59. Методи організації фінансової діяльності підприємств.

60. Суть, джерела формування та напрями використання фі­нансових ресурсів підприємств.

61. Поняття та характерні ознаки валюти. Міжнародні валютні відносини.

62. Еволюція міжнародних валютно-фінансових відносин і ва­лютних систем.

63. Суть, види, значення конвертованості валют в організації міжнародних фінансових відносин.

64. Суть, види, форми валютних паритетів і валютних курсів. Фактори, що впливають на валютний курс.

65. Поняття та види валютних ринків. Інструменти угод на валютних ринках.

66. Поняття і механізм здійснення валютних операцій.

■

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Аварійний комісар — фахівець, який за дорученням страхо­вика визначає причину, характер, розмір збитків і видає аварій­ний сертифікат.

Акціонерне страхування — організаційна форма страхової ді­яльності, при якій страховиками виступають акціонерні това­риства.

Акція — цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного това­риства, дає право на участь в управлінні товариством, отримання частини прибутку у вигляді дивіденду, участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції бувають іменні та на пред'явника, прості та привілейовані.

Амортизаційні відрахування — поступовий знос і перенесен­ня вартості основних засобів і нематеріальних активів на готовий продукт.

Анулювання — повна відмова держави від своєї заборгованості.

Арбітражна операція з цінними паперами — різновид спеку­лятивних операцій з метою отримання прибутку внаслідок різниці в курсових цінах цінних паперів на різних фондових ринках.

Асортимент страхового ринку — набір видів страхових по­слуг, що пропонуються страхувальникам у певних країнах, ре­гіоні.

Аудит — перевірка офіційної фінансової звітності, стану бух­галтерського обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарюван­ня з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству. Аудит здійсню­ється незалежними аудиторами, аудиторськими фірмами, як пра­вило, з ініціативи господарських суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Баланс фінансових ресурсів території — система показників, яка відображає джерела утворення, обсяги, а також напрями використання фінансових ресурсів у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці за певний відлік часу, як правило, за рік.

Бюджет — економічна категорія, яку доцільно розглядати з трьох позицій: по-перше, як систему економічних відносин, що виникають між державою, з одного боку, та підприємствами, установами, домогосподарствами, з іншого, з приводу формуван­ня та використання централізованого фонду фінансових ресурсів; по-друге, як централізований фінансовий фонд держави або адмі­ністративно-територіальних одиниць; по-третє, як основний фі­нансовий план держави.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване, функціо­нальне групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з присвоєнням окремим підрозділам бюджету наймену­вань і порядкових номерів, що забезпечує загальнодержавне та міжнародне порівняння бюджетних даних. Містить чотири роз­діли: доходи бюджету; видатки бюджету; фінансування бюдже­ту; державний борг.

Бюджетна політика — діяльність держави у галузі формуван­ня і використання бюджетних коштів, спрямованих на забезпечен­ня соціальних гарантій, стабільності економіки, зростання ВВП.

Бюджетна система — врегульована правовими нормами су­купність усіх видів бюджетів, які створюються в країні згідно з її бюджетним устроєм.

Бюджетне планування — комплекс організаційно-технічних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків на ста­діях складання, розгляду, затвердження закону про Державний бюджет (відповідного рішення про місцевий бюджет).

Бюджетне право — сукупність фінансово-правових норм, що регулюють бюджетні відносини.

Бюджетне регулювання — діяльність органів законодавчої і виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу та перерозподі­лу доходів і нормування видатків, яка здійснюється з метою збалансування місцевих бюджетів.

Бюджетне самофінансування — спосіб забезпечення дохідної частини бюджету за рахунок власних доходів відповідної території.

Бюджетний процес — організація і порядок складання, роз­гляду та затвердження, виконання бюджету, складання звіту про виконання бюджету і його затвердження.

Бюджетний розпис — розподіл доходів і видатків за ознака­ми бюджетної класифікації з поквартальним розбиванням. Затвер­джується Міністерством фінансів після прийняття Закону про бюджет.

Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бю­джетної системи, встановлення її складу та взаємозв'язку між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій визна­чається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом і ґрунтується на принципах: єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних асигнувань, справед­ливості й неупередженості, публічності та прозорості, відповідаль­ності учасників бюджетного процесу.

Бюджетні дотації вирівнювання — кошти, які передаються з бюджету вищого рівня до бюджетів нижчого рівня для їх збалан­сування.

Бюджетні резерви — заздалегідь відокремлена частина бю­джетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бути передбачені при затвердженні Закону про бюджет. Бюджетні резерви функціонують у двох формах: Резервний фонд Кабінету Міністрів і оборотна касова готівка.

