5. Реагування прокурора на порушення вимог закону, допущені при пред’явленні обвинувачення.

Коротко :Виявивши порушення або невиконання вимог закону, прокурор вживає заходів до усунення таких фактів та поновлення порушених прав учасників кримінального процесу. Зокрема, він скасовує незаконну постанову слідчого, дає вказівки про притягнення особи як обвинуваченого, про правильну кримінально-правову кваліфікацію діяння; використовує свої повноваження для забезпечення прав, наданих законом обвинуваченому та іншим учасникам кримінального процесу- в т.ч. виносить постанови про скасування постанви про притягнення особи як обвинуваченого, змінює обвинувачення, вирішує питання про притягненя винної особи (слідчого) до дисциплінарної, кримінальної відповідальності, вказівки тощо.

Повно: Один із принципів організації та діяльності прокуратури - ужиття заходів до усунення порушень закону, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення (п. 4 ст. 6 Закону "Про прокуратуру"). Обов'язок прокурора щодо усунення порушень закону закріплено й у ст. 25 КПК. Прокурор зобов'язаний на всіх стадіях кримінального судочинства "своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили".

Для реалізації цих вимог прокурор у законодавчому порядку наділений широкими правами, у тому числі правом давати вказівки органам дізнання і досудового слідства. Такі вказівки прокурор в межах своєї компетенції може давати в кожній справі, що перебуває в провадженні органів дізнання та слідства. Характерно, що в нормах КПК визначено ряд слідчих дій, за якими доцільним є втручання прокурора. Зокрема, він "дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини" (п. З ст. 227 КПК). Законом чітко визначено перелік важливих процесуальних дій, до яких прокурор обов'язково повинен втрутитися з метою усунення порушень. Це дуже важливо при вирішенні питань про кваліфікацію злочинів; обрання запобіжних заходів; розшук осіб, які вчинили злочини, та ін. З цього можна зробити висновок, що прокурор, здійснюючи нагляд, повинен приділити особливу увагу вирішенню слідчими цих питань, щоб своєчасно усунути порушення закону.

У практичній діяльності реагування прокурора, як правило, здійснюється у формі письмових указівок. Це пояснюється тим, що письмові вказівки прокурора при розслідуванні злочинів слід розглядати як процесуальні документи, які приєднуються до матеріалів справи, а копії цих документів залишаються в наглядовому провадженні. Виконання вказівок прокурора для слідчих і органів, що проводять дізнання, є обов'язковим, за винятком випадків, передбачених у ст. 114 КПК, коли це вказівки про притягнення як обвинуваченого; про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення; про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду; про закриття справи. У цих випадках слідчий у разі незгоди з указівками, вправі подати справу вищому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень. У Цьому випадку прокурор скасовує вказівки нижчого прокурора або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому. Водночас необхідно зазначити, що згідно зі ст. 32 Закону України "Про прокуратуру" вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять дізнання і досудове слідство, щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, також є обов'язковими для цих органів.

Однак слід визнати, що право слідчого на оскарження вказівок прокурора не варто розглядати як обмеження повноважень прокурора. Навпаки, це є Гарантією процесуальної самостійності слідчого, а також гарантією прийняття прокурором законного рішення в справі.

У законодавчому порядку не регламентовано строки виконання вказівок прокурора. Тому в практичній діяльності виникає питання про те, чи вправі прокурор визначити строк виконання своїх указівок. Практика свідчить, що прокурори, направляючи вказівки, зазвичай визначають терміни їх виконання. Така практика підтримується і науковцями. Так, Д.М. Бакаєв зазначав, що "визначення строку виконання дисциплінує слідчого, дає можливість прокурору проконтролювати своєчасність виконання вказівок". Погоджуючись з позицією про встановлення строків для виконання вказівок прокурора, ми виходимо з того, що вказівка прокурора в кримінальній справі - це акт реагування, а в усіх актах прокурорського реагування згідно з вимогами Закону України "Про прокуратуру" повинні зазначатися строки їх розгляду.

Використовуючи вказівку як акт прокурорського реагування, прокурор не лише усуває порушення закону при розслідуванні, але й попереджає їх. Контроль за виконанням вимог, що передбачається у вказівках, прокурор здійснює шляхом перевірки наглядових проваджень, де знаходяться копії вказівок у справі, із зазначенням терміну їх виконання.

До актів прокурорського реагування на порушення закону при провадженні дізнання та досудового слідства слід віднести постанову прокурора про скасування незаконних і необґрунтованих постанов слідчих та осіб, які проводять дізнання.

Кримінально-процесуальний кодекс України вимагає від слідчих і органів дізнання приймати згідно з постановою рішення, які повинні бути законними й обґрунтованими. Порушення цих вимог веде до порушення законності та прав громадян, негативно впливає на хід розслідування злочинів. Тому прокурору необхідно приділяти особливу увагу законності й обґрунтованості постанов, які виносять слідчі й органи дізнання. Незаконну постанову прокурор зобов'язаний скасувати або змінити. У постанові прокурора про скасування або зміну незаконної постанови обов'язково вказуються причини скасування (зміни), а також: термін, у який необхідно усунути допущені порушення закону.

Необхідно також ураховувати, що деякі постанови слідчих не підлягають виконанню без санкції прокурора, тому немає необхідності їх скасовувати, а деякі не скасовуються, бо вони вже виконані, і в такому випадку допущене порушення закону не буде усунуто. Наприклад, слідчий виносить необґрунтовану постанову про привід свідка. Якщо привід свідка не виконано, то прокурор скасовує таку постанову, а якщо постанову виконано, то прокурор не скасовує її, а тільки звертає увагу на допущене порушення закону і вирішує питання про відповідальність винної особи.

Отже, використовуючи у своїй діяльності такий акт прокурорського реагування, як постанова, прокурор не лише скасовує незаконні рішення органів досудового слідства і дізнання, але й захищає законні права, у першу чергу права й законні інтереси громадян.

3. Нормами Кримінально-процесуального кодексу України передбачено й такі повноваження прокурора, як усунення особи, яка провадять дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або досудового слідства за порушення закону при розслідуванні справи (п. 10 ст. 227 КПК).

Законодавством не визначено, за які порушення і за яких обставин прокурор повинен застосовувати вказані повноваження. Практика свідчить, що в кожному конкретному випадку він особисто вирішує це питання, ураховуючи характер порушень, обставини справи, наслідки, що настали або могли настати, а також дані про осіб, які провадять слідство чи дізнання.

Крім цього, прокурор усуває слідчого або особу, яка проводить дізнання, у випадках, коли заявлено відвід стосовно них або самовідвід. Законодавство (ст. 60 КПК) визначає підстави, які можуть бути покладені в основу такого рішення прокурора. За заявою, що надійшла до прокурора, про відвід або самовідвід, прокурор повинен провести перевірку й одержати пояснення від слідчого й інших осіб, витребувати необхідні документи, вивчити матеріали кримінальної справи й тільки після цього винести вмотивовану постанову про відвід слідчого чи особи, яка провадить дізнання, або про відмову в задоволенні заяви про відвід чи самовідвід. Про прийняте рішення прокурор письмово повідомляє заявників.