План Шліффена

Напередодні війни країни Антанти мали перевагу в людських і матеріальних ресурсах над країнами Троїстого союзу. Військово-морські флоти Англії та Франції домінували на морях. За кількістю та якістю озброєнь і в мобілізаційному відношенні до війни краще була підготовлена Німеччина. Майже за рік до початку воєнних дій у Німеччині був готовий воєнно-оперативний план нападу на Францію і Росію. Німецькому імператору його представляв начальник генерального штабу Німеччини Г. фон Мольтке. В основу наступних воєнних дій було покладено план генерала Шліффена - начальника німецького генштабу в 1891-1905 pp.

Військові дії в 1914 р.

На Західно-Європейському фронті були наступальними з боку Німеччини, війська якої, пройшовши Бельгію з півночі, вступили на територію Франції. У початку вересня між містами Верденом і Парижем відбулося грандіозне битва (брало участь близько 2 млн. чоловік), програне німецькими військами. На Східно-Європейському напрямку наступала російська армія; війська Північно-Західного і Західного фронтів (під командуванням генерала Ранінкампфа і генерала Самсонова) були німцями зупинені; війська ж Південно-Західного фронту досягли успіху, посівши р. Львів. Одночасно бойові дії розгорталися на Кавказькому і Балканському фронтах. У цілому Антанті вдалося зірвати плани бліцкригу, у результаті чого війна набула затяжного, позиційного характеру, і чаша ваг стала схилятися в її бік.

На початку вересня німецькі війська вийшли на річку Марну, намагаючись оточити французів. У битві на Марні у вересні 1914р., в якій брали участь з обох сторін півтора мільйона чоловік, англо-французькі війська зупинили наступ німців. Втрати обох сторін становили майже 600 тисяч чоловік убитими й пораненими. Підсумком битви на Марні став остаточний провал плану «блискавичної війни».

Військові дії (у 1915-1918).

У 1915 р. великих змін на Західно Європейському-фронті не відбулося. Росія в цілому програла кампанію 1915 р., склавши австрійцям Львів, а німцям - Лієпаю, Варшаву, Новогеоргієвськ Всупереч передвоєнним зобовязаннями, у 1915 р. Італія оголосила війну Австро-Угорщини, в результаті чого відкрився новий Італійський фронт, де військові дії не виявили явного переваги сторін. Це надало перевагу на користь Антанти. На півдні Європи був нейтралізований оформленням у вересні 1915 р. Четверного Австро-Німецько-Болгаро-Турецького Союзу. Одним з результатів стала поразка Сербії з подальшою евакуацією її армії (120 тис. осіб) на острів Корфу.. У тому ж році дії на Кавказькому фронті було перенесені на територію Ірану за участю не тільки Росії і Туреччини, але й Англії; після висадки англо-французьких військ в Салоніках оформився Салоникській фронт, англійцями була зайнята територія Південно-Західної Африки. Найбільш значним морським боєм 1915 почали бої за оволодіння Босфор і Дарданелли. 1916 р. на Західно-Європейському фронті ознаменувався двома великими битвами: під м. Верденом і на р. Соммі, де з обох сторін було вбито, поранено і взято в полон 1 млн. 300 тисяч чоловік.

У травні-червні 1916 р. між англійським і німецьким флотами відбулася найбільша у війні морська битва. У ній з обох сторін узяли участь основні сили флоту. Німецьке командування пішло на прорив морської блокади. Зіткнення з англійським флотом сталося в Північному морі біля берегів Ютландії. Німецька ескадра спробувала розсікти британський флот, щоб розбити його частинами, але сама мало не опинилася відрізаною від своїх баз і поспішно залишила бій. Під час бою анлійці втратили 14 кораблів, німці – 11.Повернувшись на бази, німецький флот більше у відкритому морі не з’являвся.

Російська армія цього року провела наступальні операції на Північно-Західному і Західному фронтах на підтримку союзників, в період битви під Верденом. Крім того, на південно-західному фронті був здійснений прорив, який увійшов в історію на імя генерала А, Брисилова (1853-1926), в результаті якого потрапило в полон 409 тис. австрійських солдатів і офіцерів і була зайнята територія в 25 тис. кв. кмНа Кавказі частини руської армії зайняли міста Ерзерум, Трапезунд, Рувандуз, Муш, Бітліс. Англія здобула перемогу в Північному морі у найбільшому морському бою Першої світової війни (Ютландська бій) В цілому успіхи Антанти забезпечили перелом під час військових дій. Німецьке командування (генерали Людендорф (1865-1937) і Гінденбург) перейшло з кінець 1916 р. до оборони на всіх фронтах. Проте вже в наступному році російські війська залишили Ригу. Ослаблені позиції Антанти були підкріплені вступом у війну на її боці США, Китаю, Греції, Бразилії, Куби, Панами, Ліберії і Сіаму. На Західному фронті ж Антанті не вдалося опанувати вирішальною перевагою, у той час як на новому фронті Іранському англійці зайняли Багдад, а в Африці закріпили перемогу в Того і Камеруні.

У 1918 р. було створено єдину союзну командування країн Антанти. Незважаючи на відсутність Російського фронту, німці та австрійці, як і раніше тримали в Росії до 75 дивізій, ведучи складну гру в умовах, що склалися після Жовтневої революції. Німецьке командування зробило великий наступ на р. Соммі, що закінчилося невдачею. Контрнаступ союзників змусило Німецький генеральний штаб запросити перемиря. Його підписав 11 листопад 1918 у Компєні, а 18 січня 1919 р. в Версальському палаці відкрилася Конференція 27 союзних країн, які визначили характер мирного договору з Німеччиною. Договір був підписаний 28 Червня 1919, Радянська Росія, яка уклала сепаратний мир з Німеччиною в березні 1918 р., в розробці Версальської системи не брала участь.

За Версальського договору територія Німеччини скоротилася на 70 тис. кв. км, вона позбулася всіх нечисленних колоній; військові статті зобовязували Німеччину не вводити військову повинність, розпустити всі військові організації, не мати сучасних видів озброєння, виплатити репарації. Грунтовно була перекроєна карта Європи. З розпадом Австро-Угорської монархії дуалістичної була оформлена державність Австрії, Угорщини, Чехословаччини, Югославії, підтверджені самостійність і межі Албанії, Болгарії, Румунії. Бельгія, Данія, Польща, Франція та Чехословаччина повернули собі захоплені Німеччиною землі, отримавши під своє управління частину споконвічних німецьких територій. Від Туреччини були відокремлені Сирія, Ліван, Ірак, Палестина і передані як підмандатні території Англії та Франції. Нова західна межа Радянської Росії також була визначена на Паризькій мирні й конференції (лінію Керзона), при цьому закріплювалася державність частин колишньої імперії: Латвії, Литви, Польщі, Фінляндії та Естонії.