється це практично на завершаючому етапі земельнооціночних робіт, що зв'язано із зайвими трудовими затратами і втратами часу.

Тому більш доцільним є такий підхід, коли достовірність показників урожайності культур оцінюваних агрогруп ґрунтів визначається на етапі їх визначення різними методами. На цьому етапі неважко в кожному господарстві, яке входить до складу земельнооціночного району, визначити розрахункову урожайність і співставити її з середньою багато­річною фактичною урожайністю. Якщо розходження не перевищують 10-15%, то в розрізі агрогруп урожайність визначена правильно. У протилежному випадку нехарактерні дані можуть бути причиною різких відмінностей у забезпеченні виробничими ресурсами (переважно трудовими), неточностей і помилок річних звітів сільськогосподарських підприємств, помилок в розрахунках урожайності культур.

Такий підхід дає можливість проконтролювати правильність включення господарств у структурну виборку економіко-статистичних досліджень і вкаже на нехарактерні варіанти виборки.

Достатньо об'єктивні показники середньої урожайності можна одержати методом експертизи на пробних майданчиках і контрольних ділянках. З цією метою проводиться укіс або збір урожаю відповідних культур з невеликої площі розміром, наприклад 10 х 10м, що відповідає площі 0,01га. Така невелика площа вибирається на однорідній ділянці, що відображає якість групи ґрунтів, які підлягають оцінці. Одержана продукція з ділянки зважується і визначається в розрахунку на один

гектар. Цей спосіб визначення урожайності не складний, але в той же час потребує акуратності у виконанні роботи і систематизації щорічно отримуваних даних. Цим способом переважно користуються працівники дослідних станцій, науково-дослідних установ, які ведуть дослідження по селекції і насінництву сільськогосподарських культур. Для масового поширення на землі інших господарств ці дані у більшості випадків непридатні, так як у виробничих умовах вони переважно дещо нижчі.

Для оцінки малопоширених агрогруп Грунтів, які при використанні способу кореляційного аналізу увійшли до складу укрупнених оціночних груп ґрунтів, застосовується спосіб аналогів. Він полягає в тому, що показники урожайності культур на малопоширених агрогрупах грунтів встановлюються за аналогічними агрогрупами ґрунтів в інших земельнооціночних районах, подібних за кліматичними умовами. Для цього у вибраному земельнооціночному районі визначається співвідно­шення показників оцінки (урожайність або вартість валової продукції) на двох агрогрупах ґрунтів, одна з яких аналогічно малопоширеній (оцінюваній), а друга - достовірно визначена. Співвідношення цих показників в одному земельнооціночному районі переноситься на земельнооціночний район, у якому не оцінена агрогрупа ґрунтів.

Аналогічну залежність можна застосувати і за даними бонітування ґрунтів. При цьому також, як і при методі аналогів, урожайність культур на малопоширеній агрогрупі ґрунтів можна визначати за співвідношенням величин природних ознак. Наприклад, на агрогрупі ґрунтів з валовими запасами гумусу 90 т/га методом кореляційно-регресійного аналізу урожайність зернових культур визначена в розмірі ЗО ц/га. Окрема агрогрупа ґрунтів, на якій валові запаси гумусу складають 60 т/га, може забезпечити урожайність пропорційно 60 х ЗО : 90 = 20 ц/га.

З метою уточнення сумнівних даних про урожайність культур на малопоширених ґрунтах іноді застосовується спосіб опитування спеціалістів і працівників господарств. Для широкого застосування він не рекомендується, так як містить значну долю суб'єктивізму, в результаті чого не забезпечує достатню достовірність вихідних даних для складання шкал оцінки земель.

Одержані різними методами показники урожайності культур урівноважуються з їх середньою фактичною урожайністю в земельно­оціночному районі. Допустимі розходження не повинні перевищувати 10-15%.