3. Засоби індивідуального захисту в хімічній промисловості.

У хімічній промисловості проведення ряду технологічних і допоміжних операцій пов'язано з використанням ЗІЗ. Для виконання робіт всередині закритих ємностей, в колодязях і т.ін. їх використання має вирішальне значення для забезпечення безпеки праці.

ЗІЗ є:

- спецодяг;

- спецвзуття;

- головні убори;

- каски;

- рукавички, рукавиці;

- фартухи;

- протигази;

- респіратори;

- захисні окуляри;

- маски;

- світлофільтри;

- протишумові пристрої;

- запобіжні пояси;

- електрозахисні засоби;

- пасти і мазі і т.п.

ЗІЗ можуть бути постійного користування (без цих засобів робітникам забороняється перебувати на робочому місці) і аварійного користування.

Аварійні ЗІЗ формуються у виробництвах, де наявні токсичні і пожежонебезпечні та вибухонебезпечні речовини. ЗІЗ розміщують у доступних для використання місцях, які визначають керівники виробництв і цехів за узгодженням з газорятувальною і протипожежною службою.

Щорічно на кожному підприємстві хімічної промисловості складається перелік спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які повинні безкоштовно видаватися робітникам і службовцям для забезпечення безпечних умов праці. В переліку зазначається кількість і види засобів захисту для індивідуального, колективного і аварійного користування. Перелік узгоджується із комітетом профспілки і після затвердження головним інженером цей перелік стає основним документом для забезпечення персоналу ЗІЗ.

Вимоги до спецодягу:

- надійний захист тіла людини від виробничих шкідливостей;

- забезпечення нормальної терморегуляції організму;

- зручність одягу;

- можливість якісного очищення від забруднень.

За захисними властивостями спецодяг поділяється на такі групи:

- загального призначення;

- вологозахисний (водонепроникний, водовідштовхувальний і водотривкий);

- для захисту від радіації;

- для захисту від кислоти;

- для захисту від нафти та масел;

- для захисту від пилу;

- теплозахисний;

- для захисту від агресивних хімічних речовин;

- для захисту від ураження електричним струмом;

Спецодяг є власністю підприємства і повинен використовуватися тільки за прямим призначенням. Після роботи за територію підприємства виносити спецодяг забороняється тому, що можливе забруднення довкілля та житла шкідливими речовинами виробництва.

Для зберігання на виробництві спецодягу організовуються спеціальні приміщення. Адміністрацією підприємства в узгоджені з санепідемстанцією терміни забезпечується прання, дегазація, дезактивація, хімчистка і ремонт спецодягу .

4. Безпека будівельно – монтажних робіт.

Основними видами будівельно-монтажних робіт є:

1 роботи нульового циклу;

2 цегельні роботи;

3 монтажні роботи;

4 штукатурні роботи;

5 склярські роботи.

Основними причинами травматизму під час розроблення траншей і котлованів є обвалення на працюючих ґрунтових мас. Воно може статися через відсутність або недостатню міцність кріплення ґрунту під час копання котлованів і траншей з вертикальними стінами або наявності нестійких укосів. Особливо часті випадки обвалення так званих лесових ґрунтів. Вони відзначаються високою міцністю в сухому стані, але при зволоженні втрачають зв'язок між частинками.

У зимовий час обвалення може статися під час розроблення мерзлих ґрунтів. У результаті відлиги мерзлі ґрунти відтають і обвалюються.

За наявності в зоні земляних робіт підземних комунікацій роботи потрібно вести з особливою обережністю, під наглядом виконувача робіт або майстра, а також працівників електрогосподарства, якщо роботи ведуться в безпосередній близькості від кабелів, які знаходяться під напругою. При цьому можна використовувати тільки такі механізми і інструменти, які не можуть пошкодити прокладені комунікації.

Розроблення ґрунту в безпосередній близькості від ліній діючих підземних комунікацій допускається тільки землекопними лопатами. Застосовувати ломи, кирки, відбійні молотки та інші ударні інструменти у зазначених місцях не дозволяється.

