21.Вибірка є одно-ступеневою тільки тоді, коли на першому ж ступені відбору об'єкти репрезентації та одиниці спостереження збігаються.

Соціолог не завжди може користуватися одноступеневою вибіркою. Цьому перешкоджають дві обставини: по-перше, досить важко скласти повний список одиниць спостереження для великомасштабних досліджень, по-друге, за умови одноступеневої вибірки одиниці спостереження "розпорошені" на великій території, що значно ускладнює організацію дослідження і багатократно збільшує витрати на його проведення. Практично всі оперативні соціологічні дослідження здійснені на основі багатоступеневої вибірки, коли на всіх ступенях відбувається відбір об'єктів репрезентації, а спостереження за одиницями відбувається на останньому ступені. Списки одиниць потрібні тільки на останньому ступені відбору. При багатоступеневому відборі на першому ступені достатньо мати інформацію про розподіл ознак, що нас цікавлять, про об'єкти репрезентації в межах генеральної сукупності. Для організації другого ступеня необхідна інформація про об'єкти репрезентації, відібрані на першому ступені. Багатоступенева вибірка, на відміну від одноступеневої, передбачає, що на кожному ступені відбору виділяються різні проміжні об'єкти, які зіставляються один з одним за принципом "матрьошки" (наприклад, країна — область — місто — район — мікрорайон — квартал — будинок — сім'я — респондент). Багатоступеневий відбір, що ґрунтується на відборі природних одиниць (політико-адміністра-тивні одиниці, підприємства, установи тощо), більш гнучкий, ніж одноступеневий. Він також значно економічніший. Крім того, проведення вибіркового обстеження може полегшуватися скороченням територіальних меж обстеження, а також іншими спрощеннями.

Багатоступенева вибірка поряд з перевагами має низку недоліків. Так, огріхи, допущені в процесі організації дальших ступенів, уже неможливо відкоригувати. Формуючи багатоступеневу вибірку, треба переконатися, чи не вдалися до помилок зміщення — найпоширенішого виду помилок у соціологічному дослідженні. Слід зважати ще й на те, що помилки репрезентативності майже неможливо точно визначити для багатоступеневої вибірки. При багатоступеневій вибірці ускладнюється обчислення теоретичних помилок репрезентативності й збільшується, порівняно з одноступеневою вибіркою, величина їх.

22

У більшості випадків дослідник використовує той чи інший спосіб виділення з великої сукупності явищ і об’єктів вивчення деякої їх частини для того, щоб на цій вибірковій сукупності виявити властивості об’єкта дослідження в цілому. Такий метод діяльності називається вибіркою. Згідно з законом великих чисел, починаючи з деякого моменту, можна не збільшувати обсяг вибіркової сукупності, бо таке збільшення не дає додаткової інформації.

Метод вибірки – науково обгрунтований підхід, що дає змогу робити висновки про об’єкт як ціле, спираючись на дані аналізу лише окремих його ознак (або складових). Метод вибірки пов’язаний з виділенням:

- генеральної сукупності;

- вибіркової сукупності.

Генеральна сукупність – об’єкт соціально-педагогічного дослідження в єдності його суттєвих ознак та якостей.

Вибіркова сукупність – частина об’єктів генеральної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу.

Одиниця відбору – елемент генеральної сукупності, що підлягає аналізу.

Вибіркова сукупність завжди об’єднана якоюсь спільною ознакою, що цікавить дослідника і відображає якості генеральної сукупності.

Отже, генеральна сукупність – це те, що має вивчатися, а вибіркова сукупність – це те, що реально досліджується.

Саме тому вибірка повинна адекватно відображати генеральну сукупність, тобто бути репрезентативною і представницькою. Здатність вибірки відтворювати характеристики генеральної сукупності називається репрезентативністю.

Репрезентативність – це принцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об’єкта параметрам (критеріям) генеральної сукупності.

Вимоги репрезентативності означають, що за виділеними параметрами склад досліджуваних має наближатися до відповідних пропорцій у генеральній сукупності.

Між тим строго репрезентативну вибірку за усіма важливими для проблематики дослідження параметрами забезпечити неможливо, і тому варто гарантувати репрезентацію за декількома із головних напрямів аналізу.

Насамперед, потрібно з’ясувати які із ознак генеральної сукупності є суттєвими для мети дослідження. (Досить часто це статевовіковий та соціально-професійний склад досліджуваних та просторова локалізація).

Ступінь подібності вибіркової моделі до генеральної сукупності оцінюється похибкою вибірки.

Помилка вибірки – це величина, на яку відхилятимуться відповідні значення (наприклад, вік, дохід респондентів) у генеральній сукупності у порівнянні з вибіркою. Межі допустимої похибки залежать від мети дослідження. Іноді потрібно отримати дуже точну інформацію, тобто підвищену надійність, коли помилки можуть обернутися мільйонними втратами. Критерії репрезентативності – вік, стать, освіта, професія, регіон…

Надійність (вірогідність) інформації означає стабільність результатів при повторних експериментах різних дослідників.

Приблизна оцінка надійності результатів вибіркового обстеження є такою:

Надійність похибка

Підвищена надійність До 3%

Звичайна надійність 3% - 10%

Наближена надійність 10% – 20%

Орієнтовна надійність 20% - 40%

Пркидочна (прикидна) надійність Більше 40%

В аналітичних та експериментальних дослідженнях проблема статистичної репрезентативності вибірки виявляється другорядною порівняно з необхідністю забезпечити якісне представництво досліджуваних соціальних об’єктів.

Наприклад, досліджуємо шкільну дезадаптацію. За правилами дескриптивного (описового) дослідження ми мусимо забезпечити представництво у вибірці учнів усіх класів, відповідно до їх пропорцій у складі генеральної сукупності (в школі) клсу. Це буде цільова вибірка. Таку вибірку також використовують для вивчення умов і способу життя певних груп населення міста, наприклад. Тоді реперезентативна вибірка буде замінена на цільову, в якій чисельність кожної групи, що нас цікавить буде достатня для більш грунтовного аналізу.

Об’єм (чисельність) вибірки залежить від рівня однорідності або різнорідності досліджуваних об’єктів. Чим однорідніші вони, тим менша чисельність вибірки може забезпечити статистично достовірні висновки. (Якби всі люди різнилися між собоюмінімальним чином – наприклад, лише за віком і статтю – достатньо було б опитати лише декілька осіб, щоб судити про властивості всієї сукупності).

В.І.Паніотто наводить такі розрахунки репрезентативної вибірки з допуском 5% похибки:

Об’єм генеральної сукупності 500 1000 2000 3000

Об’єм вибірки 222 286 333 350

Для сукупності близько 100000 вибірка становить 400 одиниць:

Генеральна сукупність 4000 5000 10000 100000

Вибірка 360 370 385 398

Однак не завжди величина похибки повинна наближатися до 5%. Її величина залежить від мети дослідження.

За розрахунками Паніотто В.І. можна вказати величини фактичної похибки вибірки в залежності від її обсягу:

Об’єм вибірки, якщо генеральна сукупність  5000 25 45 100 123 156 204 400 625

Фактична помилка за даного об’єму вибірки, % 10% 15% 10% 9% 8% 7% 5% 4%