Сутність законів управління.
Поняття про принципи менеджменту. Їх склад та структура.
Соціальні закон:
Закон соціалізації особистостей. Його сутність полягає в тому, що протягом трудового життя людини відбувається складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб.
Закон соціальної структуризації організації. Кожній організації властива множинність внутрішньої структурної будови, яка відображається в існуванні багатьох формальних і неформальних груп.
Закон соціального статусу. Передбачає , що кожна людина має певну позицію у соціальній структурі організації, пов’язану з іншими позиціями через статус індивіда, його права та обов’язки.
Закон соціальної мобільності. Передбачає, що людина в процесі своєї трудової діяльності переміщується у соціальному просторі організації.
Закон соціального контролю. Згідно з яким контроль є цілеспрямованим впливом організації на поведінку індивіда, який забезпечує засвоєння ним організаційних цінностей і норм культури.
Закон індивідуальної та соціальної психології людини. Описує причини поведінки людини у виробничому середовищі, як особистості, наділеної індивідуальними психологічними характеристиками.
Закони менеджменту(управління):
Закон спільних цілей. Сутність якого передбачає, що ефективна спільна діяльність людей в організації можлива лише за наявності загальної мети, яка є основою створення організацій. В свою чергу загальна мета відбиває не тільки бажаний результат організації але й умови, за яких вона може бути досягнута.
Закон поділу праці(спеціалізації управління). Цей закон відбиває сутність менеджменту, як виду управлінської діяльності.
Закон самозбереження. Передбачає, що кожна організація, як динамічна система протистоїть зовнішнім та внутрішнім збурюванням, використовуючи для цього значну частину свого потенціалу.
Фінансовий менеджмент
Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкту господарювання та оптимізації обороту його грошових потоків.
Об’єктом фінансового менеджменту є формування і використання усіх видів фінансових ресурсів в тому числі грошових потоків, інвестицій, основних і оборотних активів, а також організація поточної фінансової роботи на підприємстві.
Складовими фінансового менеджменту є:
Визначення та реалізація фінансової політики підприємства.
Інформаційне забезпечення, яке передбачає складання та аналіз фінансової звітності підприємства.
Аналіз інвестиційних проектів та формування портфелю інвестицій.
Поточне фінансове формування і контроль.
Фінансовий менеджмент можна одночасно розглядати в 3 аспектах:
По-перше – як систему управління фінансами підприємства. В цьому аспекті фінансовий менеджмент являє собою процес розробки мети управління фінансами підприємства та її досягнення за допомогою методів та важелів фінансового механізму. Характерними ознаками фінансового управління є по-перше складність, яка обумовлюється значною структурованістю та багато варіантністю фінансових інструментів та методів, а також багато компонентністю об’єктів фінансового управління. Друга ознака – динамічність, яка обумовлюється постійними змінами фінансових показників, що характеризують різні аспекти фінансової діяльності. Третя характерна ознака – відкритість до змін і факторів зовнішнього середовища з точки зору впливу інформаційних потоків та значною чутливістю фінансових результатів діяльності підприємства.
По-друге – як органу управління. В цьому аспекті фінансовий менеджмент включає фінансову дирекцію та безпосередньо фінансових менеджерів, які шляхом використання або виконання різних управлінських заходів здійснюють цілеспрямований вплив на фінансову діяльність підприємства. Функціональні обов’язками фінансових менеджерів передбачають організацію фінансової роботи суб’єкта господарювання, обґрунтування доцільності інвестицій, розробка фінансових планів та нормативів, визначення обсягів надходжень і видатків грошових коштів, організація кредитних взаємовідносин, проведення валютної політики, оформлення фінансової документації, аналіз фінансового стану підприємства, контроль за виконанням планових фінансових показників, участь у розробці та впроваджені пропозицій щодо поліпшення фінансово-господарської діяльності.
По-третє – розгляд фінансового менеджменту, як форми підприємницької діяльності, яка передбачає творчий підхід до вирішення фінансових проблем, використання наукових засад, планування та управління, а також фінансового аналізу.
Головна мета фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання фінансових ресурсів, здатність підприємства покрити витрати і забезпечити прийнятний рівень доходів за мінімального ризику вкладників капіталу.
Завдання фінансового менеджменту:
Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства.
Забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства.
Оптимізація грошових потоків підприємства.
Забезпечення максимізації прибутку з найменшим рівнем фінансового ризику.
Забезпечення мінімізації фінансового ризику за очікуваного рівня прибутку.
Забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.
Принципи фінансового менеджменту:
Плановість та системність.
Цільова спрямованість.
Диверсифікованість капіталу вкладень.
Стратегічна орієнтація.
Варіативність.
Функції фінансового менеджменту:
З точки зору об’єкта управління:
Відтворювальна функція, яка дозволяє знайти оптимальну пропорцію між авансованими грошовими коштами, які відшкодовуються протягом одного кругообігу та інвестованими грошовими коштами, які надовго вибувають з обігу і повертаються частинами.
