Природокористування та його види.
Людська діяльність по-різному впливає на навколишній світ. Систему заходів, спрямованих суспільством на вивчення, освоєння, охорону та перетворення географічного середовища, називають природокористуванням. Воно може бути раціональним і нераціональним.
Раціональним вважають таке природокористування, коли обсяги залучення природних багатств компенсуються заходами щодо їх відновлення та охорони. При нераціональному природокористуванні значно переважає антропогенний вплив на природні комплекси, що призводить до екологічної кризи. Крайнім про явом нераціонального природокористування є хижацьке, за умов якого знищуються окремі види ресурсів або природні комплекси. Так, зокрема, сталося з деякими тваринами й рослинами. Зовсім зникли морська корова, тур, тарпан, на межі вимирання опинилися морські ссавці, людиноподібні мавпи, великі хижаки з родини котячих, носороги тощо.
Класифікація природних ресурсів
Природоресурсний потенціал світу.
Природоресурсний потенціал — це сукупність природних ресурсів певної території: світу, регіону, країни або її частини. У зв’язку з поширенням негативних наслідків екологічних проблем виникає необхідність раціонального використання природних ресурсів. До них належить сукупність компонентів навколишнього середовища, що їх люди можуть безпосередньо використовувати у господарстві.
Географія природних ресурсів вивчає розміщення і структуру окремих видів ресурсів, дає їм економічну оцінку, визначає ресурсоза безпеченість, а також розглядає питання їх відтворення, раціонально го використання та охорони.
Природні ресурси можна класифікувати за характером відновлення і за належністю до компонентів природи. За характером відновлення розрізняють вичерпні (запаси яких обмежені) та невичерпні (що кількісно є безмежними) природні ресурси
Вичерпні ресурси бувають невідновними (мінеральні ресурси та зниклі види рослин і тварин); відносно відновними, тобто такими, що відновлюються дуже повільно (земельні), та відновними (біологічні). Невичерпні ресурси поділяють на відносно невичерпні, кількість яких залишається незмінною, але якість значно погіршується (водні ресурси та атмосферне повітря), та справді невичерпні, на кількість та якість яких людина не здатна вплинути (агрокліматичні, енергія Со нця, вітру, хвиль, течій, припливів).
За належністю до компонентів природи розрізняють такі основні види ресурсів: мінеральні, земельні, водні, лісові, рекреаційні та ін. Систематизація даних про різні види природних ресурсів завершується складанням відповідних кадастрів (реєстрів).
Використання мінеральних ресурсів.
Мінеральні ресурси є основою для розвитку головної сфери матеріального виробництва — промисловості. Більшість їх видів належить до вичерпних та невідновних.
Протягом тривалого періоду, від епохи середньовіччя до промислових революцій XVIII–XIX ст., основу мінерально-сировинної бази людства становили переважно руди металів, а саме: мідь, золото, залізо, срібло, олово, свинець, ртуть. Крім того, досить великий попит був на виробне та коштовне каміння. З середини XX ст. у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу мінерально-сировинна база значно розширилася. Символами нашого часу стали алюміній, титан, кобальт, берилій, літій та інші речовини, без яких неможливо уявити розвиток найсучасніших виробництв.
Сьогодні використовують понад 200 видів мінеральної сировини, в тому числі в Україні — близько 50. За господарським призначенням корисні копалини поділяють на паливно-енергетичні, руди ме талів, хімічні, технічну та будівельну
сировину. За походженням вони бувають магматичними, осадовими та метаморфічними, тому їх розміщення тісно пов’язане з будовою земної кори.