При виявленні будь-яких підземних комунікацій або споруд, не зазначених на кресленнях, роботи повинні бути негайно припинені, споруди або комунікації ретельно оглянуті для встановлення їх походження, і з участю представників зацікавлених організацій повинно бути вирішене питання про можливість продовження земляних робіт.

При проведенні земляних робіт можливі випадки появи в котлованах і траншеях шкідливих газів. У цих випадках роботи потрібно негайно припинити, а робітників вивести з небезпечних місць до знешкодження останніх і з'ясування причин появи газу. Тільки після того, як буде забезпечена повна безпека, можна буде продовжувати роботи. Якщо немає повної гарантії, що шкідливі гази не поступатимуть надалі, роботи потрібно вести лише за наявності індикаторів для визначення газу і при забезпеченні робітників протигазами або кисневими ізолюючими приладами, які можна б було відразу використовувати при виявленні газу. До початку робіт робітники повинні бути проінструктовані про способи поводження зі шкідливими газами. Курити і застосовувати вогонь в таких місцях забороняється, оскільки це може спричинити вибух.

При виявленні боєприпасів відновлювати земляні роботи можна тільки після перевірки ділянки та видалення боєприпасів саперами.

Рити котловани і траншеї з вертикальними стінками без кріплень можна тільки в ґрунтах з непорушеною структурою, природної вогкості, за відсутності ґрунтових вод.

За цих умов глибина виїмок без кріплень не повинна перевищувати: 1 м - у піщаних і гравелистих ґрунтах; 1,25 м – у супісках; 1,5 м - у суглинках, глинах, сухих лесових ґрунтах.

За всіх інших умов траншеї і котловани необхідно розробляти або з укосами, або з вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту.

При ритті траншей, котлованів і колодязів у місцях інтенсивного руху людей - на вулицях, в дворах, площах - навколо місця робіт на відстані 0,8-1 м від брівки встановлюють міцні огорожі (згідно з ГОСТом 23407-78) заввишки не менше 1,2 м з попереджувальними написами. У нічний час огорожу необхідно освітлювати. На рівні землі біля брівки траншеї або котловану рекомендується встановлювати бортові дошки. Відкриті котловани і траншеї поблизу доріг і житлових будинків необхідно захищати суцільним парканом.

Для переходу через траншеї повинні бути встановлені містки шириною не менше 0,8 м при односторонньому русі і шириною 1,5 м з поручнями заввишки не менше 1,2 м, бортовою дошкою і бар'єрами при двосторонньому русі. У нічний час перехід необхідно освітлювати.

При проведенні цегельних робіт найчастішими причинами травматизму є відсутність огорож, падіння з висоти матеріалів і інструментів, застосування нестійких і несучасних риштувань, драбин, робота без ЗІЗ.

При переміщенні і подачі на робоче місце вантажопідйомними кранами цегли, блоків, облицювальної плитки, необхідно застосовувати піддони, контейнери, захвати й інші пристрої, які виключають падіння вантажу при підйомі. При подачі цегли на робоче місце пакетами на піддонах необхідно застосовувати чотиристоронні і тристоронні футляри з нахилом убік захищеної задньої стінки приблизно на 15%.

Розчин на робоче місце слід подавати саморозвантажними ємностями (в бункери або ящики для розчинів) або спеціальними ємностями (з чотирма петлями) за допомогою вантажопідйомних кранів.

Кладка стін дозволяється з риштувань, засобів підмощування або перекриття, причому висота кожного ярусу підмощування береться з таким розрахунком, щоб рівень кладки після кожного переміщення засобів підмощування був не менше ніж на 0,7 м вище за рівень робочого настилу або перекриття.

У разі необхідності виконувати кладку нижче за цей рівень її слід здійснювати , застосовуючи запобіжні пояси або спеціальні сітчасті захисні огорожі.

При товщині стіни більше 0,75 м дозволяється проводити кладку зі стіни, застосовуючи запобіжний пояс, надійно закріплений за спеціальний страховий пристрій. При меншій товщині кладка зовнішніх стін в положенні стоячи на стіні не допускається.

