Характеристика обсягу і складу основних засобів підприємства

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих засобів впливають такі чинники:

• характер та особливості процесу виробництва;

• тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

• технологія, рівень спеціалізації і кооперування;

• методи організації виробництва.

У ході аналізу встановлюють зміну структури під впливом комплексної механізації й автоматизації виробництва, впровадження нової технології.

На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної і вікової структур основних засобів.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття.

Коефіцієнт оновлення відображає інтенсивність оновлення, і його визначають шляхом співвідношення вартості засобів, що надійшли за звітний період, до їх загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття відображає ступінь інтенсивності вибуття засобів з виробництва, і його визначають як співвідно­шення вартості основних засобів, що вибули за звітний період, до вартості основних засобів на початок періоду.

Ці коефіцієнти визначають за всіма основними засобами.

Коефіцієнт оновлення виробничих засобів становить:

.

Коефіцієнт вибуття становить:

.

При аналізі структури і динаміки основних засобів враховують особливості їх функціонування в тій чи іншій галузі.

Найважливішим етапом аналізу основних засобів є вивчення їх технічного стану. Технічний стан устаткування у непрямому значенні визначають за його віковим складом, що відображає співвідношення питомої ваги відповідних вікових груп у загальній кількості одиниць даного виду устаткування А:

,

де Аі – середина вікового інтервалу;

q – частка кожної вікової групи за даним видом устатку­вання, %.

Збільшення частки прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Іншим узагальнювальним показником, що характеризує технічний стан засобів, є коефіцієнт їх зношення, який визначають як співвідношення величини зношення до початкової вартості всіх основних засобів і їх складових. Цей коефіцієнт відображає, якою мірою основні засоби, що перебувають в експлуатації, зношені, тобто яка частина їх вартості перенесена на новостворений продукт (табл. 23).

Таблиця 23

Характеристика зміни технічного стану основних засобів підприємства за рік

Зростання зношення в основних засобів негативно характе­ризує діяльність підприємства щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

У ряді випадків визначають коефіцієнт придатності основних засобів шляхом співвідношення залишкової вартості основних засобів до їх балансової вартості.

Віковий склад устаткування – основна характеристика технічного рівня основних засобів. Для цього аналізують стан встановленого устаткування за термінами його експлуатації. Визначають тривалість експлуатації устаткування за періодами до 5 років, 5 – 10 р., 10 – 20 років і т. д.

У процесі аналізу встановлюють кількість різних груп устаткування з різними періодами експлуатації та її питому вагу, розробляють заходи щодо оновлення і приведення у відповідність.

Для оцінювання технічного рівня засобів праці визначають також частку прогресивного устаткування у загальній кількості. Розрахунок проводять за кожною групою машин і устаткування.

Під час аналізу технічного стану основних засобів необхідно розглянути організацію ремонту і модернізації засобів праці та виконання ремонтних робіт. При цьому звертають увагу на виконання ремонтних робіт вчасно, високу якість ремонту, його економічність.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих засобів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних засобів використовують систему натуральних та вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

До натуральних показників належать: екстенсивне й інтенсивне використання основного устаткування; фондовіддача, визначена в натуральному чи умовно-натуральному виразі; використання виробничої потужності й ступінь її освоєння.

Вартісними показниками є фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, і фондомісткість.

Найбільш узагальнювальним показником ефективності використання основних виробничих засобів є виробництво товарної продукції у розрахунку на 1 грн. їх середньорічної вартості, тобто фондовіддача.

Поки що в економічній літературі нема єдиної думки стосовно вартісного оцінювання продукції, прийнятого в розрахунок показника фондовіддачі. Найреальніша фондовіддача розрахована у натуральному виразі. Однак сфера застосування натуральних показників обмежена.

На практиці фондовіддачу визначають на основі обсягу товарної продукції.

Фондомісткість – обернений до фондовіддачі показник, який характеризує вартість основних виробничих засобів, що припадає на одиницю вартості виробленої продукції.

Фондоозброєність праці визначають як співвідношення середньо­річної вартості основних виробничих засобів (за первісною оцінкою) до числа робітників у найбільшій зміні. Вона характеризує ступінь забезпечення робітників основними виробничими засобами.

Між показниками фондовіддачі, фондоозброєності й продуктивності праці існує тісний зв’язок, який можна прослідкувати при перетворенні формули фондовіддачі:

,

де F – фондовіддача основних виробничих засобів, грн.; П – обсяг виробництва товарної продукції, грн.; Ф – серед­ньорічна вартість основних виробничих засобів, грн.; ЧР – чисельність робітників, осіб; ПП – виробіток одного робітника, грн./особу; ФО – фондоозброєність праці одного робітника, грн./особу.

Для аналізу ефективності використання основних засобів у частині виробничого устаткування використовують показники використання наявного устаткування і його завантаження в часі роботи.

При аналізі фондовіддачі фактичний показник фондовіддачі порівнюють з розрахунковим, з даними попередніх періодів, проектними показниками, фондовіддачею інших підприємств даної галузі. На рівень фондовіддачі впливають різні чинники, пов’язані як зі зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих засобів, особливо їх активної частини.

Всі чинники можна поділити на дві групи:

– ті, що не залежать від ступеня використання основних засобів;

– ті, що залежать від ступеня використання основних засобів.

До першої групи чинників належать: розвиток кооперованих зв’язків і зміна матеріаломісткості та трудомісткості продукції; зміна цін на сировину, матеріали, готову продукцію та ін. Зростання кооперованих поставок, матеріаломісткості веде до зростання фондовіддачі.

До другої групи чинників належать: зміна питомої ваги машин і устаткування в складі основних засобів, підвищення змінності роботи устаткування; зменшення внутрішньо­змінних простоїв; зміна рівня внутрішньозаводської спеціа­лізації та ін.

Аналіз фондовіддачі проводять у двох напрямках. Перший з них є визначення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.

Проаналізуємо вплив на рівень фондовіддачі таких чинників, як: продуктивність устаткування; коефіцієнт змінності вартості одиниці устаткування; питома вага машин і устаткування у загальній вартості засобів.

Щоб розрахувати вплив даних чинників, формулу фондовіддачі подають у такому вигляді:

,

де П – обсяг виробництва товарної продукції, грн.; Пбм – обсяг продукції без урахування матеріальних витрат, грн.; Омс – кількість машино-змін роботи устаткування, од.; Ооб – кількість встановленого устаткування, од.; Фоб – вартість машин і устаткування, грн.; Ф – середньорічна вартість основних виробничих засобів, грн.

Слід зауважити, що фондовіддача, коефіцієнт матеріальних затрат, продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, питома вага машин і устаткування у загальній вартості засобів перебувають у прямій залежності, а залежність фондовіддачі від вартості одиниці устаткування є оберненою, тому формула фондовіддачі має вигляд:

,

де Км – коефіцієнт матеріальних затрат (співвідношення вартості продукції до її вартості без матеріальних затрат); П_р^ус – продуктивність устаткування, грн./од.; Кзм – коефіцієнт змінності роботи устаткування; Сус – вартість одиниці устаткування, грн.; Уд – питома вага машин й устаткування у загальній вартості засобів.

Для розрахунку впливу чинників використаємо аналітичні дані табл. 24.

На основі побудованої аналітичної таблиці проводять аналіз впливу окремих чинників. Загальне відхилення фондовіддачі становить – 0,01 грн. (0,87 – 0,88).

Таблиця 24