Керування ракетою

У рідинних ракетах двигуни часто крім основної функції — створення тяги, виконують також роль органів управління польотом. Вже перша керована балістична ракета Фау-2 управлялася за допомогою 4-х графітних газодинамічних рулів, поміщених в реактивний струмінь двигуна на периферії сопла. Відхиляючись, ці керма відхиляли частину реактивного струменя, що змінювало напрямок вектора тяги двигуна, і створювало момент сили відносно центру мас ракети, що і було керуючим впливом. Цей спосіб помітно знижує тягу двигуна, до того ж графітні керма в реактивної струмені схильні сильної ерозії і мають дуже малий часовий ресурс.У сучасних системах управління ракетами використовуються поворотні камери РРД, які кріпляться до несучих елементів корпусу ракети з допомогою шарнірів, що дозволяють повертати камеру в одній або в двох площинах. Компоненти палива підводяться до камери за допомогою гнучких трубопроводів — сильфонів. При відхиленні камери від осі, паралельної осі ракети, тяга камери створює необхідний керуючий момент сили. Повертаються камери гідравлічними або пневматичними керманичами машинками, які виконують команди, вироблювані системою управління ракетою. У вітчизняному космічному носії Союз крім 20 основних, нерухомих камер рухової установки є 12 поворотних (кожна — у своїй площині), керуючих камер меншого розміру. Рульова камери мають загальну паливну систему з основними двигунами. З 11-та маршових двигунів (всіх ступенів) ракети-носія Сатурн V дев'ять (окрім центральних 1-ої та 2-ї ступенів) є поворотними, кожен — у двох площинах. При використанні основних двигунів як керуючих робочий діапазон повороту камери становить не більше ± 5°: через велику тяги головної камери і розташування її в кормовому відсіку, тобто на значній відстані від центру мас ракети, навіть невелике відхилення камери створює значний керуючий момент. Крім поворотних камер, іноді використовуються двигуни, які служать лише для цілей управління і стабілізації літального апарату. Дві камери з протилежно спрямованими соплами жорстко закріплюються на корпусі апарату таким чином, щоб тяга цих камер створювала момент сили навколо однієї з головних осей апарату. Відповідно, для управління по двох інших осях також встановлюються