Не допускається кладка стін будівель наступного поверху без установки несучих конструкцій міжповерхового перекриття, а також майданчиків і маршів у сходових клітках.

Без улаштування зовнішніх захисних козирків дозволяється вести кладку стін заввишки не більше 7 м.

При кладці стін заввишки більше 7 м необхідно застосовувати захисні козирки по периметру будівлі, які задовольняють такі вимоги:

- ширина захисних козирків повинна бути не менше 1,5 м, і вони повинні бути встановлені з ухилом до стіни так, щоб кут, що утворюється між нижньою частиною стіни будівлі і поверхнею козирка, був 110⁰,а зазор між стіною будівлі і настилом козирка не перевищував 50 мм;

- захисні козирки повинні витримувати рівномірно розподілене снігове навантаження, встановлене для даного кліматичного району, і зосереджене навантаження, не менше 1600 Н (160 кг), прикладене в середині прольоту;

- перший ряд захисних козирків повинен мати суцільний настил на висоті не більше 6 м від землі і зберігатися до повного закінчення кладки стін, а другий ряд, виготовлений суцільним або з сітчастих матеріалів з отворами не більше 50х50 мм, - встановлюватися на висоті 6-7 м над першим рядом, а потім по ходу кладки послідовно переставлятися через кожні 6-7 м.

Монтажні роботи

Основними причинами травматизму при монтажі конструкцій є падіння виробів, що монтуються, і монтажних пристосувань з висоти, недосконалість або несправність механізмів і монтажного оснащення, недотримання технології робіт.

До виконання монтажних робіт допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчені за спеціальною програмою, здали іспит і мають посвідчення монтажника.

До самостійних верхолазних робіт допускаються особи (робітники та інженерно-технічні працівники) не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд і визнані придатними, мають стаж верхолазних робіт не менше одного року і тарифний розряд не нижче 3-го. Робітники, які вперше допускаються до верхолазних робіт , протягом одного року повинні працювати під безпосереднім наглядом досвідчених робітників-наставників, призначених наказом керівника організації.

До верхолазних відносять роботи, які виконуються на висоті більше 5 м від поверхні землі, перекриття або робочого настилу, над якими проводяться роботи, безпосередньо з конструкцій при їх монтажі або ремонті. Основним засобом, що оберігає працюючих від падіння з висоти, є запобіжний пояс.

Учні професійно-технічних училищ не молодше 17 років допускаються до виконання верхолазних робіт тільки для проходження виробничої практики під наглядом майстра-інструктора навчального закладу.

Повторний медичний огляд повинні проходити всі монтажники-верхолази через кожні 12 місяців.

Робітники-монтажники повинні працювати в справному спецодягу згідно з типовими нормами видачі спецодягу. Працювати у рваному, не застебнутому або пошкодженому спецодязі забороняється.

Штукатурні роботи

При проведенні штукатурних робіт найчастішими причинами НВ є:

- падіння робітників з риштування, засобів підмощування, люльок;

- падіння предметів з висоти;

- несправність засобів механізації для транспортування матеріалів або при нанесенні штукатурних розчинів механізованим способом;

- ненавченість робітників;

- потрапляння на шкіру або в очі розчинів або частинок вапна та інших агресивних речовин, які застосовуються для роботи в зимовий період.

До роботи штукатура можуть бути допущені особи, навчені за спеціальною програмою, що мають відповідні посвідчення. До робіт з приготування хлорованих розчинів допускаються особи, не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання з безпечного приготування хлорованих розчинів.

Внутрішні штукатурні роботи, а також установку збірних карнизів і ліпних деталей усередині приміщення треба проводити з підмостків або пересувних столиків.

Підмости і столики встановлюють на підлогу або суцільні настили по балках перекриттів. Нарощувати підмости ящиками, бочками або іншими предметами, а також використовувати як основу для підмостків ванни, радіатори опалювальної системи, підвіконня - забороняється. Підмости та столи заввишки 1,3 м повинні обов'язково мати огорожі.

