Як працювати з батьками гіперактивної дитини

Батьки гіперактивних дітей стикаються з вели­кими труднощами у їх вихованні. Численні крики і заборони не дають бажаного результату. По­чувши перші зауваження від педагога, батьки або починають відчайдушно захищатися, або стоять з опущеною головою, ніби сварять їх самих. Тому насамперед слід переконати батьків у тому, що їхня дитина така, яка вона є. І в цьому ніхто не винен.

Гіперактивна дитина потребує постійної психо­логічної підтримки. Батькам треба пам'ятати: ди­тина робитиме лише те, що їй цікаво, і до тих пір, поки їй це не набридне. Як тільки дитина втомила­ся, її треба переключити на інший вид діяльності.

Якщо дитина у чомусь не права, батькам не варто читати їй нотації, які вона все одно не вислухає до кінця. Ліпше заздалегідь встановити правила по­ведінки і систему заохочень і покарань. Наприклад: «Коли ми вийдемо з дому, ти маєш дати мені руку і не відпускати її, поки ми не перейдемо вулицю».

Не можна змушувати дитину просити пробачен­ня і давати обіцянки, на кшталт: «Я добре поводи­тимуся», «Я завжди слухатимуся тебе». Можна, наприклад, домовитися з дитиною, що вона «із сьо­годнішнього дня кластиме взуття на місце». На від­працювання кожної такої вимоги може піти багато часу (2 — 4 тижні). Однак, не відпрацювавши один пункт, не треба переходити до іншого.

Корисним є ведення щоденників емоційних ста­нів та успіхів дитини.

Необхідно потурбуватися про місце для ігор ди­тини. Воно має бути тихим і спокійним — не біля телевізора чи дверей, які постійно відчиняються, а там, де дитина могла б гратися без перешкод.

Корисно давати змогу дитині витрачати над­лишок енергії через фізичні заняття: плавання, теніс, ритміка, танці, біг, прогулянки. Однак треба оберігати дитину від перевтоми — це призводить до зниження самоконтролю і підвищення гіперак-тивності.

Важливо, щоб у гіперактивної дитини була спра­ва, де вона була б успішною, де її прийняло б ото­чення і вона відчувала себе комфортно, скажімо: Ш заняття у спортивних секціях; «і хореографічних колективах; Ш гуртках чи заходах, пов'язаних з активни­ми рухами.

Стійке захоплення та комфортне самопочуття у групі однолітків можуть стати головним компен­саторним ресурсом у формуванні позитивної са­мооцінки гіперактивної дитини та її особистості в цілому.

Як гратися з гіперактивними дітьми

Підбираючи ігри, особливо рухливі, для гіперак­тивних дітей, необхідно враховувати їх особливос­ті: дефіцит уваги, імпульсивність, дуже високу ак­тивність, швидку втомлюваність, а також невміння тривалий час підпорядковуватися груповим правилам, вислуховувати і виконувати інструкції. У грі їм важко дочікуватися своєї черги і рахуватися з інтересами інших дітей. Тому включати таких ді­тей у колективну роботу варто поетапно. Починати можна з індивідуальної роботи, далі залучати дітей до ігор у малих підгрупах і лише після цього пере­ходити до колективних ігор. Бажано використову­вати ігри з чіткими правилами, які сприяють роз­витку уваги, ігри на розвиток контролю рухової активності та імпульсивності.