9. Основні різновиди виробничих функцій, їхня характеристика за різними класифікаціями.

Кожний вид виробництва, як правило, описується різними виробничими функціями. Звідси випливає, що видів виробничих функцій так само багато, як і видів виробництв.

Виробничі функції довгострокового періоду описують взаємозв’язок між входом і виходом виробничої системи за умови, що обсяги застосування всіх факторів змінюються одночасно і, як правило, в одній пропорції, а функції надтривалого періоду враховують і вплив на результати виробництва революційних змін у технології. В однофакторних виробничих функціях зміна результативного показника пов’язана зі зміною лише одного фактора, у багатофакторних виявляється характер впливу на кінцевий результат комбінацій кількох виробничих факторів. У лімітаційних виробничих функціях між витратами факторів виробництва і кількістю продукції, що випускається, існують жорсткі технічні співвідношення, тобто певний виробничий результат (Q) може бути досягнутий у разі єдиної ефективної комбінації факторів. У субституційних виробничих функціях немає жорсткого технічного взаємозв’язку між витратами факторів виробництва і випуском, тобто певна кількість продукції може бути вироблена за допомогою різних ефективних комбінацій факторів. Однорідними, або гомогенними, називаються виробничі функції, що мають ті самі властивості на всіх інтервалах.

Неоднорідними називаються виробничі функції, що мають різні властивості на різних інтервалах і потребують відповідного коригування за їх аналітичного і графічного подання. Статичні виробничі функції не враховують час як фактор, який впливає на зміни основних характеристик досліджуваної системи, динамічні — враховують фактор часу. Детерміновані виробничі функції моделюють виробничі закономірності без урахування непевності, тобто за стабільних очікувань можливих відхилень параметрів виробництва. Стохастичні виробничі функції враховують імовірнісний характер процесу виробництва, його непевність, випадкові параметри, тобто так звані стохастичні перешкоди.

10. Економічна природа витрат виробництва та стохастичний характер їх окремих видів. Релевантні та нерелевантні витрати.

Під витратами розуміється вартість усіх використовуваних ресурсів, необхідних для випуску визначеного обсягу продукції, такий підхід викор в теорії і практиці бухгалтерського обліку. Витрати на використання будь-якого ресурсу, розраховані з погляду вигоди, що «втрачена» через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом називаються витратами втрачених можливостей (opportunity costs) або альтернативними витратами, або економічними витратами. Витрати втрачених можливостей з’являються щоразу, коли потрібно робити вибір з набору обмежених ресурсів. Щоб обчислити альтернативні витрати, необхідно для кожного фактора, що вводиться у виробництво, оцінити в грошовій формі ту вигоду, яку підприємство втратило, використовуючи ресурс у даний, а не в найкращий альтернативний спосіб. У складі альтернативних витрат заведено виділяти явні та неявні витрати. Явні витрати — це альтернативні витрати, що приймають форму грошових платежів постачальникам факторів виробництва і комплектуючих виробів. Вони, як правило, збігаються з бухгалтерськими витратами. Неявні витрати — це альтернативні витрати використання ресурсів, що знаходяться у власності даного підприємства або підприємця.

Отже, витрати в «бухгалтерському» розумінні — це витрати ресурсів, оцінених у фактичних цінах їх придбання.  Витрати в «економічному» розумінні — це витрати підприємства на придбання ресурсів і недоотриманий дохід від найкращого альтернативного способу їх використання. Економічні витрати на виробництво Q одиниць продукції називають загальними (сукупними, валовими) витратами (ТС). Середні сукупні витрати (ATC(Q)) показують розмір сукупних витрат, що припадають на одиницю випуску продукції: ATC(Q)=TC(Q)/Q

Граничні витрати (MC(Q)) — приріст сукупних витрат, пов’язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції: MC(Q)=∆TC/∆Q Граничні та середні витрати — найважливіші поняття в теорії фірми. Граничні витрати показують, як дорого обійдеться підприємству випуск ще однієї додаткової одиниці продукції або скільки воно може «заощадити», якщо відмовиться від збільшення випуску. Порівняння середніх сукупних витрат із ринковою ціною продукції дає змогу судити про збитковість або прибутковість продукції і слугує базою для обґрунтування ринкової поведінки підприємства. Для прийняття управлінських рішень варто розрізняти релевантні та нерелевантні витрати. Релевантні витрати — це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, це значущі витрати, що приймаються до уваги. Нерелевантні витрати – не змінюються в результаті ПР, не впливають на ПР (ігноруються).