4. Хімічна промисловість України. Проблеми сировини, ресурсомісткості та охорони довкілля.

Хімічна промисловість поділяється на 3 групи галузей: гірничо-хімічну, основну хімію та хімію органічного синтезу. Гірничо-хімічні підприємства добувають і переробляють специфічну хімічну сировину, як, наприклад, кухонну сіль, калійну сіль, морську сіль, фосфорити, сірку. Підприємства основної хімії виробляють різні неорганічні кислоти, насамперед, сульфатну, соду, хімічні реактиви. Проте головною продукцією української основної хімії є добрива, у першу чергу – азотні добрива. Хімія органічного синтезу об’єднує підприємства, що виробляють складну органічну продукцію шляхом переробки нафти, природного і попутного газу, вугілля, сланців, а також рослинної сировини. Підприємства цієї галузі виробляють полімерні матеріали, пластмаси, лаки, фарби, синтетичні волокна, хутра, каучук і багато іншої продукції, аналогів якої у природі нема. Всі хімічні підприємства, особливо органічного синтезу, споживають багато сировини, води, палива, енергії і є великими забруднювачами довкілля, тому гострою є проблема їх технологічного переоснащення на більш дружні до природи технології.

Окреме місце серед галузей хімічного комплексу належить хіміко-фармацевтичній та парфумерно-косметичній промисловості.

Основні виробники добрив в Україні були збудовані у 60-80-х рр. 20 ст., у період так званої «Великої хімії», для потреб власного сільського господарства і з урахуванням експорту. До провідних виробників азотних добрив належать:

ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" (Луганська обл.), ВАТ "Рівнеазот", ВАТ "Дніпроазот" (Дніпродзержинськ), ВАТ "Одеський припортовий завод", ВАТ "Азот" (Черкаси), ПАТ "Концерн "Стирол" (Горлівка, Донецька обл.). Чотири з шести цих хімпідприємств належать українському бізнесмену Дмитру Фірташу, який має також азотні заводи в Росії.

Українські заводи - виробники азотних мінеральних добрив у 2010 році спожили понад 5 млрд куб. м природного газу. Чим вища ціна на природний газ, тим менша економічна ефективність виробництва азотних добрив, тому що в собівартості азотних добрив природний газ становить близько 70-80%. Крім азотних, українські заводи виробляють фосфорні добрива: ВАТ «Сумихімпром», Костянтинівський хімзавод, ВАТ «Вінницяхімпром». В радянські часи Україна була також виробником і калійних добрив, зараз це виробництво майже припинено, а калійні рудники в районі прикарпатський міст Калуша й Стебника перетворилися в екологічну «страшилку», бо там зібралося багато отруйних відходів у басейнах-накопичувачах, і потрібні великі капіталовкладення, щоб їх утилізувати без шкоди для довкілля.

Хімічні заводи з виробництва сульфатної (сірчаної) кислоти працюють в металургійних центрах. Важливим продуктом основної хімії є сода, яка виробляється з кухонної солі. Найбільші виробники й експортери соди різних видів – ВАТ «Лисичанська сода» та Кримський содовий завод у м. Красноперекопськ. Україна володіє й потужностями хімії органічного синтезу, але своєї сировинної бази недостатньо, тому виробництво полімерів, пластмас дуже зменшилося в порівнянні з 1990 р. Є в Україні й виробники шин. Ця галузь також належить до хімічного комплексу, тому що використовує синтетичний каучук. Великий виробник шин, який відправляє продукцію на автомобільні заводи України, Росії та інших держав, - ЗАТ «Росава» (м.Біла Церква Київської області), де є 2 шинних заводи потужністю 6 млн шт. шин на рік (фактично вироблено в 2010 р. 5,4 млн).

Значні перспективи і досить добру динаміку розвитку демонструє фармацевтична промисловість України. У нас працюють кілька великих виробників і багато дрібних. У групі провідних вітчизняних виробників лікарських препаратів перебувають ЗАТ «ФФ «Дарниця», Корпорація «Артеріум» (ТОВ "Київмедпрепарат" й АТ «Галичфарм»), ТОВ ФК "Здоров'я", ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ", ВАТ "Фармак". Кожний із цих гігантів фарміндустрії займає близько 10% ринку вітчизняних лікарських засобів. Далі йде група з більш ніж трьох десятків підприємств, продукція кожного з них займає від 1% до декількох відсотків ринку. Серед них – АТ "Індар", АТ "Київський вітамінний завод", АТ "Стиролбіофарм" й інші. До третьої групи входять більше сотні підприємств, що випускають лише по 1-2 лікарські засоби, що найбільш прості у виробництві й дешеві: йод, зеленка, перекис водню. Українська фармацевтична промисловість виробляє близько 1400 препаратів з 3000, що продаються в Україні. Фармацевтичні компанії України виробляють лікарські засоби майже у всіх формах (твердих, рідких, порошкоподібних тощо). Основними групами є серцево-судинні препарати, анальгетики, вітаміни, засоби для лікування респіраторної й ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту й антибіотики.

Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей є важливою статтею експорту України, займаючи 7 – 9 % у товарній структурі експорту.

Лекція 3. Машинобудівний комплекс, легка та харчова промисловість України

1. Машинобудівний комплекс

2. Оборонно-промисловий комплекс України на світових ринках

3. Легка промисловість: проблеми ринкового реформування й конкуренції

4. Харчова промисловість: насичення внутрішнього ринку й експортне значення

1. Машинобудівний комплекс України

Машинобудівний комплекс об’єднує галузі машинобудування та металообробки (не плутайте з металургією!). У галузевій структурі промисловості України частка машинобудування складає біля 15 %, а у товарній структурі експорту – приблизно 17 %. Це значно менше, ніж було в радянський період, коли на машинобудування припадало біля третини вартості промислової продукції. Галузі машинобудування України є такі:

• важке машинобудування, тобто виробництво металомісткого обладнання для енергетики, металургії, дорожного будівництва;

• сільськогосподарське машинобудування;

• транспортне машинобудування;

• приладо- та верстатобудування;

• електронне, електротехнічне та радіотехнічне машинобудування;

• виробництво устаткування для різних галузей промисловості та невиробничої сфери;

• виробництво складної побутової техніки.

У ході трансформаційних процесів в економіці машинобудівний комплекс зазнав значно більшого спаду виробництва, ніж, наприклад, металургійний. Основними причинами різкого зменшення машинобудівного виробництва у 1992 – 2000 рр. були: зростання цін на метал і іншу сировину, енергію, здорожчання перевезення продукції та комплектуючих, розрив технологічних коопераційних зв’язків з партнерами в інших республіках колишнього Радянського Союзу та країнах Східної Європи, втрата налагоджених ринків збуту, скорочення замовлень на військову продукцію, а також конкуренція високоякісної закордонної продукції. Але починаючи з 2000 року, машинобудування України стало демонструвати позитивну динаміку виробництва, хоча не в усіх галузях і не в усі роки.

Важке машинобудування - сукупність галузей машинобудівного комплексу, які виробляють великогабаритні та металоємні машини й обладнання для електроенергетики, металургії, добувної промисловості та інших галузей народного господарства. Основними видами продукції українського важкого машинобудування є конвертери й ливарні машини, конвеєри та підйомники безперервної дії, врубові комбайни для шахтарів та тунелопрохідні машини, бурові машини, котки дорожні та інша техніка. Більшість підприємств важкого машинобудування працюють у Донбасі та Придніпров’ї. Серед них – флагман галузі – Новокраматорський машинобудівний завод (ЗАТ «НКМЗ»), а також Донецький завод гірничо-шахтного обладнання, ПАТ « Макіївський завод шахтної автоматики», ПАТ «Новогорлівський машинобудівний завод», ПАТ «Брянківський завод бурового обладнання», ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» та інші.

До важкого машинобудування належить і енергетичне. Це виробництво котлів, турбін для різних видів електростанцій та обладнання для транспортування нафти й газу. Серед таких підприємств особливо треба згадати ПАТ «Турбоатом» у Харкові, ПАТ «Сумське НВО імені Фрунзе» та державне підприємство «Зоря – Машпроект» у Миколаєві.

Сільськогосподарське машинобудування в Україні є постачальником техніки й обладнання для аграрного сектора економіки. Проте через низьку купівельну спроможність аграріїв та конкуренцію закордонних сільгоспмашин ця галузь нині в глибокому застої. Не виконано державну програму розвитку українського комбайнобудування, різко зменшилося виробництво тракторів, обладнання для тваринницьких ферм, бо розпалися самі ферми, та й іншої техніки виробляється в рази й десятки разів менше, ніж при Союзі. Так, тракторів у 1990 р. Україна виробляла 106 тис. шт., а в 2010 - 5189 штук. Зернозбиральних комбайнів на рік виробляється менше ніж 100 штук. Зрозуміло, що це показує відсутність даної галузі. Існуючі потужності на підприємствах простоюють або переобладнуються для випуску продукції, затребуваної ринком. Найбільшим підприємством сільгоспмашинобудування в Україні є Харківський тракторний завод, але через відсутність замовлень він не може потужно працювати. У кризовий 2009 рік завод навіть повністю зупиняв виробництво. У 2011 р. було заявлено, що завод відкриє філію в Китаї.

Транспортне машинобудування поділяється на галузі за видами транспорту: автомобільне, залізничне, суднобудування та авіабудування. Автомобілебудування України зараз розвивається позитивно, але випуск продукції залежить від економічної стабільності, коли попит на автомобілі зростає зі зростанням доходів покупців, а також від ціни банківських кредитів та умов їх отримання. Більшість українських автовиробників займаються автоскладанням машин відомих закордонних фірм Європи та Росії. Найбільшими виробниками залишаються Запорізький АвтоЗАЗ, Кременчуцький завод КРАЗ, корпорація «Богдан», до складу якої входить Луцьке автоскладальне підприємство, Ужгородський «Євро кар».