На сходових маршах проводити штукатурні роботи слід зі спеціальних столиків з ніжками різної довжини, що дає можливість встановлювати столики на сходах і розташовувати робочий настил горизонтально. Робочий настил повинен бути обов'язково захищений бортовою дошкою.

При кольоровій штукатурці забороняється застосовувати свинцевий сурик, свинцевий крон, мідянку та інші шкідливі для здоров'я пігменти.

При проведенні штукатурних робіт механізованим способом необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:

-до управління розчинонасосом і штукатурними машинами можуть бути допущені особи не молодше 18 років, навчені, атестовані і які мають посвідчення;

-перед початком кожної зміни обов'язково слід перевірити справність запобіжних клапанів, манометрів, шлангів, дозаторів, розчинонасосів, цемент-гармат та іншого устаткування;

-манометри і запобіжні клапани повинні бути обов'язково опломбовані;

-необхідно постійно стежити за показанням манометра: при тиску в системі вище за нормальний розчинонасос слід терміново вимкнути;

-суворо забороняється проводити чищення, змащування і ремонт розчинонасосів під час їх роботи, перегинати шланги під гострим кутом і у вигляді петлі, а також затягувати сальники під час роботи штукатурних машин.

Оператори, які наносять штукатурний розчин за допомогою сопла, повинні бути забезпечені захисними окулярами.

Робочі місця штукатурів-операторів, сопловщиків повинні бути обов'язково зв'язані звуковою і світловою сигналізацією з робочими місцями мотористів штукатурних машин.

Склярські роботи

Небезпека може виникнути при різанні скла, перенесенні його та безпосередньо при виконанні склярських робіт.

При різанні скла необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

- різати скло потрібно обережно, щоб не розколоти його по надрізу і не порізати руки, для цього на пальці слід надівати напульсники зі шкіри або гуми;

обламувати кромки товстого скла дозволяється виключно плоскогубцями, губки яких забезпечені гумовими наконечниками, які оберігають скло від розтріскування та розльоту осколків;

- різати і ламати скло можна тільки на столі або верстаку в захисних окулярах.

Переносити скло слід в спеціальних ящиках або контейнерах. Встановлювати скло потрібно впоперек контейнера у вертикальному положенні, вставляючи прокладки з картону завтовшки 2-3 мм через кожні 20-40 листів скла. При неповному заповненні контейнера вставлені листи закріплюють у вертикальному положенні перегородкою. Вітринне та інше скло великих розмірів слід переносити на лямках з підкладками, які виключають можливість пошкодження лямок. Перевозити скло потрібно в спеціальних візках.

Переносити скло по сходах і драбинах забороняється. Якщо необхідно підняти скло на дах, робити це потрібно механізованим способом у спеціальній тарі. Зону, де проводиться підйом скла, слід огородити або охороняти.

При виконанні склярських робіт необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

-скло та інші матеріали при роботі на висоті треба тримати в спеціальних ящиках, які слід встановлювати на влаштовані для цієї мети підставки та майданчики;

-скління ліхтарів слід виконувати за допомогою драбин, інвентарних металевих або спеціальних підвісних риштувань з двома рядами настилу. При цьому склярі повинні обов'язково користуватися запобіжними поясами з міцним мотузком, один кінець якого потрібно прикріплювати до пояса, а інший - до стропильних прогонів;

-не можна опирати приставні драбини на скло у вітринах;

-при протиранні або склінні зовнішніх шибок робітники повинні користуватися запобіжними поясами;

-при нанесенні на скло рисунків або написів за допомогою піскоструминних апаратів або кислот робітники повинні бути забезпечені ЗІЗ для захисту очей, дихальних шляхів і рук.

Задача 1

Умова:

У момент часу t=0 концентрація шкідливих речовин (дихлоретану) у повітрі виробничого приміщення об’ємом 520 м³ дорівнює 1,1 мг/м³.

В цей момент у приміщенні починає діяти джерело виділення шкідливих речовин постійної продуктивночті 572 (мг/год).

Визначити, чи можна обмежитися неорганізованим повітрообміном, чи необхідно включити вентиляцію, якщо до кінця зміни залишилося менше 6 годин.