Бюджетні субвенції — цільова субсидія з бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня на умовах пайової участі даних бюджетів у фінансуванні встановлених видатків, об'єктів, програм, проек­тів, заходів. У випадку порушення цільового використання субвен­ція підлягає поверненню до бюджету, що її видав.

Бюджетні субсидії — безповоротне виділення коштів з бюдже­ту вищого рівня до бюджету нижчого рівня. Бувають цільовими і знеособленими.

Бюджетні трансферти — невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Валюта — грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язані із зовнішньоекономічними відносинами.

Валютне котирування — визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної. Залежно від форми вираження, валютне котирування поділяється на пряме і непряме.

Валютний курс — співвідношення, за яким одна валюта обмі­нюється на іншу, тобто ціна грошової одиниці однієї країни, що виражена в грошовій одиниці іншої країни. Розрізняють дві фор­ми валютних курсів: фіксовані — дійсно фіксовані і договірні фік­совані; гнучкі — плаваючі і коливні.

Валютний ринок — сектор грошового ринку, на якому урівно­важуються попит і пропозиція на валюту. Валютні ринки поділя­ються на місцеві, регіональні, міжнародні.

Валютні відносини — сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Валютні операції — платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. За термі­ном здійснення платежу валютні операції поділяють на касові і строкові.

Валютні цінності — платіжні документи (чеки, векселі, сер­тифікати, акредитиви), фондові цінності (акції, облігації) та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності національного походжен­ня, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у влас­ність нерезидентів всередині країни.

Видатки бюджету — використання доходів держави на по­точні й капітальні потреби за галузевим, відомчим, цільовим і те­риторіальним призначенням.

Витрати підприємства — виражена в грошовій формі вар­тісна оцінка господарської (підготовка, організація, здійснення виробництва й реалізації продукції), фінансової, соціальної діяльності.

Відтермінування — перенесення термінів виплати заборго­ваності.

Внутрішній борг — заборгованість кредиторам держави в цій країні.

Вторинний ринок цінних паперів — система економічних від­носин, що забезпечує негайний і необмежений перепродаж раніше розміщених цінних паперів.

Вторинний фінансовий розподіл — процес використання цент­ралізованих фінансових фондів і формування доходів окремих суб'єктів. На стадії вторинного розподілу формуються як первинні доходи у вигляді заробітної плати працівників бюджетної сфери,

так і вторинні доходи у формі виплат і надання безоплатних по­слуг із централізованих фінансових фондів.

Державне регулювання — втручання в процес розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. Здійснюється двома метода­ми: сальдовим і нормативним.

Державне страхування — форма страхування, при якій стра­ховиком виступає держава. Воно може здійснюватися в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страху­вання (універсальної), монополії держави лише на окремі види страхування (часткової або ж коли немає якоїсь державної стра­хової монополії).

Державний борг — сума заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам. Поділяється на поточний і капітальний, зовнішній і внутрішній.

Державний бюджет — центральний бюджет України, який призначений для фінансового забезпечення функцій і повнова­жень вищих органів державної влади й управлінь.

Державний кредит — сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора чи гаранта. З до­помогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресур­си суб'єктів господарювання і громадян, які використовуються для задоволення державних потреб.

Державні фінанси — сфера грошових відносин, що виника­ють у зв'язку з розподілом і перерозподілом вартості ВВП, пов'я­зана з формуванням фінансових ресурсів у підпорядкування дер­жави та використанням державних коштів на розширене відтво­рення, задоволення соціально-культурних потреб населення, обо­рони країни й державного управління. Державні фінанси вміщу­ють бюджет держави, цільові державні фонди, державний кре­дит, фінанси державного сектора економіки.

Державні цінні папери — боргові зобов'язання, емітовані дер­жавою. Мають вигляд державних облігацій і казначейських зо­бов'язань.

Дефіцит бюджету — перевищення видаткової частини бю­джету над дохідною.

Дефіцитне фінансування — забезпечення видатків бюджету за рахунок державних позик та емісії грошей в умовах дефіциту бюджету.

Джерело сплати податку — доходи юридичних і фізичних осіб, за рахунок яких сплачується податок.

Договір страхування — письмова угода між страхувальни­ком і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страху­вальнику чи іншій особі, на користь якої укладено договір, а стра­хувальник зобов'язується сплачувати страхові внески у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Документальна (рахункова) перевірка — перевірка правиль­ності, повноти, своєчасності розрахунків платників податків з бюджетом, що проводиться безпосередньо в платника на підставі даних фінансового обліку і первинних документів.