Найбільше автомобілів було виготовлено у 2008 р. Тоді вироблено 402 тис. шт. легкових автомобілів, 11,8 тис. шт. вантажних, 10,2 тис. шт. автобусів. Після кризи 2008-2009 рр. кількість продукції в 2010 р. відповідно склала: 75 тис., 4,9 тис. і 2,7 тис. штук.

Залізничне машинобудування складається з вагоно- і локомотиво будування. За часів СРСР Луганський тепловозобудівний завод виготовляв майже 80 % усіх магістральних тепловозів країни, але в Україні не було виробництва магістральних електровозів, електропоїздів, пасажирських вагонів. У роки незалежності цю диспропорцію вдалося дещо вирівняти. На найбільшому вагонобудівному заводі України – Крюківському (Кременчук) налагоджене і виробництво електричок, і пасажирських вагонів, у тому числі для поїздів метро. Інші вагонобудівні заводи – Стахановський (Луганська обл.) та Дніпродзержинський. У 2010 р. в Україні виготовлено майже 40 тис. шт. вагонів вантажних несамохідних. ВАТ «Луганськтепловоз» випускає маневрові й магістральні тепловози, дизель- і електропоїзди, трамваї, запчастини для залізничного транспорту. Підприємство належить російській компанії «Трансмашхолдинг», хоча й піднімається питання про його повернення у власність української держави.

Україна належить до не багатьох держав світу, які мають потужності в галузі авіабудування. Флагман авіабудування України – авіаційний науково-технічний комплекс «Антонов» у столиці. Він об’єднаний з Київським заводом «Авіант» і двома авіазаводами в Харкові в Державний авіабудівний концерн «Антонов». Також в Україні є кілька авіаремонтних підприємств, у тому числі завод у Луцьку. Двигуни для літаків, і не тільки українських, випускають державне підприємство «Мотор-Січ» та машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» (обидва – в Запоріжжі). У 2011 – 2012 рр. збільшилась державна підтримка авіабудування. Галузь почала виходити з тривалої кризи. Авіабудування України має добру репутацію в світі, продає літаки, двигуни, ремонтні та інші послуги, ліцензії на виробництво літаків. Імпортують нашу продукцію США, країни Європи, країни, що розвиваються, Російська Федерація, Азербайджан.

Суднобудування теж є своєрідним козирем української економіки. У спадок від Союзу нам залишилося багато суднобудівних заводів, але проблема полягає в тому, що практично всі вони працювали на оборонні замовлення, а після розпаду Союзу залишилися без портфеля замовлень і мусили самотужки виходити з дуже складної ситуації: адже самій Україні не потрібно таких великих потужностей:11 суднобудівних заводів, що давали близько 30% суднобудівної продукції СРСР, 7 підприємств суднового машинобудування, 11 підприємств морського приладобудування, 27 окремих науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро. Крім того, Україна має ряд суднобудівних і судноремонтних підприємств. Були приватизовані миколаївський завод «Океан», керченський «Залив», феодосійський «Море», севастопольський «Севморзавод», маріупольський «Азовський судноремонтний завод». У 2003 р. проведена корпоратизація Херсонського суднобудівного заводу, здійснюється приватизація Чорноморського суднобудівного заводу в Миколаєві; в 2004 р. проведена корпоратизація Ізмаїльського судноремонтного заводу тощо. Найвдалішою була приватизація Миколаївського суднобудівного заводу «Океан» голландською групою компаній «Дамен». У результаті завод, що простоював близько п’яти років, не тільки запрацював знов, але й став лідером суднобудівної галузі країни, зараз це підприємство називається «Дамен шип’ярд – Океан». Ще два досить великих заводи – Чорноморський суднобудівний і Суднобудівний завод імені 61 комунара (обидва в Миколаєві) шукають замовлень на ремонт військових кораблів України й Росії. Два українські суднобудівні заводи можуть інтегруватися в Об’єднану суднобудівну корпорацію Російської Федерації. Це - «Зоря-Машпроект», завод із виробництва суднових турбін, який може виготовляти також газові турбіни, й феодосійський завод «Море» – великий завод із виробництва суден із легких сплавів, із алюмінію. Обидва – державні підприємства України, вони зараз мають труднощі із завантаженням, і при інтеграції їх в ОСК можна буде вирішити питання. «Море» є відкритим акціонерним товариством, й основними видами його діяльності є будівництво й ремонт суден, виробництво санітарно-технічного обладнання, монтаж й установка збірних конструкцій. У Києві розташоване одне з найстаріших суднобудівних підприємств України – ВАТ «Суднобудівний завод «Ленінська кузня».

Інші галузі машинобудування України теж нараховують десятки заводів різного профілю. Підкреслимо, що найбільшої конкуренції із сторони іноземних виробників зазнали галузі приладо- і верстатобудування, електронної промисловості та електротехніки, а також побутової техніки. Успішні підприємства цих галузей знайшли свої ніші на ринку, наприклад, Донецький концерн «Норд».