Розподільча функція, яка полягає у формуванні і використанні грошових фондів та підтримці ефективної структури капіталу підприємства.
Функція мотивування – передбачає стимулювання фінансових працівників до виконання поставлених завдань шляхом розробки комплексної системи мотивів та стимулів.
Функція контролювання, яка полягає у своєчасному виявленні відхилень від плану і внесенні відповідних коректив.
Розділяють 2 основні форми фінансового контролю:
Контроль за зміною фінансових показників, станом платежів і рахунків.
Контроль за реалізацією стратегії фінансування.
Операційний менеджмент
Операційний менеджмент – це цілеспрямована діяльність з керування операціями щодо придбання необхідних ресурсів, їхньої трансформації у готовий продукт або послугу з постачанням останнього споживачу.
Об’єктом операційного менеджменту є операційні системи та процеси виробництва продукції та надання послуг.
Суб’єктом операційного менеджменту є сукупність засобів, методів та органів управління операційною системою.
Операційний менеджер – це особа, яка керує виробничими або сервісними процесами на рівні виконання окремих операцій. Операційних менеджерів за їх обов’язками можна поділити на 3 групи:
Менеджери вищого рівня. В їх задачу входить розробка і реалізація загально-корпоративної стратегії, напрямів організаційної діяльності підприємства, а також управління прибутком в тому чи іншому ступені.
Менеджери середнього рівня. В їх задачу входить розробка та впровадження операційної системи включаючи розробку виробничого процесу, організацію праці, проектування потужностей та процесів, а також введення стандартів та норм підприємства.
Менеджери нищого рівня. В їх задачу входить планування та контроль поточного функціонування підприємством
Функції операційного менеджменту:
Функція планування передбачає вибір мети операційної системи та здійснюється шляхом розробки системи взаємозалежних планових завдань і показників по підприємству в цілому, в цехах, дільницях та окремих робітниках на конкретні проміжки часу, а також інструментів та механізмів їх реалізації.
Функція організування розглядається як система заходів, яка забезпечує раціональне сполучення у просторі і часі всіх елементів виробничого процесу. Ця функція має забезпечити чіткість виконання операції, стійкий взаємозв’язок окремих виконавців і підрозділів операційної системи та підвищувати ефективність праці.
Функція обліку, яка фіксує результати роботи. Її основною задачею є відображення ходу виробничого процесу на всіх стадіях. Джерелом інформації в даному випадку виступають відповідні первинні документи.
Функція контролювання полягає у систематичному спостереженні за процесами, що відбувається з об’єктом управління в порівнянні його параметрів із заданою програмою функціонування та виявлення відхилень. Для ефективної реалізації цієї функції, операційні менеджери розробляють відповідні стандарти та комунікаційні мережі.
Функція аналізування забезпечує кількісну та якісну оцінку всіх змін в об’єкті управління, дозволяє виявити резерви та причини зриву планів.
Функція регулювання полягає у розробці і прийнятті управлінських рішень, а також реалізації їх виконання.
Функція мотивування охоплює розробку та використання мотивів та стимулів до ефективної взаємодії суб’єктів спільної діяльності.
Операційна система – це частина загальної системи підприємства, яка здатна самостійно або у взаємодії з іншими економічними системам створювати продукцію чи послуги для задоволення потреб суспільства. Операційна система підприємства включає 3 основні функціональні підсистеми:
Переробна підсистема є основною складовою частиною операційної системи і здійснює функцію перетворення вхідних ресурсів на вихідні результати. У процесі діяльності переробної підсистеми ресурси змінюють свою форму, властивості тощо і перетворюються на відповідні товари або послуги. Всі перетворення здійснюються за прийнятою технологією під якою розуміють поєднання кваліфікаційних навичок, необхідної послідовності та складу операцій, обладнання, інфраструктури, інструментів та технічних знань, що потрібні для здійснення бажаних перетворень матеріалів, інформації або людей. При цьому технологія тісно пов’язана із завданням. За своєю суттю вона є способом, який дає можливість виконати поставлене завдання.
Підсистема забезпечення, яка передбачає наявність 3 функціональних підсистем нижчого рівня:
Підсистема технічного виробництва нових продуктів(послуг), яка виконує функції науково-експертного пошуку конструкторської розробки технічного проектування та освоєння нових виробів.
Підсистема технічного обслуговування операційної системи в процесі її функціонування (виготовлення інструменту, проведення ремонтних робіт, виконання трансфертних та складських операцій).
Підсистема ресурсного забезпечення виробничих процесів, яка виконує функцію забезпечення необхідними матеріалами, енергією,інформацією, персоналом тощо.
Підсистема планування та контролю, яка використовуючи інформацію про стан зовнішнього та внутрішнього середовища забезпечує формування завдань та управлінських рішень стосовно діяльності системи відповідно до її цілей, планування використання виробничих потужностей, диспетчеризацію управління матеріально-технічними запасами, контроль якості, тощо.
20 жовтня 2009 р.
Стратегічний менеджмент