8. Економічні інтереси: суть, суб’єкти, класифікація.

Економічні інтереси – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Об’єкти економічних інтересів – економічні блага(товари, послуги, інформація)Взаємозв’язок потреб та інтересів:

Є формою прояву економічних потреб

Відображають певний рівень та динаміку

Економічні інтереси задоволення економічних потреб

Спонукають економічні суб’єкти до

діяльності для задоволення потреб

Класифікація економічних інтересів:

(відповідає класифікації потреб)

1. За суб’єктами: Особисті

Колективні

Суспільні

2. За важливістю: Першочергові

Другорядні

3. За часом: Поточні

Перспективні

4. За об’єктами: Майнові

Фінансові

Інтелектуальні

5. За ступенем усвідомлення:

Дійсні

Уявні

9. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу.

Потреба – це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення. Необхідність в чому-небудь, об’єктивно-необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому, внутрішній збудник активності.Інтерес – форма прояву потреби, усвідомлення людини до задоволення її.

Інтерес споживача

Інтерес виробника Державний інтерес

Рушійні сили економічного розвитку – взаємодія потреб та інтересів економічних суб’єктів

Інтерес Мотив

Усвідомлене прагнення задовольнити Внутрішні спонукання людини до

Певну потребу конкурентної дії

Потреби у свідомості людини перетворюються на інтерес або мотив спонукальної цільової дії, тобто існує зв’язок:

Потреба Інтерес Мотив Дія

ГЛОСАРІЙ

10. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку.

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства-соціально-економічнуформацію.Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва. Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: — первіснообщинний; — рабовласницький; — феодальний; — капіталістичний; — комуністичний. Однак у сучасних умовах формаційний підхід при визнанні певних його положень піддається критичному аналізу. Цивілізація — історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:

1) багато вимірності аналізу економічних систем;

2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;

3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;

4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів; 5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку,

визнання світової історії як єдиного планетарного цілого (рис. 3.1).

3.1).

11. Економічна система, її сутність і типи.

Економічна система - взаємодію відносин економічної власності і продуктивних сил та елементів цих підсис­тем (законів розвитку останніх) у процесі виробництва та при­власнення матеріальних і нематеріальних благ у всіх сферах су­спільного відтворення, внаслідок чого виникають закони суспіль­ного способу виробництва, передусім, основний економічний за­кон (що втілює в собі основну мету суспільства).З урахуванням повного визначення політичної економії фор­мується соціально-економічна система. Така система — це комплекс взаємодіючих суспільних підсис­тем, базисних і надбудовних відносин та їхніх елементів і зв'язків між ними, внаслідок взаємодії яких виникають закони суспіль­ного розвитку, які безпосередньо або опосередковано регулюють виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних і нема­теріальних благ у певній країні, надають цілісності та організо­ваності такій системі, підпорядковують її розвиток спільній меті.