2. Рибне господарство як галузь водного господарства найтісніше пов'язане з водними ресурсами. Неодмінна умова його існування — чиста вода.

Для нормального росту і розмноження риби необхідно, щоб во­да у водоймах і водотоках мала достатню кількість кисню, була про­точною, прозорою і безколірною. Температура води для нормально­го розвитку риби влітку має бути 13...27 °С. Вміст кисню у воді мен­ше 3 см³/л несприятливо впливає на життєдіяльність риби, а менше 0,5 см³/л призводить до її загибелі. Допустимий вміст у воді деяких речовин і хімічних елементів, які згубно впливають на рибу, такий:

Інградієнт	Гранично- допустима концентрація, мг/л	Інградієнт	Гранично- допустима концентрація, мг/л
Аміак	0,05	Мочевина	0,1
Анілін	0,0001	Миш'як	0,05
Ацетон	0,05	Натрій (катіон)	120,0
Бензол	0,5	Нафта і нафтопродукти	0,05
Борна кислота	0,1
Бутиловий спирт	0,03	Перекис водню	0,01
Гексахлоран	Відсутня	Свинець	0,1
Гліцерин	1,0	Сірка	10,0
Дихлофос	Відсутня	Скипидар	0,2
ДДТ технічний	»	Сульфат (аніон)	100,0
Залізо сірчано-кисле закисне	0,1	Феноли	0,001
		Формалін	0,25
Калій (катіон)	50,0	Фосфор елементарний	Відсутня
Кальцій (катіон)	180,0	Фтор (іон)	0,05
Карбофос	Відсутня	Хлориди (аніон)	300,0
Лимонна кислота	1,0	Хлор вільний	Відсутня
Магній (катіон)	40,0	Хлорофос	0,01
Марганець (іон)	0,01	Хром	0,001
Мідь	0,001	Цинк	0,01

Неприпустимою є наявність у воді ароматичних вуглеводів, вільного хлору, поліхлорпінелу, гексохлорану, технічного ДДТ, жирів, мила, смоли, воску, важких вуглеводів, сполук свинцю, міді, цинку, ціанідів, фтору, барію тощо.

Значної шкоди рибному господарству завдає промисловість, особливо підприємства нафтохімічної, хімічної, целюлозно-паперової галузей, водні меліорації, водний транспорт, застосування отрутохімікатів і гербіцидів у сільському господарстві, які збільшують забрудненість водотоків і водойм. Зокрема, неочищені та погано очи­щені стічні води токсично діють на ікру, личинки, молодь і дорослу рибу, на їх кормову базу, зменшують кількість розчиненого у воді кисню. Осідаючи на дно, шкідливі речовини псують нерестилища. Встановлено, наприклад, що для ліквідації токсичного сульфітного лугу (відходи целюлозно-паперової промисловості) до рівня, допус­тимого для існування водних організмів, потрібне 1000-кратне розбавлення води, а для сульфатного лугу — навіть 7500-кратне.

Двояко впливають на рибовідтворення скидні води теплових електростанцій. З одного боку, вони є тепловим забруднювачем, з іншого — докорінно змінюючи умови життя у конкретному водно­му об'єкті, вони дають змогу подовжити сезон нагулу риби, продук­тивніше використати південні види риби.

Риба дуже чутлива до радіоактивного забруднення води. Поїдаючи рослини і дрібні гідробіонти, в яких накопичуються радіоак­тивні речовини, риба акумулює ці речовини у собі до небезпечних концентрацій. Тому окремі екземпляри риби бувають радіоактивнішими за навколишнє середовище в декілька тисяч разів.

Розвиток водних меліорацій не завжди поєднується з інтереса­ми рибного господарства. Необхідність у певні періоди додаткової подачі води із водосховищ у річки для поливу впливає на умови розмноження і життя риби; скидання дренажних вод збільшує міне­ралізацію води в річках, що змінює їх гідрохімічний режим і умови існування риби, а змивання з полів отрутохімікатів збільшує вміст у воді токсичних речовин.

Шкоду, заподіяну рибному господарству деякими галузями, можна ліквідувати або зменшити (наприклад, забруднення водних об'єктів промисловими стоками, режим попусків води), але окремі її види не можна ліквідувати (наприклад, перегородження шляхів проходу риби до нерестилищ греблями гідровузлів), і вони мають компенсуватися іншими заходами. Зокрема, забезпечити не­обхідний режим природних нерестилищ в умовах зарегулювання стоку річок і заборів води із них можна у разі здійснення спеціаль­них попусків води і обвалування нерестилищ із влаштуванням споруд для підтримання необхідних глибин. На сьогодні рибогосподарські попуски спеціально здійснюються в пониззях Дніпра.

До числа заходів, тісно пов'язаних із комплексним використанням водних ресурсів, належить рибогосподарське освоєння водосховищ, які мають великі можливості для збільшення рибних запасів.