133. Економічна політика України в контексті розширення єс.

Українська стратегія інтеграції до ЄС визначає пріоритетні напрямки дії державної виконавчої влади на період з 1998 по 2007 рр. На протязі цього часу слід створити передумови, необхідні для отримання Україною статусу повноправного члена Європейського Союзу.

Згідно вищезазначеної стратегії основні напрями інтеграційного процесу України до ЄС:

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини

Економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС

Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки

Політична консолідація та зміцнення демократії

Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС

Культурно-освітня і науково-технічна інтеграція

Регіональна інтеграція України

Галузева співпраця

Співробітництво в галузі охорони довкілля

Успіх реформ, поглиблення політичного діалогу і розширення практичного співробітництва у правовій сфері, зовнішній політиці та безпеці покликані гарантувати прискорення інтеграційних процесів. головним завданням сучасного етапу є створення належної бази для набуття україною повноправного членства в Європейському Союзі та формування в суспільстві стійкої проєвропейської більшості.

134. Постсоціалістичні країни у світовому інтеграційному полі. Інтеграційний вибір України.

З одного боку, європейська інтеграція забезпечує країнам, які поповнили лави ЄС, нові можливості для прискорення економічного зростання, пов’язані з посиленням інтенсивності прямих іноземних інвестицій, кількісним і якісним збагаченням фізичного та людського капіталу, збільшенням трансферу новітніх технологій, розбудовою та удосконаленням суспільних інституцій. А з іншого боку, внаслідок євроінтеграції з’являються і певні виклики економічному розвитку країн:

• диспропорційність структури інвестиційного капіталу (поява значного крену в бік капіталу іноземного походження),

• зміни в системі адміністрування економічного розвитку (значна частина функцій і повноважень передається наднаціональним владним структурам ЄС, що обумовлює детермінованість внутрішньої економічної політики та корекцію її змісту),

• утримання відповідно до Маастрихтських критеріїв низького рівня інфляції (послаблюється мотиваційний механізм нарощення обсягів виробництва),

• зниження гнучкості валютного курсу (регулювання динаміки торгівельних потоків ускладнюється),

• загроза різкого скорочення притоку капіталу іноземних інвесторів після завершення приватизації або ж освоєння ними найбільш прибуткових сфер економіки (виникає потреба в реалізації запобіжних заходів щодо погіршення платіжного балансу).

Що ж стосується негативних наслідків інтеграційного розширення, то вони можуть проявитися у відносному зниженні конкурентоспроможності розширеного регіонального об’єднання за рахунок бюджетних та інших витрат на „асиміляцію” нових учасників зі значно нижчим рівнем розвитку економіки, а також вирішення різноманітних проблем, що виникають в її ході (міграція, соціальне забезпечення, етнічні питання тощо).