Примусове стягнення коштів здійснюється шляхом:

• безспірного стягнення коштів з рахунків платників;

• безакцептного списання коштів з рахунків платників.

Безспірне стягнення коштів – це захід публічно-правового характеру, при якому в установлених законодавством випадках за рішенням судових та інших органів стягувач має право отримати платіж з банківського рахунка платника в примусовому порядку. Таке стягнення може здійснюватися на підставі виконавчих доку­ментів, виданих за рішенням судів, за наказами господарських су­дів, за виконавчими написами нотаріусів та в інших випадках, пе­редбачених законом.

Безакцептне списання коштів – це захід приватно-публічно­го характеру, при якому у випадках, спеціально передбачених зако­нодавством, стягувач має право отримати через банк платіж з рахун­ка платника без безпосередньої згоди останнього, тобто «без акцеп­ту» на підставі документів, поданих банкові стягувачем.

Останнім часом спостерігається тенден­ція до скорочення випадків безакцептного списання коштів з ра­хунків платників, враховуючи, що ст. 1071 Цивільного кодексу України передбачає, що без розпорядження юридичних осіб та фі­зичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком, встановлених законами України, а та­кож рішенням суду, та за виконавчими напи­сами нотаріусів, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Порядок примусового списання коштів з ра­хунків у банках визначається розділом V Інструкції про безготів­кові рахунки в Україні в національній валюті.

За порушення правил здійснен­ня розрахункових операцій банки, платники і отримувачі несуть також цивільну відповідальність у формі відшкодування збитків та сплати неустойки (пені, штрафу), яка передбачається чинним законодавством та укла­деними договорами.

Відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про платіж­ні системи та переказ грошей в Україні» банки несуть таку відпові­дальність перед платниками при здійсненні переказу грошей. У разі порушення банком, що обслуговує платника, строків виконання до­ручення клієнта, банк зобов'язаний сплатити пеню, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У свою чергу, передбачається і відповідальність платника перед банком або іншою установою – членом платіжної системи, що його обслуговує. Згідно Закону України від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.