Розв’язання:

Необхідно порівняти фактичну концентрацію дихлоретану у робочому приміщенні, яка утвориться до кінця зміни, з гранично допустимою концентрацією (ГДК) дихлоретану відповідно до ГОСТу 12.1.005-88.

Якщо фактична концентрація до кінця зміни буде менше або дорівнюватиме ГДК, то в приміщенні можна буде обмежитися неорганізованим повітрообміном.

Фактичну концентрацію, мг/м³, можна знайти за формулою

,

де М – продуктивність джерела шкідливої речовини, мг/год;

N – час, що залишився до кінця зміни, годин;

V – об’єм робочого приміщення, м³;

g₀ – початкова концентрація шкідливої речовин в повітрі робочого приміщення, мг/м³.

Таким чином:

Відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 ГДК дихлоретану становить 10 мг/м³, що перевищує g_ф. Тому в даному приміщенні до кінця зміни можно не вмикати вентиляцію, а обмежитися неорганізованим повітрообміном.

Задача 2

Умова:

У мриміщенні встановлено 8 однакових джерел шуму з рівнем 60 дБА кожний.

Визначити сумарний рівень шуму в цьому приміщенні. Як зміниться сумарний рівень шуму, якщо на дільниці демонтують 3 джерела шуму і додатково встановлять 2 джерела шуму з рівнем 80 дБА ?

Розв’язання:

Сумарний рівень шуму однакових джерел, дБА, розрахуємо за формулою:

,

де Р – рівень шуму від одного джерела, дБА;

N – кількість однакових джерел шуму, шт.

Сумарний рівень шуму в цьому приміщенні складає

дБА

Сумарний рівень шуму під час роботи джерел з різним рівнем шуму кожного (або групи однакових джерел), дБА розрахуємо за формулою:

,

де Р – рівень шуму початкових джерел шуму, дБА;

М – кількість демонтованих джерел шуму, шт.;

D – рівень шуму від додаткових джерел, дБА;

L – додатково встановлені джерела шуму, шт.

Cумарний рівень шуму на дільниці, якщо там демонтують 3 початкових джерела шуму і додатково встановлять 2 джерела шуму з рівнем 80 дБА буде складати:

дБА.

Задача 3

Умова:

Розрахувати освітленість робочого місця, яка створюється місцевим світильником. Відстань від лампи до розрахункової точки – 0,4 м, сила світла в напрямку розрахункової точки – 480 кандел, кут падіння світлового променя – 30⁰. Коефіцієнт запасу К_з=1,5.

Розв’язання:

Освітленість робочого місця від місцевих світильників, розрахуємо за формулою:

,

де I_ – сила світла в напрямку розрахункової точки, Кд;

α – кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямком світлового променя, град.;

l – відстань від джерела світла до розрахункової точки, м;

К_З – коефіцієнт запасу.

Освітленість робочого місця економіста складе:

лк

Задача 4

Умова:

Аналіз запилення повітряного середовища виробничого приміщення дав такі результати: при проходженні через фільтр 0,5 м³/год запиленого повітря на фільтрі за 9 хвилин аспірації нагромадилося 0,1 міліграм пилу аспірину. Зробити висновки про можливість роботи в цьому приміщенні без використання механічної вентиляції.

Розв’язання:

Для оцінки можливості роботи на дільниці необхідно порівняти фактичну концентрацію пилу аспірину в повітрі робочого приміщення з гранично допустимою концентрацією відповідно до ГОСТу 12.1.005-88.

Фактичну концентрацію пилу визначаємо за формулою:

,

де n – кількість пилу, що накопичилась на фільтрі при проходженні крізь нього запиленого повітря, мг;

К – час проходження крізь фільтр запиленого повітря, хв.;

Q – швидкість проходження крізь фільтр запиленого повітря, м³/год.

Фактична концентрація пилу аспірину у приміщенні складе

мг/м³.

Така фактична концентрація пилу аспірину більша за ГДК за ГОСТом 12.1.005-88, що складає 0,5 мг/м³. Тому на дільниці не можно далі працювати без ввімкнення механічної вентиляції.

