- •2. Предмет економічної теорії.
- •3. Методи економічної теорії. Економічні закони.
- •6. Економічні потреби та економічні інтереси суспільства.
- •7. Економічна система: зміст,цілі та завдання.
- •1)Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.
- •2)Предмети праці – це те,на що спрямована праця людини і становить матеріальну основу створюваного продукту.
- •3)Засоби праці – це речі або комплекси речей, за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворює і пристосовує їх для своїх потреб.
- •9. Система виробничих(економічних)відносин.
- •10. Власність в економічній системі. Нові тенденції у розвитку відносин власності.
- •11). Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.
1)Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.
Праця – діяльність людини, спрямована на зміну речовин і сил природи з метою задоволення власних потреб.
2)Предмети праці – це те,на що спрямована праця людини і становить матеріальну основу створюваного продукту.
3)Засоби праці – це речі або комплекси речей, за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворює і пристосовує їх для своїх потреб.
Предмети і засоби праці в сукупності складають засоби виробництва і виступають як матеріально – речовий чинник виробництва.
Рівень розвитку продуктивних сил залежить від кількісних і якісних параметрів.
Кількісні — досягнуті масштаби виробництва, обсяг засобів виробництва, кількісний склад робочої сили.
Якісні — прогресивність техніки і технології, якість створюваних благ, кваліфікація робітників.
Кількісні:
Досягнуті масштаби виробництва вимірюються кількістю чи вартістю виробленої продукції на підприємстві чи в країні за певний час.
Обсяг засобів виробництва також має вартісне і кількісне вираження.
Кількісний склад робочої сили показує, наприклад, що на підприємстві зайнято 3202 працівників, а в країні – 23 млн чол..
Якісні:
Прогресивність техніки і технології відображує удосконалення, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, нові інструменти, машини, а також перехід від певних технологій виготовлення продукції до інших.
Якість створюваних благ вимірюється багатьма показниками.
Кваліфікація кадрів свідчить про рівень знань, умінь та трудових навиків робітників і службовців певного підприємства, галузі чи країни.
Продуктивність праці характеризує ефективність виробничої діяльності людей у процесі створення матеріальних благ і послуг. Вона вимірюється кількістю продукції чи послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу , витраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги.
9. Система виробничих(економічних)відносин.
Виробничі відносини — це відносини, що об'єктивно складаються між людьми в процесі виробництва. розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.
А економічні з приводу економічної діяльності суб’єктів.
У єдності з продуктивними силами виділяють виробничі відносини утворюють спосіб виробництва.
У системі виробничих відносин виділяють техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні відносини.
Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага.
Техніко – економічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.
Організаційно-економічні відносини – це відносин між людьми з приводу застосування способів та методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.
Соціально-економічні відносини – насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі – спосіб поєднання працівника з засобами виробництва.
Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему та владу.
Основу системи виробничих відносин утворять відносини власності на засоби виробництва. Це порозумівається тим, що:
Вони характеризують історично визначену форму суспільного присвоєння матеріальних благ;
Спосіб з’єднання виробників із засобами виробництва;
Визначають соціально-економічну природу даного способу виробництва і всієї сукупності його виробничих відносин;
Соціальну структуру суспільства, у тому числі наявність тих чи інших класів;
Об’єктивну спрямованість суспільного виробництва.
Система виробничих відносин охоплює усі фази суспільного відтворення: виробництво, розподіл,обмін і споживання матеріальних благ.
