Права обвинуваченого відповідно до п.3 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

Тож, згідно з практикою Європейського Суду, особа може захищати се­бе особисто та одночасно використовувати правову допомогу захисника, який обраний на її розсуд.

Право на захист у кримінальному судочинстві має щонайменше такі складові:

• право мати безперешкодні зустрічі із захисником;

• право листуватися із захисником;

• право завчасно ознайомлюватися із матеріалами досудового слідства.

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

- Допомога перекладача надається особам з метою забезпечення рівності й змагальності, що є складовою права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції;

- Зміст права на безоплатну допомогу перекладача полягає в отриманні обвинуваченим письмового або усного перекладу всіх документів або заяв, які необхідні для розуміння того, що відбувається, і гарантують додержан­ня інших його прав при розгляді справи². Це право поширюється і на процедури досудового провадження.

ПИТАННЯ 23

Незалежність та безсторонність суду як гарантія права на справедливий судовий розгляд

Згідно з вимогами Конвенції, розгляд справ має здійснюватися незалежним та неупередженим (безсто­роннім) судом.

Коли йдеться про незалежність суддів, в основному мається на увазі їх­ня незалежність від інших державних органів та посадових осіб. Не є ви­нятком незалежність і від законодавчих органів (парламентів) країни, які можуть мати на меті вплинути на суди.

Для визначення рівня незалежності певного судового органу при роз­гляді справи Європейський Суд керується кількома критеріями:

• процедура призначення на посаду судді;

• тривалість роботи судді на посаді;

• наявність зовнішніх ознак незалежності;

• існування гарантій діяльності суддів, які перешкоджають впливати на них при здійсненні правосуддя

Неупередженість як вимога до суду означає, що суд, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб'єктивно, тобто жоден його член не повинен мати будь-якої особистої заінтересованості та упереджено­сті. Судді мають бути вільні від особистих симпатій, уподобань, при­хильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне. Тобто при розгляді справи існує пре­зумпція неупередженості суддів. Європейський Суд, наприклад, брав під сумнів неупередженість суду, коли судді або присяжні висловлюва­ли свої вочевидь расистські настрої щодо підсудних у кримінальних справах³. Також упередженим визнавався суд, який на стадіях досудо-вого слідства застосовував до підсудного запобіжні заходи, а потім роз­глядав справу по суті

Суд також повинен бути безстороннім об'єктивно, тобто має бути достат­ньо гарантій, що виключають будь-які законні сумніви стосовно цього⁴. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо участі в політич­ному житті держави та будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викли­кати підозру в особистій заінтересованості судді під час вирішення справи. Суддя не буде об'єктивно безстороннім також у випадку залежності. Залеж­ність суддів зберігатиметься до того часу, поки не буде встановлено механіз­ми, які б усували можливості незаконного впливу на суддів особами, які ма­ють певні важелі впливу і можуть їх використовувати для вигідних результатів вирішення справи поза процедурами здійснення судочинства.

1

2

3

4

i

ii