Задача 5

Умова:

У виробничому приміщенні планується зробити звукопоглинальне облицювання стелі та стін. Площа стін – 400м², площа стелі – 300м², площа підлоги – 300м². Середній коефіцієнт звукопоглинання в приміщенні до облицювання дорівнює 0,1, коефіцієнт звукопоглинання використаного облицювання – 0,9.

Визначити зниження шуму після використання облицювання.

Розв’язання:

Зниження рівня шуму в приміщенні як наслідок використання облицювання з більш високим коефіцієнтом звукопоглинання, дБ, можна визначити за формулою

,

де В₁ та В₂ – сталі приміщення відповідно до та після облицювання.

У загальному випадку:

,

де А – еквівалентна площа звукопоглинання, ;

– середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення площею S_пов;

S_пов = S_підл + S_ст + S_стелі,

де S_підл – площа підлоги, м²;

S_ст – площа стін, м²;

S_стелі – площа стелі, м².

S_пов=300+300+400=1000 м²

За таких позначень стала приміщення до облицювання становить

.

.

При визначенні сталої приміщення після облицювання треба звернути увагу на зміну середнього коефіцієнта звукопоглинання. До облицювання він складав для всіх внутрішніх поверхонь за умовами задачі α_сер1 = 0,1. Після облицювання підлога залишилася з попереднім коефіцієнтом звукопоглинання (α_сер = 0,1), а у стелі та стін він буде дорівнювати α₂ = 0,9. Середній коефіцієнт звукопоглинання після облицювання можна визначити як середньозважену величину від площі внутрішніх поверхонь, що мають різні коефіцієнти звукопоглинання:

.

,

,

дБА.

Задача 6

Умова:

На підприємстві середня кількість працівників у даному році склала 650 чоловік. За цей самий період сталося 24 випадків виробничого травматизму, у тому числі 5 випадків, які не були пов’язані з виробництвом. Загальна втрата робочого часу через непрацездатність склала 130 робочих днів, зокрема, 2 потерпілих, що отримали на виробництві травми 25-го та 27-го грудня, продовжували знаходитися на лікарняному і в січні наступного за звітним року. Визначити коефіцієнт частоти і коефіцієнт тяжкості виробничого травматизму.

Розв’язання:

Коефіцієнт частоти виробничого травматизму показує кількість травмованих на виробництві, що припадає на 1000 працюючих на підприємстві. Він визначається за формулою:

,

де n – число травмованих на підприємстві за звітний період;

М – середньоспискова кількість працюючих на підприємстві за той самий звітний період.

Коефіцієнт важкості травматизму показує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:

,

де D – сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на 1 добу і більше у зв’язку з випадками, що закінчилися у звітному періоді.

При розв’язанні задачі необхідно звернути увагу на випадки, які не пов’язані з виробництвом. Крім того, випадки, які не закінчилися у звітному періоді, не враховуються при розрахунку коефіцієнта важкості травматизму у цьому році, а враховуються в наступному.

,

.

Задача 7

Умова:

Визначити необхідну кількість світильників загального призначення для створення в приміщенні розміром 2430 м нормованого освітлення 2000 лк. Світловий потік газорозрядної лампи дорівнює 1500 лм, коефіцієнт запасу – 1,7, коефіцієнт нерівномірності освітлення - 1,15, коефіцієнт використання світлового потоку – 0,5. Система освітлення комбінована.

Розв’язання:

,

де F – необхідний світловий потік однієї лампи для створення в приміщенні нормованого освітлення, лм;

Е – нормована освітленість, лк;

S – площа приміщення, м²;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення;

К – коефіцієнт запасу;

η – коефіцієнт використання світлового потоку;

N – кількість світильників, шт.;

n – кількість ламп у світильнику, як правило, n = 2.

Звідки

.