Доходи бюджету — надходження до бюджету у вигляді подат­кових і неподаткових платежів, доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів і доходів державних цільових фондів, вне­сених до бюджету.

Доходи від операцій з капіталом — доходи бюджету у ви­гляді надходжень від продажу основного капіталу, державних за­пасів товарів, землі та нематеріальних актів.

Доходи підприємства — загальна сума надходжень, отрима­них від усіх видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематері­альній формах.

Закріплені доходи — доходи, які повністю або частково (згідно із заздалегідь встановленими, незмінними і єдиними норматива­ми) надходять до відповідних бюджетів.

Застрахований — юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку.

Зведений бюджет України — сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.

Зовнішній борг — заборгованість кредиторам за межами пев­ної країни.

Казначейське зобов'язання — вид боргових цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету, дають право на отримання фіксованого доходу.

Капітальний борг — загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Капітальні видатки — фінансування інвестицій та інновацій­ної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень ви­робничого і невиробничого призначення; фінансування структур­ної перебудови національної економіки; субсидії та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери. До них належать: придбання основного капіталу, створен­ня державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів, капітальні трансферти.

Касова угода з цінними паперами — типова операція з цінни­ми паперами, що здійснюється на фондових біржах. Особливість касових угод полягає в тому, що цінні папери оплачуються і пере­даються покупцю в день укладання угоди (в окремих випадках до 7 днів).

Колективні страхові фонди — сфера страхування, що ґрун­тується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Фор­мування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків всіх учасників, а відшкодування збитків проводиться для тих, хто їх зазнав внаслідок певних подій і обставин.

Комерційний розрахунок — метод фінансової діяльності під­приємств, що ґрунтується на принципах певної господарської та юридичної відокремленості; самоокупності; прибутковості; само­фінансування; фінансової відповідальності.

Конверсія — зміна доходності позик. Проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави.

Конвертованість валют — здатність національної валюти вільно обмінюватися на валюти інших країн за курсом, що форму­ється у встановленому порядку, а також вільно ввозитися і вивози­тися через кордон.

Консолідація — передача зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову з метою продовження терміну позики. Прово­диться в формі обміну облігацій попередньої позики на нові.

Кошторис — фінансовий документ, у якому в плановому по­рядку визначаються обсяги коштів на фінансування певних об'єк­тів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення і роз­поділом за окремими періодами фінансування. Кошториси поділя­ються на індивідуальні, загальні, зведені.

Кошторисне фінансування — метод фінансової діяльності установ, що забезпечує покриття витрат за рахунок зовнішнього

фінансування з бюджету, централізованих фондів корпоративних об'єднань, фондів підприємств. Ґрунтується на принципах плано­вості, цільового використання коштів, виділення коштів залеж­но від фактичних показників діяльності установи, підзвітності.

Ліцензія — документ, що потверджує право страховика на проведення конкретних видів страхування.

Майнове страхування — галузь страхування, де об'єктом стра­хування виступає рухоме чи нерухоме майно юридичних і фізич­них осіб — будівлі, домашнє майно, транспортні засоби тощо.

Масштаб вимірювання об'єкта оподаткування — чисельна одиниця виміру об'єкта оподаткування, щодо якої встановлюють­ся податкові ставки. Одиниця оподаткування може виражатися в фізичному або грошовому вимірі.

Медичне страхування — галузь страхування, де об'єктом стра­хування виступає здоров'я громадян. Страхове відшкодування надається у формі оплати лікування.

Міжнародні фінанси — сфера фінансових відносин, що відобра­жають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і дер­жави. Міжнародні фінанси вміщують міжнародні розрахунки, фі­нанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інститути.

Місцеві бюджети — бюджети адміністративно-територіальних одиниць, призначені для фінансового забезпечення закріплених і делегованих відповідним місцевим органам державної влади й са­моврядування функцій.

Місцеві податки і збори — обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до місцевих бюджетів, встановлення і справляння яких регулюються місцевими органами влади в межах наданої їм компетенції.

Місцеві фінанси — система формування, розподілу й викори­стання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення функцій і завдань, що покладаються на місцеві органи влади.

Нематеріальні активи — немонетарні цінності, що не мають матеріальної форми і використовуються підприємством протягом періоду, більшого як один рік.

Неподаткові надходження — доходи бюджету у вигляді дохо­дів від власності та підприємницької діяльності; адміністратив­них зборів і платежів, некомерційного та,побічного продажу; над­ходжень від штрафів і фінансових санкцій; інших неподаткових надходжень.

