14.1. Внутрішній аналіз стану активів промислового підприємства

Кожен суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності повинен мати фінансові ресурси, які формуються за рахунок влас­них і прирівнених до них джерел (акціонерний капітал, пайові вне­ски, прибуток від основної діяльності, цільові надходження і фінан­сування, які мобілізуються на фінансовому ринку в результаті опе­рацій з цінними паперами) і позичених (кредитів банку, позичок, кредиторської заборгованості). ЗяҐ рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів підприємства. Фінансовим результатом процесу кругообігу засобів є прибуток, розподіл і перерозподіл якого можна розглядати як за­вершальну стадію кругообігу. На функціонуючих підприємствах фінансові ресурси знаходяться одночасно на всіх стадіях круго­обігу, і цей процес безперервний.

Концентрованим вираженням ефективності використання фінансових ресурсів є фінансовий стан підприємства, тобто стан фінансів, який характеризується утворенням, розподілом і викори­станням таких ресурсів:

• фінансових;

• грошових засобів, які надходять за реалізовану продукцію, роботи і послуги;

• кредитів і позичок банку;

• тимчасово залучених засобів: заборгованості постачальни­ кам і іншим кредиторам, вільних засобів спеціальних фондів і ін.

З переходом підприємств на ринкові умови господарювання важливого значення набули стабільність фінансового стану під­приємства і пошук шляхів його оздоровлення з метою створення нормальних умов його роботи.

Комплексне вивчення формування фінансових ресурсів, ефек­тивності їх використання здійснюється за допомогою фінансового аналізу. Він є одним з методів спостереження і пристосування до умов ринку, які постійно змінюються. Фінансовий аналіз являє со­бою спосіб нагромадження, трансформації і використання інфор­мації фінансового характеру, що має на меті:

279

Р.А- Слав'юк

о цінити поточний і перспективний фінансовий стан

підприємства;

оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з

позиції фінансового їх забезпечення;

- виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;

- спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарсь­кої діяльності за попередній та поточний роки, виявлення фак­торів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства — платос­проможним (неплатоспроможним).

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

баланс підприємства за попередній рік та звітний період;

• звіт про фінансові результати; звіт про власний капітал; звіт про рух грошових коштів;

• звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг; розрахунок нормативу власних обігових коштів;

• розшифрування дебіторської та кредиторської заборгова­ ності;

бізнес-план;

матеріали маркетингових досліджень;

- висновки аудиторських перевірок; інша інформація.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Безперебійний ви­пуск і реалізація високоякісної продукції позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. Перебої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходжень засобів на рахунки підприємства, в ре­зультаті погіршується платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки відсутність грошових засобів може призвести до збоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а звідси, і в вироб­ничому процесі.

Існують випадки, коли підприємство має фінансові труднощі, пов'язані з раціональним розміщенням і використанням існуючих фінансових ресурсів. Тому фінансова діяльність повинна бути спря­мована на забезпечення систематичного і ефективного використан-

280

Фінанси підприємств

н я фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дис­ципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і пози­чених коштів, фінансової стабільності з метою ефективного функціонування підприємства. Важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану належить аналізу. Основними завданнями аналізу є:

• загальна оцінка фінансового стану і факторів його зміни;

• вивчення відповідності між засобами і джерелами раціо­ нальності їх розміщення і ефективності використання;

• дотримання фінансово-розрахункової і кредитної дис­ ципліни;

• визначення ліквідності і фінансової стабільності підприєм­ ства;

• довгострокове і короткострокове прогнозування фінансо­ вої стабільності підприємства.

Для вирішення цих завдань вивчаються:

• наявність, склад і структура капіталу підприємства, причи­ ни і послідовність його зміни;

• склад, структура і зміни основного капіталу;

• наявність і структура оборотного капіталу в сферах вироб­ ництва і обігу, причини і наслідки його зміни;

• ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

• наявність, склад і структура джерел формування капіталу, причини і наслідки його зміни;

• платоспроможність і фінансова гнучкість;

• ефективне використання капіталу.

Одним з прийомів аналізу фінансового стану є «читання» ба­лансу і вивчення абсолютних величин. Ознайомлення зі змістом ба­лансу дозволяє бачити основні джерела засобів (власні, позичені), основні напрямки вкладення засобів, склад засобів і їх джерел, склад дебіторської і кредиторської заборгованості і інше. Однак інформація лише в абсолютних величинах недостатня для прийнят­тя рішень, оскільки на її основі не можна визначити динаміку по­казників, місце підприємства в галузі і інше. Тому поряд з абсолют­ними величинами використовуються і відносні — проценти, ко­ефіцієнти, індекси.

