- •Тема. Забезпечення системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •Відмінності показників безробіття, зареєстрованого та визначеного за методологією моп
- •Динаміка розподілу коштів державного фонду сприяння зайнятості населення та фонду загальнообов'язкового державного страхування україни на випадок безробіття
- •Варіативний прогноз імовірного скорочення чисельності населення та зайнятих в економіці україни
Варіативний прогноз імовірного скорочення чисельності населення та зайнятих в економіці україни
Роки
|
Чисельність усього населення, млн. осіб |
Чисельність зайнятих у галузях економіки при коефіцієнтах зайнятих |
|||||||
35 |
40 |
45 |
52 |
||||||
Варіант 1 — у разі збереження коефіцієнтів природного приросту на рівні 2000р. (-7,5, -6,5, -9,7) |
|||||||||
2000 |
49,4 |
— |
21,3 |
— |
— |
||||
2005 |
47,5 |
16,6 |
19,0 |
21,1 |
24,7 |
||||
2010 |
45,7 |
16,0 |
18,3 |
20,6 |
23,8 |
||||
2020 |
42,4 |
14,8 |
17,0 |
19,1 |
22,8 |
||||
2050 |
33,8 |
11,8 |
13,5 |
15,2 |
17,6 |
||||
Варіант 2 — у разі зниження коефіцієнтів природного приросту на 0,5 щороку проти рівня 2000 р. |
|||||||||
2005 |
47,4 |
16,6 |
19,0 |
21,3 |
24,6 |
||||
2010 |
45,0 |
15,7 |
18,0 |
20,2 |
23,4 |
||||
2020 |
38,9 |
13,6 |
15,6 |
17,5 |
20,2 |
||||
2050 |
19,0 |
6,6 |
7,6 |
8,5 |
9,9 |
||||
2050 р.,% до 2000р. |
38,5 |
31,0 |
35,7 |
39,9 |
46,5 |
||||
Частка зайнятих у 1990 р. в галузях економіки України становила 19,0 % населення, а в 2000 р. — 43,1 %. В економіці Австрії в 1990 р. — 47 %, у Болгарії — 30,4 %, у Німеччині — 44,4 %, у Франції — 37,8 %, у Швеції 46,1, у Фінляндії — 45,1 %, у Туреччині — 33 %, у Росії — 43,7 %, у Румунії — 48,0 %, в Україні -43,8 %. Чисельність постійного населення в Україні за 1995— 1999 рр. зменшилася на 4,0 %, а кількість зайнятих на — 8 %.
У моделі постіндустріального розвитку, поза сумнівом, основну роль відіграватимуть динаміка зростання чисельності населення, робочої сили, зростання продуктивності праці та пов'язаних з людським фактором заощаджень, продуктивності капіталу, заміщення праці капіталом тощо. Вже нині з високою вірогідністю можна стверджувати, що Україна в майбутньому практично не матиме такого фактора розвитку, як приріст населення та приріст зайнятих в економіці, і всі проблеми зростання та соціальних витрат має розв'язувати винятково за рахунок продуктивності праці, що вимагає інвестицій у людський і фізичний капітал. Варіантний прогноз чисельності населення і зайнятих не залишає жодний сумнівів у цьому, а також у зростанні ВВП.
Ось чому головними напрямками в діяльності щодо розвитку та використання трудового потенціалу слід вважати:
1)злам негативних тенденцій, відображених у прогнозах скорочення чисельності населення за рахунок різкого зниження рівня дитячої смертності та зростання тривалості життя населення. Це потребує системи програм і заходів з охорони здоров'я, материнства й дитинства, раціоналізації харчування, поліпшення стану довкілля, розвитку відповідних видів економіки та ін.;
різке і швидке зростання продуктивності праці та значне підвищення конкурентоспроможності робочої сили і товарів за рахунок посилення інвестицій у людський та речовинний капітали, поновлення і розширення діяльності наукомістких видів діяльності, впровадження новітніх технологій та сучасного устаткування;
широкомасштабний вихід на світовий ринок товарів і послуг переважно наукомістких видів товарної продукції. Для цього слід активно захистити національний ринок, активізувати рекламу вітчизняних високо конкурентоспроможних товарів;
поновлення статусу вітчизняної науки у світі як однієї з провідних за рахунок всебічної державної підтримки розвитку наукової бази та підтримки вчених; широкого впровадження розробок українських науковців у виробництво.
