Аскольд і дір
Славна в Рюрика
дружина,
Всім далась вона
взнаки,
А Аскольд і Дір —
найперші,
Найславніші вояки.
Нудно їм сидіти
дома
Без походів, без
боїв,
І вони прохають
князя,
Щоб на волю їх
пустив.
Славна в Рюрика
дружина,
Всім далась вона
взнаки,
А Аскольд і Дір —
найперші,
Найславніші вояки.
Нудно їм сидіти
дома
Без походів, без
боїв,
І вони прохають
князя,
Щоб на волю їх
пустив.
Князь подумав і
дозволив.
Попрощалися вони
І з такими ж вояками
Посідали на човни.
І по Волхову угору
В невідомий край
летять.
Мов орлів широкі
крила,
Їхні весла лопотять.
Приплили до краю
Волхов,
Далі витягли човни
І в лісах шляхів
шукають
До чужої сторони.
Бачать — річка.
Довго нею
Геть на полудень
плили,
Аж угледіли на
горах
Місто, вежі і вали.
Приплили, на берег
вийшли
І питають у полян,
Хто живе у цьому
місті,
Хто тепер у ньому
пан?
«Тут колись жили
та вмерли
Кий, Хорив та Щек,
брати.
А тепер ми під
хозаром,
Животій та дань
плати».
«Не журіться!» —
Дір промовив.
«За мечі!» — Аскольд
гукнув.
Кожний птахом
стрепенувся,
Кожний гнівом
спалахнув.
Налякалися хозари
І в степи
біжать гуртом.
І дружина здобуває
Пишний Київ над
Дніпром.
Стали вільними
поляни,
Вихваляють вояків,
А Аскольда разом
з Діром
Вибирають на
князів.
24
