16. Кембріджська школа. Маршалл

У 90-х роках ХIХ ст. в Англії сформувалася так звана кембріджська економічна школа,засновником якої був Альфред Маршал (1842-1924).Ця школа за своїм впливом на економічну думку не поступалася австрійській і започаткувала так званий неокласичний напрям. Навукові заслуги Маршала в царині єкономіки на Заході іноді навіть порівнювали з відкриттями Коперника в астрономії.

Автор відомої праці “Принципи політичної економії”.Саме він ввів у вживання такий термін як “єкономікс”підкресливши тим самим своє розуміння предмету єкономічної науки.

На його думку цей термін повніше відображує предмет дослідження.Економічна наука досліджує економічні аспекти і умови суспільного життя ,спонукальні мотиви економічної діяльності.Будучи наукою лише прикладною вона не може ігнорувати питання практики,але питання економічної політики не є її предметом.Економічне життя повинне розглядатись без політичних впливів , без державного втручання.

Істини ,розроблені класиками ,”будуть зберігати своє значееня ,поки існує світ”,визнавав Маршал.Але багато з положень,потребують уточнення і більш повного усвідомлення з урахуванням змінившихся умов.

Серед економістів йшли дискусії навколо того ,що є джерелом вартості – затрати праці , корисність , виробничі фактори ?Маршал перевів спори в іншу плошину,прийшовши до висновку,що не треба шукати джерело цінності,а досліджувати фактори ,які визначають ціни,їх рівень,динаміку.

Концепція Маршала виявилася свого роду компромісом між різними напрямками економічної науки .Основна ідея,висунута їм полягає в переключенні зусиль з теоретичних суперечок навколо вартості вивчення проблем взаємодії попиту та пропозиції як сил , визначаючих процеси ,які відбуіаються на ринку.

Маршал глибоко проаналізував , як складаються і взаємодіють попит і пропозиція,ввів нові категорії і поняття,запропонував “компромісну” теорію вартості.Економічна наука вивчає не тільки природу багатства,а й головним чином мотиви , які породжують , господарську діяльність.Гроші вимірюють інтенсивність стимулів ,які спонукають людину до дії,прийняття рішення.Аналіз поведінки індивидів покладений в основу “Принципів політичної еконогмії”.

“Принципів політичної еконогмії” заложили основу неокласичній теорії.Увага автора зконцентрована на аналізі діяльності конкретного господарського механізму.Механізм рикової економіки досліджується перш за все на мікро рівні,а потім – на макрорівні.

“При рівних умовах”

Подібно тому як на дошці із шахматами навряд чи можна зустріти дві однакові партії,так і в економічній діяльності не буває повтору господарських комбінацій. Використовуючи таке порівняння Маршал звертає увагу на багатозначність рухомість причинно-наслідкових зв`язків ,на специфіку економічних законів ,діючих,як правило,у вигляді тенденцій.

Економічні закони – це не точні закони механіки,їх можна скоріш порівняти із законами приливів і відпливів.Закони економіки дуже специфічні ,що ускладнює пошук істини,потребує використання відповідних методів.

У відповідності до методу Маршала ,спочатку , потрібно виділити головні причини і виключити вплив інших факторів.

На другому етапі залучуються і досліджуються нові фактори.Скажімо, враховуються попит і пропозиція по різним категоріям товарів.Розглядаються сили ,які впливають на рух попиту і цін.Наприклад,вивчаються коливання цін на рибу під впливом конюктури ,погодних умов.

Метод Маршала – метод частинної рівноваги.Він розуміє відому уиовність і обмеженість прибутку, який передбачає абстрагування факторів,які у данний часне грають визначеної ролі.вторинні фактори , які ізкажають загальну картину , розмішуються в особливий запасник,який називають “при рівних умовах”Всі економічні фактори мають одну причину – ціну,яка є свого роду магнітом.Маршал намагається аналізувати економічні проблеми згідно з реальними умовами економічного життя.Його праця насичена прикладами з,порівняннями,взятими з практики.Теоретичний підхід він намагається сумістити з історичним.Разом з тим використовувані ним методи аналізу дещо спрошують ,схематизують реальну дійсність.

Негативний нахил кривої попиту.

Економічна наука ,як писав Маршал , ставить за свою ціль по-перше, придбати знання для самої себе,по-друге,полити світло на практичні питання.

Маршал докоряв Рікардо за черезмірну увагу до вартості і недостатню увагу до аналізу попиту. Саме аналіз потреб,корисності і попиту висувається у ролі головної , визночаючої задачі економічної науки.

В основі попиту лежить корисність.Маршал писав про закон спадаючої корисності як про звичайну властивість людської натури.

Збільшення кількості блага знижує корисність його граничної одиниці.Крива попиту ,як правило, повинна мати негативний нахил.

За Маршалом ,загальний закон попиту звучить так: кількість товару, на який пред`являється попит , зростає при зниженні ціни і скорочується при її підвишенні.

Поняття еластичності

Крутизна кривої попиту на різні товари неоднакова.У одних вона знижується круто у інших – опускається порівняно плавно.

