- •1. Первісний лад.
- •3. Кіммерійці, скіфи, сармати на території у.
- •4. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •5. Норманська та анти норманська теорії походження державності Київської Русі.
- •6, 8. Головні напрямки зовнішньої політики Київської Русі. Прийняття християнства.
- •9. Соціально-економічні відносини в Київській Русі.
- •10. Соціально-економічні та політичні передумови феодальної роздробленості Київської Русі.
- •11. Утворення Галицько-Волинської держави.
- •12. Русь та монголо-татари
- •16,18. Зародження українського козацтва та його суспільно-політична організація.
- •20. Сел.-коз повстання
- •22. Передумови та причини визвольної війни 1648-1654 рр.
- •24. Битва під Берестечком. Білоцерківський мир.
- •25. Переяславська угода 1654 р. Та її історичні
- •27. Дипломатична діяльність хмельницького
- •28. Політичне становище у. У іі пол. 17 ст. Руїна.
- •29. Виговський. Гадяцький трактат.
- •30. Боротьба за об’єднання. Дорошенко
- •31. Андрусівське перемир’я, бахчисарайський та вічний мирні договори, їх наслідки.
- •32. Гетьманщина та її устрій
- •33,34. Північна війна на у. Політика гетьмана Мазепи.
- •35.Скасування гетьманщини.
- •36. Гайдамацький рух. Коліївщина
- •37.Поділи польщі та їх соц.-пол наслідки для у.
- •38.Культура у в кінці хуіі в 1 пол хуііі
- •39. Кирило-мефодіївське товариство
- •40. Антиукр політика царату в 2пол 19. Валуєвський циркуляр, емський указ
- •41. Національне відродження за з/у землях в 19-20 ст
- •42. Культура у в 2 пол 19-20 ст.
- •44. Громадівський рух
- •45. Західноукраїнські землі в 19-20 ст
- •46. Аграрна політика Столипіна на у, її економічні та політичні наслідки.
- •47. Рос демокр революція у у 1905-1907 рр.
- •49. Західноукраїнські землі в роки і світової війни.
- •50. Держ відродження у
- •52. Боротьба за політичну владу наприкінці 1917 р. Причини громадянської війни в у.
- •53. Утворення та основні етапи діяльності Української Центральної Ради.
- •54. Причини перевороту 28-29 квітня. Суть гетьманського режиму.
- •55. Зовн пол. Діяльність у держави
- •56. Основні напрямки політики п. Скоропадського у 1918 р.
- •57.Берестейський мир.
- •58. Повстання Директорії.
- •59. Унр періоду директорії.
- •60. Діяльність Директорії у 1919-1920 рр.
- •61. Проголошення зунр та її злука з унр.
- •62.Польсько-укр війна
- •63. Встановлення Радянської влади в у у 1920 р. Підсумки та наслідки громадянської війни.
- •64. Рос білогвард рух
- •65 Більшовицький режим.
- •66. Селянські повстання.
- •67. Причини поразок.
- •68. Відбудова народного господарства у. На засадах непу.
- •69. Політика Узації: причини, суть, наслідки.
- •71. Індустріалізація
- •73. З/у землі у складі ін держав
- •75. Пакт молотова-ріббентропа
- •77. Причини поразок.
- •78. Оун упа в роки 2 світової війни
- •80. Окупаційний режим та Рух Опору в у.
- •81. Битва за дніпро
- •82.Визволення правобер у
- •83. Визволення лівобер у
- •85. Визволення у. Від фашистських окупантів. Наслідки іі світової війни для у.
- •86. Хрущовська відлига
- •87. Дисидентський рух
- •90. Братства та їх роль
66. Селянські повстання.
Окупаційна політика більшовиків спричинила спалах повстанського руху у 1919-1920 р.р. Соціальний склад повстанців - селянство, робітництво, інтелігенція. За твердженням доктора Матвія Стахіва, "Ідейно-програмову підставу цього масового руху давали українські антибільшовицькі соціалістичні партії, зокрема українську соціалісти-революціонери, що мала здавна сильні впливи серед селянських мас" .
На повстанську позицію стали також незалежні соціал-демократи" і місцеві діячі соціал-боротьбистів". Більшість повстанських організацій виступали за підтримку уряду Української Народної Республіки. Для координації повстанським рухом при уряді УНР восени 1919 року було створено навіть спеціальну окрему установу - Центральний Український Повстанський Комітет, до якого входили по одному представникові від обох українських соціалістичних партій.
У 1919 р. Україну поглинув цілковитий хаос.
Шість різних армій діяли на її території: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська та анархістська. Менш ніж за рік Київ п'ять разів переходив із рук у руки. Численні фронти розділяли одне від одного міста й цілі регіони. Майже повністю порушився зв'язок із зовнішнім світом. Знелюдніли голодні міста, а їхні мешканці в пошуках їжі подавалися на село. Села буквально забарикадовувалися від непрошених гостей. Тим часом різні уряди, яким удавалося заволодіти Києвом, скеровували свою увагу та енергію переважно на те, щоб відбити атаки ворогів. Україна стала краєм, яким було легко заволодіти, але неможливо управляти.
Селянин, котрий спостерігав зі свого економічно самостійного села, як падає одна влада за іншою, подумки проклинав усіх міських мешканців зі всіма їхніми урядами. Його насамперед турбувало те, як утриматися на землі й по можливості придбати її собі ще. Селянин був готовий підтримати будь-який уряд, що міг задовольнити ці прагнення. Але як тільки цей уряд виявлявся неспроможним виконати його сподівання, селянин повставав проти нього й переходив на бік суперника. Селянин усвідомлював, що не бажає повернення старого ладу, але водночас не знав, що поставити натомість. Це робило його важко передбачуваним елементом протягом усієї громадянської війни.
Два наймогутніших партизанських ватажки базувалися в південних степах, де жили найзаможніші, найбільш упевнені в собі селяни. Один із них — отаман і Матвій Григор'єв, колишній царський офіцер—очолював сили в 12 тис. чоловік на Херсонщині й підтримував тісні зв'язки з українськими лівими радикалами. Інший—легендарний Нестор Махно, русифікований український селянин і затятий анархіст. У середині 1919 р. його сили, що базувалися в Гуляйполі, налічували від 35 до 50 тис. і часто ставали вирішальним чинником у боротьбі за Південь України.
Отже, регулярні війська змагалися за контроль над містами й залізничними комунікаціями, в селі панували партизани, а єдиною визнаною по всій Україні владою була влада зброї.