22 А. Мельник
двох Всесоюзних нарад з питань ландшафтознавства – восьмої у Львові (1988 р.) і дев’ятої у Вінниці (1990 р.).
Значно розширилась сфера прикладних ландшафтознавчих пошуків – розвитку набули ландшафтно-інженерні, ландшафтно-меліоритавні, ландшафтно-рекреаційні, ландшафтно-проектувальні та інші дослідження. Розробляються ландшафтознавчі основи раціонального регіонального природокористування тощо.
Третій, сучасний, етап розвитку ландшафтознавчої науки в Україні (90-ті рр. по сьогоднішній день) пов’язаний із значним розширенням можливостей розвитку географічної науки в умовах державної незалежності України та впровадженням нових підходів. Для цього періоду характерне впровадження постнекласичних методологій (в 1994, 1996 і 1998 рр. в Києві відбулись три спеціальні конференції), ідей і методів екології у ландшафтознавство, геоінформаційних технологій і розроблення геоекологічних інформаційних систем. Так, наприклад, у Львівському університеті формуються середньомасштабні геоекологічні бази даних для Українських Карпат, басейну Верхнього Дністра і великомасштабні для міста Львова і кількох ключових ділянок Українських Карпат.
Розроблено нові напрямки ландшафтознавства, що стосуються методологічних проблем ландшафтознавчого аналізу і синтезу (В.М. Пащенко), організації геопростору і стратегії природокористування в горах (О.П. Ковальов), еколого-геохімічного аналізу ландшафтів (В.М. Гуцуляк), аналізу стійкості геосистем до антропогенних навантажень (М.Д. Гродзинський), ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій (Л.Л. Малишева), аналізу антропогенних ландшафтів Правобережжя України (Г.І. Денисик), закономірностей організації ландшафтознавчих фацій (В.М. Петлін), еколого-ландшафтознавчого аналізу гірських територій (А.В. Мельник), екогеохімії ландшафтів у зонах техногенезу (Ю.Г. Тютюнник) та ін.
Більшої уваги сьогодні надають прикладним ландшафтознавчим дослідженням. Розробляють питання аналізу антропогенних навантажень на ПТК, оцінюють екологічну ситуацію в зонах радіоактивного забруднення, у великих промислових містах і окремих регіонах країни, розробляють ландшафтні основи моніторингу природного середовища, організації рекреації тощо.
Окрім згаданих вже вище, сьогодні досвід ландшафтознавчих досліджень набуто і в інших навчально–наукових установах України, зокрема, у Дніпропетровському університеті, Луганському, Тернопільському, Київському, Волинському, Сумському та інших педуніверситетах, Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу та ін.
Перспективи розвитку ландшафтознавства в Україні слід пов’язувати з фундаментальними дослідженнями, пізнанням генезису, структури, процесів динаміки і функціонування природних територіальних комплексів різних рангів, як експедиційними, так і стаціонарними і напівстаціонарними методами. Актуальним, на нашу думку, є: 1) проведення суцільного ландшафтного і ландшафтно-екологічного картування країни у масштабі 1: 200 000 на єдиній методологічній основі; 2) розширення мережі комплексних географічних стаціонарів (один стаціонар у кожному фізико-географічному краї), уніфікування програми і методики спостережень; 3) дослідження механізмів антропогенних змін природних територіальних комплексів різного рангу, їхньої стійкості до антропогенних навантажень; 4) розроблення теорії ландшафтознавства, питань, пов’язаних з просторово-часовою ландшафтною організацією території, з морфологією ландшафтів,
РОЗВИТОК ЛАНДШАФТОЗНАВЧИХ ІДЕЙ І ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА ... 23
закономірностями їхньої еволюції, динаміки, функціонування, стійкості тощо на основі узагальнень емпіричних, фактичних даних.
Основними завданнями методичного плану є: 1) тісне поєднання сучасних дистанційних методів досліджень, ГІС-технологій з польовими дослідженнями й експериментами; 2) поряд з розвитком геохімії і геофізики ландшафту актуальним є розвиток екології ландшафту; 3) розроблення концепції і побудова загальнонаукових (поліфункціональних) і прикладних ландшафтних інформаційних систем для тих чи інших регіонів та ін.
Не менш актуальним є дальший розвиток прикладних напрямків ландшафтознавчих досліджень, як традиційних, що стосується раціонального природокористування й оптимізації природного середовища, охорони природи, так і нових, зокрема, пов’язаних з вирішенням екологічних проблем людини. В цьому плані важливим є розроблення теоретичних, методичних і прикладних питань екологічного ландшафтознавства та ландшафтної екології, проведення відповідних регіональних досліджень. З одночасним вирішенням проблем ландшафтного проектування, актуальним є розроблення ландшафтознавчих підходів до моніторингу, експертизи, управління і прогнозування. Важливою прикладною сферою є рекреація і туризм, розвиток яких неможливий без серйозних ландшафтознавчих обґрунтувань. До числа актуальних науково-прикладних напрямків слід віднести й розробку питань зі збереження ландшафтного різноманіття та забезпечення сталого розвитку території держави.
________________________
Географічна енциклопедія України. К., 1989 – 1993. Т. 1–3.
Давидчук В.С., Петренко К.М., Шевченко Л.М. Фізико-географічні та ландшафтознавчі дослідження // Укр. геогр. журн., 1996. № 2.
Історія Академії наук Української РСР. К., 1982.
Маринич О.М. Внесок академіків АН України в розвиток природничо-географічних наук: до 75-річчя Академії наук України // Укр. геогр. журн., 1993. № 3.
Развитие географической науки в Украинской ССР. Сб. науч. трудов. Киев, 1990.
THE DEVELOPMENT OF LANDSCAPE IDEAS
AND LANDSCAPE SCIENCE IN UKRAINE
A. Melnyk
Ivan Franko National University of Lviv,
Doroshenka St., 41, UA-79000 Lviv Ukraine
The role of V. Dokuchayev, G. Tanfilyev, G. Vysotskyj, P. Tutkovskyj, S. Rudnytskyj, V. Vernadskyj, and others in the development of complex physic-geographical ideas in Ukraine which the forming of geographical landscape doctrine is connected with is enlightened. In Ukrainian landscape history three periods since the middle of XIX century are distinguished: the first – 50-60 years; the second – 70-80 years; the third – 90 years till now.
Key words: landscape science, natural territorial complex, theory, methodic, applied landscape science.
Стаття надійшла до редколегії 24.03.2004
Прийнята до друку 16.06.2004