Поняття “еластичності попиту” – відношення динаміки попиту до динаміки цін – ввів в практику економічногот аналізу Маршал.

Кожний товар характеризується своєю кривою попиту.Попит на пшеницю мало еластичний:сильне зниження цін не викличе різкого спаду попиту.Попит на фрукти,рибу досить еластичний:всяке зниження цін на ці продукти викличе збільшення попиту.

У Маршала граничною ціною попиту є ціна, за яку було придбано останній куплений товар.

В теорію ціноутворення Маршал ввів фактор часу.Корисність і попит мають вирішальну роль в короткостроковому періоді.Реальні видатки виробництва мають вирішальну роль в довгостроковому періоді.Якщо виробник не покриває видатки , то це буде викликати скорочення виробництва до тих пір поки,не встановиться рівновага.

“Два леза ножиць”

Маршал запропонував використовувати поняття врівноваженої ціни.Коли “ціна попиту дорівнює ціні пропозиції,обєм виробництва на виявляє тенденції ні до збільшення,ні до зниження; спостерігається рівновага.”

Підхід Маршала до трактування ціни та проблемі ціноутворення спирається як на теорію виробничих видатків, так іна положення австрійської школи рпо граничну корисність.Він писав: “Принцип видатків виробництва і принцип граничної кориснрсті без сумніву є складовими частинами одного загального закону попиту іпропозиції;кожний з них можна порівняти з одним із лез ножиць.”

Керівництво по поведінці в практичному житті.

Пояснення ,чому модель попиту і пропозиції, на основі якої формуються ціни ,протягом цілого століття складає ядро теорії політичної економії,Маршал відмічав: “ Це не тому , що модель точно відображає дійсність,а тому,що вона просто і впевнено призводить до ясних і однозначних висновків.Ці висновки можуть застосовуватись для аналізу різноманітних проблем.Данна модель від картини сучасності, але воно в простій формі змальовує деякі з діючих в господарстві сил і тим самим відображує важливі аспекти реального життя.”

Маршал є засновником кембріджської школи ,але його вплив виходить далеко за її рамки. По суті, він поклав початок досить широкому та авторитетному напрямку в економічній науці.

На його концепцію, методологію, термінологію спираються єкономісти , які представляють неокласичну школу,прихильники “економікса”.

17. Австрійська школа. Формування маржиналізму

У 70-90рр. 19ст. виникає і розповсюджується Маржиналізм. Його засновниками були: К. Менгер (Австрія), У.С. Джавонс (Великобританія). Л. Вальрас (Франція, Швеція).

Назву цьому напряму дав метод marginal analysis (граничний аналіз), який заснували представники цього напряму.

Головні методи принципу М.:

1. ідеологічна нейтральність аналізу. На думку маржиналістів перетворення політекономії в дійсну науку передбачає звільнення її від впливу ідеології і відокремлення від конкретних економічних дисциплін. “Чиста” економічна теорія призначена для з’ясування універсальних закономірностей незалежних від місця і часу. Щоб підкреслити ідеологічну нейтральність, “незацікавленість” своїх досліджень маржиналісти стали застосовувати замість терміна політекономія – термін економікс.

2. перегляд, визначення предмета дослідження; якщо економічна теорія на думку маржиналістів призначена вивчати універсальні закони і не залежні від ідеології, то перед нею слід поставити таку загальну проблему, яка не міняється з розвитком суспільства, і не стосується нічиїх класових (соціальних) інтересів  центральною у маржиналістів стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів.

3. статичний підхід до дослідження. Усі маржиналістські теорії передбачають існування статичної рівноваги, при якій попит дорівнює пропозиції, ресурси використовуються повністю, національний доход максимальний.

4. положення про стабільність, визначеність рівня виробництва означало прихильність маржиналізму до ідеї примата (пріоритет) обміну над виробництвом. Оскільки продукт вже вироблений і існує в готовому вигляді основної економічної закономірності, виявляється з аналізу процесу обміну.

5. маржиналісти відмовляються від категорії класів. На їх думку власники благ в тому числі і факторів виробництва є принципово однорідними господарськими суб’єктами, між якими існують рівноправні відносини продавця і покупця або виробника і споживача.

6. суб’єктивно-психологічне пояснення економічних явищ. Відмова маржиналістів від поділу суспільства на класи обумовила зникнення соціальної детермінації господарських суб’єктів. В маржинилістській системі, де усі економічні суб’єкти однорідні та рівноправні, кожен діє виключно у власних інтересах. Внаслідок цього економічні закони є результатом взаємодії індивідуальних рішень, основаних на вільному виборі суб’єктів.

В 70рр. 19ст. виникла австрійська школа. Її називали також віденською, оскільки основні її представники – професори віденського університету.

Засновником цієї школи був К. Менгер (1840-1921).

Його основні праці:

1. “Основи політекономії” (1871)

2. “Дослідження про методи соціальних наук та політекономії зокрема” (1883)

Видатними представниками школи були: Е. Бен-Баверк (1851-1914) – роботи:

1. “Основні теорії цінності господарських благ” (1886)

2. “Капітал і прибуток” (1889)

3. “Теорія Карла Маркса і її критики” (1896)

У цих працях дається розгорнутий аналіз корисності, доповнений суб’єктивістською копією процента.