При вивченні і оцінці показників використовують різні види аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий. За допомогою горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні відхи­лення статей в порівнянні з початком звітного періоду, минулим

281

P.А. Слав'юк

п еріодом. Вертикальний аналіз використовується для вивчення структури засобів і джерел шляхом розрахунку питомої ваги (в про­центах або коефіцієнтах) окремих статей в підсумкових показниках, наприклад, питома вага основних і оборотних засобів у загальній сумі засобів підприємства і таке інше. Трендовий аналіз базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року, для якого всі показники беруться за 100%.

Найбільш широко використовуються при фінансовому аналізі фінансові коефіцієнти. їх аналіз дозволяє виявити симптоми прихо­ваних явищ, проблеми, що потребують глибокого вивчення. Ко­рисність коефіцієнтів для аналізу і прийняття рішень залежить від правильності їх інтерпретації. Для цього необхідно знати внутрішні і зовнішні фактори їх формування: загальноекономічні умови, умови в галузі, політику адміністрації підприємства і інше. Більш детальний аналіз не завжди підтверджує висновки, зроблені на основі коефіцієнтів, тому що на їхній рівень впливає специфіка окремих підприємств, середнє значення галузевих даних і інше. Але вивчення коефіцієнтів при аналізі фінансового стану необхідно і актуально, оскільки дозволяє зрозуміти процеси, що відбуваються, і правильно оцінити їх не лише для поточного року, а й на перспек­тиву. Найважливішими коефіцієнтами є: ліквідність, ділова ак­тивність, фінансова стійкість і рентабельність.

Для проведення внутрішнього аналізу стану активів необхідно згрупувати оборотні активи за категоріями ризику.

Ми знаємо, що дебіторську заборгованість в окремих випадках легше реалізувати, ніж незавершене виробництво чи витрати май­бутніх періодів. Разом з тим при проведенні внутрішнього аналізу ми самі краще знаємо, що на нашому підприємстві є більш ліквідним.

Однак існує така залежність: активи, які можуть бути викорис­тані тільки з певною метою, мають високий рівень фінансового ри­зику (спеціальне обладнання). Чим більше коштів вкладено в акти­ви, що належать до категорії високого ризику, тим нижча фінансо­ва стійкість підприємства.

Пригадаємо класифікацію поточних активів за рівнями ризику. Тепер ми можемо проаналізувати стан і динаміку активів за кате­горіями ризику (див. табл. 6).

Провівши такий аналіз, фінансовий відділ чи бухгалтерська служба підприємства можуть побачити, що при збільшенні пито­мої ваги активів з високим рівнем ризику фінансовий стан під­приємства погіршується.

282

Фінанси підприємств

Таблиця 6

Динаміка стану поточних активів на підприємстві та їх класифікація за ступенем ризику

Ступінь ризику	Групи поточних активів	Частина групи в загальному обсязі поточних активів, %		Відхил. (+>-)
		на поч. року	на кін. року
Мінімальний	Кошти, легкореалізовані ЦП	4,9	2,9	-2,0
Малий	Дебіторська заборгованість підприємств з нормальним фінансовим станом + запаси (за винятком залежалих) + готова продукція (- запаси)	53,8	49,8	-4,0
Середній	Продукція виробничо-технічного призначення, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів	8,8	9,5	+0,7
Високий	Дебіторська заборгованість під приємства зі складним фінансо вим станом, готова продукція, що не користується попитом	32,5	40,7	+8,2

При аналізі стану активів доцільно оцінити тенденцію співвід­ношення активів, що важко реалізуються, до загальної величини активів, а також важкореалізованих до легкореалізованих активів.

Проте не слід забувати, що класифікація активів повинна бути гнучкою. В певні періоди запаси стають легкореалізованими акти­вами. Саме вміння реагувати на зміни в ліквідності активів дає можливість мобілізувати фінансові ресурси підприємства.

На основі проведеного аналізу виявляється зміна структури ак­тивів у сторону збільшення частки оборотних засобів, що може впливати на:

• формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства;

• відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх

283

Р.А. Слав'юк

п ідприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничо­го циклу;

• згортання виробничої бази;

• викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх обліку та інше.

Які ж заходи необхідно здійснювати на фірмі з огляду на вище­сказане для покращення фінансового становища?

1. Вдосконалювати організацію розрахунків зі споживачами.

1. Проводити інвентаризацію стану майна з метою виявлення активів, які необхідно списати.