При розв’язанні задачі необхідно пам’ятати, що при комбінованій системі освітлення освітленість приміщення є сумою освітленості від загального освітлення і місцевого. Світильники загального призначення повинні створювати 10% норми від комбінованого освітлення, але не менше 150 лк при використанні люмінесцентних ламп та не менше 50 лк при використанні ламп розжарювання. Тому:

шт.

Задача 8

Умова:

Визначити кратність повітрообміну при вентиляції навчальної лабораторії розміром 115м та висотою 3,2м, якщо в ній перебуває 31 студентів, кожен з яких видихає 28г/год вуглекислого газу. Гранично допустима концентрація СО₂ дорівнює 1,5 г/м³. Концентрація СО₂ в повітрі (зовні) складає 0,75 г/м³ .

Розв’язання:

Кратність повітрообміну в приміщенні 1/год, показує кількість змін повітря в приміщенні за одну годину. Вона визначається за формулою

,

де L – необхідний повітрообмін в приміщенні, м³/год;

V – об’єм приміщення, м³.

Необхідний повітрообмін, м³/год, можна визначити за формулою

,

де G – кількість вуглекислого газу, що виділяється в приміщенні за 1 годину, г/год;

q₁ – концентрація вуглекислого газу в повітрі, яке видаляється з приміщення. Вона не може перевищувати ГДК, г/м³;

q₂ – концентрація вуглекислого газу в повітрі, що подається в приміщення, г/м³.

м³/год.

1/год.

Задача 9

Умова:

Визначити, на яку величину потрібно знизити рівень звукового тиску під час роботи повітряного компресора з рівнем звукової потужності 97 дБА, який встановлений на території підприємства на відстані 104м від житлового будинку. Фактор спрямованості звучання компресора – 1, допустимий рівень звукового тиску в житлових приміщеннях складає 40 дБА.

Розв’язання:

Для умов відкритого простору очікуваний рівень звукового тиску на деякій відстані від джерела шуму, дБА, можна визначити за формулою акустичного розрахунку:

,

де N – рівень звукової потужності джерела, дБ;

Ф – фактор спрямованості звуку джерела;

S – площа поверхні, на яку поширюється звук. Вона визначається як площа умовної півсфери з центром у джерелі шуму та радіусом r, який дорівнює відстані від джерела до розрахункової точки, тобто S=2πr²;

– втрати звукової потужності на шляху поширення звуку від джерела до розрахункової точки. За відсутності перешкод для шуму на відстані 104 м дорівнює 6 дБ.

дБА

Якщо порівняти очікуваний рівень звукового тиску з допустимим, можна визначити, що у районі житлового будинку необхідно знизити шум на

ΔL= L – L_д =42,7 – 40 = 2,7 дБА.

Задача 10

Умова:

Визначити фактичне значення коефіцієнта природного освітлення при боковому двобічному освітленні в реконструйованому приміщенні (розмір приміщення за планом 115) при вихідних даних: площа віконних прорізів складає 25% від площі підлоги, загальний коефіцієнт світлопроникності – 0,47; коефіцієнт врахування відзеркаленого світла 6,5; коефіцієнт затемнення вікон протистоячими будівлями 1,4; коефіцієнт запасу 1,35; світлова характеристика вікон 13 .

Розв’язання:

Відповідно до СНиП ІІ-4-79 фактичне значення коефіцієнта природного освітлення знайдемо за формулою:

,%

де S_в – площа вікон в приміщенні, м²;

τ₀ – загальний коефіцієнт світлопроникнення;

r₁ – коефіцієнт, який враховує віддзеркалення світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

S_п – площа підлоги в приміщенні, м²;

η₀ – світлова характеристика вікон;

К_з – коефіцієнт запасу;

К_буд – коефіцієнт, який враховує затінення вікон об’єктами, що стоять навпроти.

Тобто

%

Список використаної літератури

1. «Охрана труда в отрасли», А.Ф. Денисенко, Сумы, 2004г.

2. ГОСТу 12.1.005-88

3. «Способы обработки материалов», С.И. Корягин, Калининград, 2000г.

4. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Охорона праці в галузі» для студентів усіх спеціальностей заочної форми навчання, А.Ф. Денисенко, Суми, 2000 р.