Методи формування доходів держави

Перш ніж дати визначення поняттю податкова система і розглянути основи її побудови, слід звернути увагу на те, що державні доходи можуть формуватись різними методами, серед яких саме податковий має найбільше бюджетне значення. Відповідно до бюджетної класифікації в Україні доходи бюджету поділяють на: податкові, неподаткові, доходи від операцій з капіталом, трансферти. В окрему групу були виділені надходження до державних цільових фондах, оскільки лише деякі з них обліковуються на рахунках бюджету.

До податкових доходів було віднесено передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі. Таким чином, до цієї групи попали як власне податки, так і обов”язкові платежі, що мають еквівалентний характер (платежі за ресурси), а також збори, що мають цільове призначення (наприклад, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства).

Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження. До доходів від операцій з капіталом віднесено кошти, які отримує держава від продажу землі, майна та нематеріальних активів, що належать державі. Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади (тобто перерозподіл бюджетних коштів між різними суб”єктами бюджетної системи в межах України), інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

За недостатностю коштів, які отримує держава за рахунок вищеназваних доходів, для фінансування видатків можуть використовуватися грошова емісія або залучатись запозичені кошти.

Грошова емісія як метод фінансування бюджетного дефіциту застосовується лише в країнах з нерозвинутим ринком цінних паперів, або в умовах недовіри населення до діючого уряду, який не несе відповідальності за запозичені кошти. Hаслідком емісії є інфляція, яка негативно впливає на процеси відтворення основного капіталу та життєвий рівень населення, оскільки знецінює оборотні кошти, накопичення для реконструкції та модернізації підприємств, грошові заощадження населення.

Запозичення коштів у фізичних і юридичних осіб державою відбувається у формі випуску державних позик, розміщення державних цінних паперів або кредитів. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок запозичених коштів не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки не відбувається зростання грошової маси: на державні потреби витрачаються запозичені тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб. Але при досягненні державними займами значного розміру вони можуть негативно впливати на обсяги інвестицій, а також сприяти збільшенню податкового навантаження у майбутньому для їх погашення.

Поняття податкової системи

В умовах існування ринкових відносин та різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки, які в тій чи іншій країні складають податкову систему.

Податкова система – це сукупність різних видів податків та інших платежів та зборів, що віднесені до податкових, які справляються в державі. Побудова податкової система повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування таких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи та формування вихідних принципів. Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Визначальної базою побудови податкової системи є обсяг коштів, які потребує держава для виконання покладених на неї функцій.

Вже кілька століть серед економістів невщухає дискусія щодо того, на яких принципах повинна формуватись податкова система. Деякі автори розглядають їх з точки зору впливу на платника, деякі – з загальнодержавницьких позицій. В різній мірі звертається увага на економічні та соціально-етичні наслідки, фіскальні та організаційні елементи оподаткування.

Вихідними принципами побудови податкової системи, які визначені в законі України “Про систему оподаткування” є : стимулювання науково-технічного прогресу, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов’язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність; економічна обгрунтованість; рівномірність сплати; компетенція; єдиний підхід; доступність.

Практика становлення і розвитку податкової системи в Україні свідчить про декларативний характер багатьох із вищевказаних принципів. Наприклад, досить важко назвати соціально справедливим неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що нині визначений в

Україні. Постійні зміни в діюче законодавство порушують принцип стабільності, тощо. Крім того, система принципів є дещо застарілою, оскільки не враховує загальносвітові тенденції щодо розвитку систем оподаткування та не декларує необхідність гармонізації податкової системи України в першу чергу з європейською та загальносвітовою.