У березні 2004 р. Федерацією роботодавців України та Українською федерацією громадських організацій сприяння охороні здоров'я громадського суспільства було проведено Всеукраїнський форум «Збереження та розвиток трудового потенціалу України». На Форумі наголошувалося, що в Україні триває погіршення демографічної ситуації: у структурі населення скорочується питома вага молодших і водночас збільшується питома вага старших вікових груп. Протягом останніх 15 років зросли показники загальної, професійної захворюваності, ще досить високим залишається виробничий травматизм, потребують суттєвого поліпшення санітарно-гігієнічні умови праці. В окремих галузях промислового і сільськогосподарського виробництва питома вага працівників у віці від 20 до 40 років становить 17 %—33 %. Потребує оновлення і система медико-санітарного обслуговування працівників.
Отже, якість здоров'я працівників, відтворення і подальше збереження трудового потенціалу держави набуває важливого значення для економічного розвитку країни.
Визначено, що здоров'я кожної людини і всього українського народу, його трудовий потенціал є найбільшою цінністю держави, а необхідність його поліпшення — головна мета громадянського суспільства. Ефективний захист і збереження здоров'я працюючих, розвиток трудового потенціалу можливі лише за умов узгоджених дій і цілковитого взаєморозуміння всіх гілок державної влади і об'єднань громадськості, спільного з органами державної влади пошуку рішень у цих напрямках.
Делегати Форуму розглянули та затвердили проект Концепції Національної комплексної програми «Збереження та розвиток трудового потенціалу України» на 2004—2015 рр. і звернулися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України за підтримкою ініціатив щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності промислових і сільськогосподарських підприємств у напрямку подальшого розвитку та збереження трудового потенціалу, зміцнення системи охорони здоров'я тих, які працюють, профілактики виробничого травматизму шляхом:
об'єднання і концентрація організаційного, наукового потенціалу громадського суспільства з метою його спрямування на поліпшення здоров'я народу України, розвиток і збереження його трудового потенціалу, сприяння активному залученню науковців, громадських організацій, громадян, працівників, керівників промислових та сільськогосподарських підприємств до участі у вирішенні цих питань;
залучення громадських організацій на рівні законодавчих і виконавчих органів влади до формування державної політики охорони праці, здоров'я працівників, збереження та розвитку трудового потенціалу, оздоровлення навколишнього середовища України;
активізації діяльності з розробки моделей обов'язкового медичного страхування населення, подальшого розвитку системи додаткового медичного обслуговування працівників -- лікарняних кас, удосконалення їх нормативно-правової бази;
— здійснення системи заходів з формування і затвердження Національної комплексної програми «Збереження та розвиток трудового потенціалу України на 2004—2015 роки» на основі запропонованої Концепції.
Основою переліченого є продуктивна зайнятість. З цього приводу слід погодитися з професором В. В. Онікієнком: «Ми вважаємо, що продуктивна зайнятість є характеристикою рівня організації зайнятості, доцільності та розумності її параметрів, а також ефективності її внутрішньої структури. Вона матеріалізується в ефективності економіки, забезпечує її інтенсивний розвиток. Продуктивна зайнятість сприяє досягненню максимального рівня ділової та трудової активності і як результат, динамічному процесу економічного розвитку. Загалом, продуктивна зайнятість визначає такі її рівень і структуру, які одночасно відповідають потребам виробництва у кількості та якості робочої сили, а також потребам економічно активного населення у кількості робочих місць з необхідними якісними параметрами. Тобто продуктивна зайнятість сприяє досягненню збалансованості між потребою населення у робочих місцях та їх наявністю не тільки в цілому, але й у розрізі професій, кваліфікацій, умов і режимів праці та інших якісних характеристик, які зумовлені як запитами людей, так і вимогами виробництва».
Інститутом економіки промисловості НАН України проводилась опитування фахівців з проблем праці на тему «Трудовий потенціал як чинник економічного зростання й інноваційного розвитку промисловості». Експерти дійшли висновку про такі основні напрями розвитку трудового потенціалу на регіональному рівні:
забезпечення ефективної взаємодії регіональних органів управління із суб'єктами господарювання з питань розвитку трудової сфери, забезпечення заінтересованості цих суб'єктів у підвищенні якості трудового потенціалу;
надання обов'язкового характеру положенням щодо забезпечення розвитку трудового потенціалу в регіональних стратегіях розвитку;
забезпечення чіткого розподілу прав, обов'язків та відповідальності місцевих органів щодо розв'язання проблем збереження й розвитку трудового потенціалу.