Ф. Візер (1851-1926). Його роботи:

1. “Походження і основні закони господарської цінності” (1884)

2. “Природа цінності” (1889)

На думку представників школи предметом політекономії є поведінка і суб’єктивні мотиви господарюючого суб’єкта в явищах господарського життя з точки зору такого суб’єкта (господарського).

Об’єктом дослідження вони вважали окреме господарство, яке виділялося як найпростіша одиниця (типовий елемент) буржуазного суспільства. Ідеалом такого господарства вважалося господарство ізольованого суб’єкта - Робінзона.

Капіталістичне господарство розглядалось як сукупність таких окремих господарств, а тому маржиналісти вважали, що для дослідження економіки у цілому достатньо розглянути їх на прикладі одного ізольованого господарства. Такий метод дослідження дістав назву метода РОБІНЗОНАД.

Основними економічними відносинами представники школи вважають відносини обміну (ринкові відносини). На перший план було висунуто споживання. Центральним в економічній теорії австрійської школи була проблема цінності.

Теорія цінності австрійської школи одержала назву теорії граничної корисності. Визначальним фактором цінності австрійці вважали корисність матеріальних благ. Під корисністю розумілося загальна властивість матеріальних благ, що визначала їх відношення до задоволення потреб. При цьому розрізнялися два види корисності: абстрактна і конкретна.

Абстрактна корисність розглядалася як корисність взагалі. Нею володіли матеріальні блага, кількість яких не обмежена.

Конкретна корисність мала блага, запас яких обмежений, а їх зменшення навіть на одиницю відображається на добробуті індивіда.

Такий поділ корисностей пов’язувався з цінністю матеріальних благ. Цінність набували не всі блага, а лише ті корисність яких була обмеженою. Корисність мала поєднуватися з рідкістю. У зв’язку зцим такі блага можуть обмінюватися.

Розрізнялися суб’єктивна і об’єктивна цінності.

Суб’єктивна цінність визначається оцінкою блага господарюючим суб’єктом. Вирішальне значення для її визначення має гранична корисність, тобто корисність останньої одиниці.

Об’єктивна цінність утворюється в обміні. Вона є результатом вирівнювання суб’єктивних оцінок на ринку в процесі стихійного співвідношення попиту і пропозиції.

У цілому можна визначити три методологічні особливості австрійської школи:

1. ідеалістичне відображення економічних процесів і явищ;

2. головним об’єктом дослідження є не суспільне виробництво, а індивідуальне господарство;

3. визнання примату обміну над виробництвом.

Саме на основі суб’єктивно-психологічної методології, теорії “граничної корисності” та “граничної продуктивності” у ІІ половині 19 ст. формується маржиналізм.

18. Нова історична школа.

70-х роках XIX ст. в Німеччині утворилася нова історична школа, Головна відмінність від попередньої - її лідери аналізували особливості соціально-економіч­ного розвитку країни на новому етапі — етапі переходу до монопо­лістичного капіталізму, посилення націоналістичних, мілітаристсь­ких тенденцій у політиці об'єднаної Німеччини, зростання класової конфронтації та ідеологічних суперечностей у суспільстві — і нама­галися розробити конструктивні програми «класового миру» і соці­ального партнерства. Саме її представники заклали основи буржуа­зно-реформістських концепцій соціальної політики. Водночас своїм важливим завданням ця школа вважала теоретичну та ідеологічну боротьбу з марксизмом як новою впливовою течією в робітничому русі Німеччини.

Г. Шмоллер (1838—1917) засновник. «Основи загального вчення про народне господарство»

Л.Брентано (1844—1931) «Класична політична економія» «Етика і народне господарство в істо­рії»

К.Бюхер (1877—1930) «Піднесення національної економіки»

Вони довели постулат істориків про специфіку історичного шляху кожної нації до повного заперечення яких-небудь закономірностей у суспільному розвитку.

Зібрали і обробили великий фактичний і статистичний матеріал з історії окремих господарських установ: середньовічних ремісничих цехів і купецьких гільдій, фінансових організацій окремих держав і міст Німеччини.

Особливість – історію господарства вон розглядали не тільки як історія матеріальної культури, а як рух духовних цінностей: поглядів, звичаїв, етичних установок, релігійних уявлень.

Характерна риса – ставлення до держави як до найважливішого інституту господарського життя.

Стара школа пов”язувала з державою надії на заступництво національної промисловості і захист від іноземної конкуренції, а молода школа бачила в ньому втілення національної єдності і згоди, які необхідні для економічного процвітання і соціальної гармонії. Держава повинна вирішувати важливі соціальні завдання: турбота в освіті, охороні здоров”я, надавати допомогу непрацездатним тощо. Зближення позиції із соціалічтичними ідеями.

Був обгрунтований і застосований принцип історизму. Стало очевидним, що економічне життя набагато багатше і змістовніше від тих абстрактних ідей, які просувала класична школа.