2 Основні школи китайської та індійської філософії.
У кінці II - початку I тис. до н.е. в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї виникають вже філософські системи. При цьому правильним в цілому підхід до миру в них був скоріше результатом безпосереднього споглядання природи, ніж глибокого і конкретного вивчення дійсності в подробицях і деталях. Метод «тику», метод проб і помилок - на жаль, вони є актуальними і для сучасних управлінців.
2.1 Основні школи китайської філософії.
Філософи Стародавнього Китаю в VII-VI ст. до н.е. теж прагнули пояснювати світ, виходячи з нього самого, шляхом раціонального дослідження дійсності, піддаючи сумніву твердження про владу неба, божества над ходом всіх процесів. Вони почали розуміти, що людина - вищий розум, здатний сам керувати дійсністю.
Розглядаючи все суще як єдність протилежних начал - чоловічого - янь і жіночого - цинь, китайські мислителі пояснювали нескінченний процес руху їх діалектичним взаємодією. Справжня сила влади - в єдності, згуртованості і взаємодії, діалозі.
Ідеї перших філософів Китаю Лао-Цзи і Конфуція поклали початок двом основним напрямам всієї подальшої китайської філософії - даосизму і конфуціанства. Конфуціанство зіграло важливу роль завдяки розробці етико-політичних проблем. Мені чомусь згадалися Маркс і Енгельс - основоположники класичних шкіл соціально-економічної та політичної думки. Однак, звертаючись у пошуках обгрунтування норм моралі до минулого, він освячує покірність людини з існуючим порядком речей. Конфуціанство перетворилося на офіційну ідеологію давньокитайського суспільства й істотним чином вплинуло на всю історію Китаю. Ось! Навіть Конфуцій згоден зі мною в актуальності обраної мною теми!
Даосизм - одна з релігій Стародавнього Китаю, ідейним джерелом якої стало філософське вчення, приписуване напівлегендарним мудреця Лао Цзи («старий учитель»), автору «Книги про дао і де». Дао (шлях) - основний закон буття, вічне зміна світу, незалежну ні від волі богів, ні від зусиль людей. Неминучість догляду від старого і приходу до нового. Тому люди повинні підкорятися природному ходу подій, їх доля - «недіяння» (Увей) , пасивність. Свій ідеал Лао Цзи висловлював у заклику до злиття з природою і повернення до минулого, рисуемому їм в ідилічних тонах. Через побоювання перейти до прикордонного станом між кінцем монархії і початком республіки з'являється потреба в приборканні, стримуванні розвиваються політичних поглядів. До кінця I тисячоліття до н.е. поняття «дао» і «Увей» отримують містичний характер, тобто починають розглядати як шлях релігійного порятунку, шлях досягнення абсолютного вищого щастя. Релігія і традиції завжди були головними важелями керування, влади. Фігура засновника даосизму обожнюється, розробляється складна ієрархія божеств (структура влади) і демонів, виникає культ, в якому центральне місце займають ворожіння і обряди, «виганяють» злих духів (поліція і судова система). Далі ми можемо бачити якийсь макет парламентської республіки. Пантеон даосизму очолив Яшмовий владика (Шан-ді) (Президент), який шанувався як бог неба, вище божество і батько імператорів (« синів неба »). За ним слідували Лао Цзи (Прем'єр-міністр) і творець світу - Пань-гу. Даосизм був представлений великою кількістю сект, значно розходилися в трактуванні подробиць релігійного вчення (палати парламенту і багатопартійність).
Конфуціанство - філософсько-етичне вчення мислителя стародавнього Китаю Конфуція (Кун-цзи) (Ленін) і його послідовників, що перетворилося на рубежі н.е. в релігію (культ особистості при атеїзм у СРСР). Джерело конфуціанства - «Лунь-юй» («Бесіди і судження»), написані послідовниками Конфуція (6 в. до н.е.). Конфуціанство відобразило погляди і інтереси феодального чиновництва, прагнув уберегти суспільство від соціальних потрясінь. Метою конфуціанства було виховання народу в дусі поваги існуючих порядків. Згідно конфуціанству, в суспільстві діє закон «жень», посланий небом (Конституція, цивільний кодекс, кримінальний кодекс сучасності). Для засвоєння цього закону людина повинна дотримуватися «чи» - норми громадської поведінки, традиційні обряди, поступати згідно своєму суспільному становищу: «Государ повинен бути государем, підданий - підданим, батько - батьком, син - сином» (наводить на думки про порушення авторських прав Н. Макіавеллі). Конфуціанство виправдало влада «шляхетних» над простим народом. З перетворенням конфуціанства в релігію Конфуцій був обожнений. Конфуціанство відрізняється від багатьох релігій відсутністю жрецтва, містичних елементів і зводитися до суворого виконання запропонованих обрядів (все геніальне - просто). Основний зміст культу конфуціанства - що склалося ще до конфуціанства - шанування предків: кожна родина, рід мають свій храм, де розміщені символізують предків таблички «чжу», перед якими розставляються жертвоприношення і здійснюються обряди. Конфуціанство з його вченням про непорушному сталості порядків, поділ людей на вищих і нижчих за волею неба використовували панівні класи Китаю (для будь-якої ідеології потрібна основа - сталість: міцність - сила - добробут народу).
Ми простежили становлення двох основних шкіл філософської думки Стародавнього Китаю. Вказали на паралелі з сучасністю. Таким чином можемо зробити висновок, що якщо Європа - колиска цивілізації, держави і права, то Азія цілком може носити горде звання матері сучасної теорії структури управління.