Кримське ханство у XVIII ст.

Кримське ханство — держава кримськотатарського народу, яка існувала протягом 1449—1783 рр. на землях Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов'я та Прикубання.

Особливості розвитку Кримського ханства Політичне життя

За формою правління Кримське ханство — обмежена монархія. За давніми звичаями хан обирався татарською знаттю на з'їзді — курултаї. Проте вирішальне слово в призначенні нового хана належало турецькому султану. Кримський хан мав повну владу у своїй державі, але як васал турецького султана не мав права встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами, оголошувати війну й укладати мир. Для охорони хана султан надавав йому 2 тис. яничар; У Стамбулі постійно знаходилися як заручники декілька синів і братів кримського хана. За наказом султана кримський хан зі своїм військом був зобов'язаний приєднуватися до турецької армії. Кордонів, у сучасному розумінні, між володіннями хана і султана не існувало

Усього за період існування Кримського ханства країною правили 47 ханів. Усі вони обиралися з династії Гіреїв. 3 них лише десять померли своєю смертю. Важливе місце в державі відігравали беї — голови семи найбільш знатних родів. Вони могли відмовитися брати участь у поході, проголошеному ханом, або разом з іншими беями здійснити його самостійно

Соціальне життя

Піддані кримського хана належали до різних народів і сповідували різні релігії. Усе населення півострова було поділене на чотири мілети — національно-релігійні громади: мусульманську, грецьку (православну), іудейську та вірменську. Члени громад жили, як правило, в окремих селищах і кварталах міст. Усіма правами в державі користувалися лише мусульмани, що були найчисленнішою громадою. Лише вони несли військову повинність і користувалися за це податковими та іншими пільгами. Більшість населення півострова складав простий вільний люд. Кріпацтва тут (до анексії Криму Росією) не існувало. Земля перебувала у володінні селянських громад, знаті та хана. Хан, розподіляючи землі серед місцевої знаті, не зачіпав володіння громад. Ліси і пасовища вважалися спільною власністю всіх, оскільки те, що існує на землі, створене Аллахом і не може належати комусь особисто. Селяни були зобов'язані відпрацьовувати тиждень на рік на бея, мурзу чи хана і сплачувати десятину — своєрідний податок, який ішов на загальнодержавні потреби. До XVI—XVII ст. у Криму існувало рабство.

Економічне життя

Заняття населення різнилися залежно від природних умов Кримського півострова. Татари південного берегу Криму уславилися садівництвом і виноградарством. Наприкінці XVIII ст. тут вирощували 56 сортів винограду. Займалися також рибальством і тваринництвом, садівництвом, городництвом і вирощуванням тютюну. Населення степового Криму, яке з другої половини XVI ст. перейшло до осілого життя, займалося землеробством і забезпечувало зерном увесь Крим. Важливою галуззю господарства тут також залишалося розведення коней і вівців. Із XVI ст., коли кочовики-татари стали переходити до осілого життя, на півострові швидко почали зростати міста. Найбільшим був Бахчисарай — столиця ханства. Міста були центрами ремесла і торгівлі. Основні товари — пшениця, вино, продукти тваринництва, ремісничі вироби. Торгували також живим товаром — рабами