Неприбуткова діяльність — метод фінансової діяльності під­приємств, що ґрунтується на принципах господарської та юридич­ної відособленості, самоокупності, фінансової відповідальності; передбачає фінансування поточної діяльності за рахунок власних коштів, спонсорських та інших надходжень. На принципах непри­бутковості здійснюють свою діяльність установи соціальної сфери та підприємства муніципального господарства.

Непрямі податки — обов'язкові платежі до бюджету, що вста­новлюються в цінах товарів і послуг, розмір їх для окремого плат­ника прямо не залежить від його доходів.

Норма бюджетних видатків — величина витрат на планову розрахункову одиницю. Встановлюються за однорідними видатка­ми та однотипними установами.

Носій податку — особа, на яку припадає податок після всіх процесів перекладання вартості в процесі виробництва й реалізації товару. В ролі носія податку завжди виступає кінцевий споживач.

Об'єкт оподаткування — фізична чи вартісна величина, щодо якої нараховується податок.

Об'єкт страхування — майновий інтерес страхувальника, пов'язаний з життям, здоров'ям, працездатністю страхувальника (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпоря­дженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням стра­хувальником заподіяної ним шкоди третій особі (страхування відповідальності).

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власни­ком грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не пе­редбачено умовами випуску). Облігації можуть випускатися дер­жавою, місцевими органами управління, підприємствами.

Обмін за регресивним співвідношенням — обмін облігацій попередніх позик на нові із зниженням рівня їх дохідності.

Оборотні кошти — кошти, авансовані в оборотні активи (оборотні виробничі фонди і фонди обігу — II і III розділи активу балансу).

Основні засоби — матеріальні активи, що використовуються тривалий час у господарському обороті (більше одного року) і по­ступово переносять свою вартість певними частинами на готовий продукт.

Особисте страхування — галузь страхування, де об'єктом страхування виступають життя та здоров'я громадян. Види особи­стого страхування: змішане страхування життя, страхування дітей, весільне страхування.

Офіційні трансферти — кошти, що передаються до Держав­ного бюджету із нижчих рівнів бюджетної системи.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депо­нування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на от­римання після закінчення встановленого строку суми депозиту і відсотків із нього. Ощадні сертифікати бувають іменними та на пред'явника, строкові та до запитання.

Первинний ринок цінних паперів — система економічних відносин, пов'язаних з випуском (емісією) і первинним розміщен­ням цінних паперів.

Первинний фінансовий розподіл — процес розподілу заново створеної вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП. Первинними доходами виступають: у громадян — заробітна плата та інші доходи домогосподарств; у юридичних осіб — прибуток; у держави — доходи державного сектора, що централізуються в бюджеті, а також надходження від державних послуг, ресурсів, угідь тощо.

Переказний вексель (тратта) — документ, що містить пись­мовий наказ векселедержателя особі, на яку виставлений век­сель — платнику оплатити визначену суму боргу і відсотків із нього пред'явнику векселя або особі, вказаній у векселі через ви­значений термін часу чи на вимогу.

Перестрахування — передача договору страхування від одно­го страховика до іншого.

Платник податку — юридична або фізична особа, на яку зако­нодавством покладено обов'язок сплачувати податки.

Податки — обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету, розміри, порядок нарахування, терміни сплати яких регламентуються податковим законодавством.

Податкова декларація — документ, що подається в податко­вий орган, у якому вказуються дані про об'єкт оподаткування та інші відомості, необхідні для нарахування податку.

Податкова квота — частка окремого податку чи загальної суми податків, сплачених платником у його доході.

Податкова політика — цілеспрямована діяльність держави у сфері встановлення та справляння податків.

Податкова система — сукупність податків та інших обов'яз­кових платежів, що справляються на території держави. Подат­кова система ґрунтується на засадах системності, встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи та вихідних принципів її функціонування.

Податкова ставка — законодавчо встановлений розмір по­датку на одиницю оподаткування. За побудовою податкові став­ки поділяють на тверді та відсоткові. Тверді ставки застосовують­ся щодо об'єкта оподаткування, вираженого у фізичному вимірі, а відсоткові — до бази оподаткування в грошовому вираженні.

Податкові надходження — доходи бюджету у вигляді податків на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості; зборів за спе­ціальне використання природних ресурсів; внутрішніх податків на товари і послуги; податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; інших податків.

Податкові пільги — повне або часткове звільнення від сплати податків окремих платників чи складових частин об'єкта оподат­кування.

Позабіржовий ринок — система торговців цінними паперами, що здійснюють операції з допущеними і недопущеними до обігу на фондових біржах цінними паперами.

Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування — фонди фінансових ресурсів, що формуються органами місцевого самоврядування за рахунок визначених законодавством джерел. Джерелами позабюджетних фондів можуть виступати добровільні пожертви суб'єктів підприємницької діяльності і громадян; кош­ти від самооподаткування населення; доходи від місцевих позик, грошово-речових лотерей, аукціонів.

Поліс страховий, страхове свідоцтво — документ страхови­ка, що підтверджує угоду про страхування. Видається страхови­ком страхувальнику після укладення страхового договору; пись­мова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик у разі настання страхового випадку бере на себе зобов'язання виплатити страхову суму або в межах страхової суми відшкодувати збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у полісі, за умови сплати страхових платежів у визначені строки.

Поточний борг — сума заборгованості, що підлягає погашен­ню в поточному році й належних до оплати в цей період відсотків з усіх випущених на цей момент позик.

Поточні видатки — витрати бюджетів на утримання мережі підприємств, установ, органів, яка діє на початок бюджетного року та набуває чинності в цьому році, а також на фінансування соці­ального захисту населення та інших заходів, які не належать до тих, що фінансуються за рахунок капітальних видатків.

Похідні цінні папери — грошові документи, які за бажанням їх власників у певний період можуть бути погашені або обміняні на інші цінні папери, або ж надають право (зобов'язання) на купівлю-продаж певних цінних паперів. Різновидами похідних цін­них паперів є деривативи, опціони, ф'ючерси, депозитарне сві­доцтво.

Правила страхування — розробляються страховиком на кож­ний вид страхування і погоджуються з уповноваженим органом з нагляду за страховою діяльністю.

Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ни­ми витрати.

Простий вексель — свідоцтво, що містить у собі письмове зо­бов'язання боржника сплатити визначену суму боргу і відсотків із нього кредитору.

Профіцит бюджету — перевищення доходної частини бю­джету над видатковою.

Прямі податки — обов'язкові платежі до бюджету, що вста­новлюються в безпосередній формі до платника, розмір їх зале­жить від розмірів об'єкта оподаткування.

Ревізія — метод документального контролю за фінансово-госпо­дарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотри­мання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; спосіб документального викриття нестач, розтрат, при­власнень чи крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попере­дження фінансових зловживань.

Регулююча функція податків — вплив податків на різні сторо­ни діяльності платника. Використання податків як фінансових важелів передбачає дотримання таких критеріїв: фіскальної до­статності, економічної ефективності, соціальної справедливо­сті.

Регулюючі доходи — доходи, закріплені за бюджетами вищо­го рівня, що передаються до бюджетів нижчого рівня за диферен­ційованими нормативами відрахувань з метою збалансування місцевих бюджетів.

Ринок цінних паперів — система економічних відносин, пов'я­заних з випуском, розміщенням і перепродажем цінних паперів.

Розпорядники бюджетних коштів — керівники міністерств, відомств, місцевих органів управління, установ, яким надано пра­во розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, отриманими на відповідні цілі. Усі розпорядники бюджетних коштів поділяють­ся на головних розпорядників, розпорядників другого ступеня, розпорядників третього ступеня.

Самострахування — різновид страхування, що базується на індивідуальній відповідальності і формуванні юридичними й фі­зичними особами власних страхових (резервних) фондів за раху­нок власних доходів.

Соціальне страхування — галузь страхування, де об'єктом страхування виступає працездатність і працевлаштування. Види соціального страхування: з тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань.

Співстрахування — участь у страхуванні кількох страховиків.

Страхова подія — страховий випадок, що фактично відбувся.

Страхова сума — сума, на яку фактично застраховані рухоме чи нерухоме майно, життя чи здоров'я людей, інші об'єкти стра­хування.

Страхове відшкодування — сума, що виплачується страхови­ком за договором страхування на покриття збитків у разі настан­ня страхового випадку.

Страхове забезпечення — показник відношення страхової суми до вартості застрахованого майна.

Страхове поле — максимальна кількість об'єктів, котрі мож­на застрахувати на договірних засадах. У страхуванні майна це може бути кількість підприємств, які знаходяться в певному ре­гіоні, або кількість власників майна. В особистому страхуванні — це кількість населення, яке має самостійні доходи, або кількість працівників на цьому підприємстві чи в організації.

Страхове поле — наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування.

Страховий акт — документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який постраждав від страхового випадку.

Страховий випадок — передбачена страховою угодою подія, після якої страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкоду­вання застрахованому.

Страховий випадок — стихійне лихо, нещасний випадок або інша подія, при якій виникає зобов'язання страховика сплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування або страхову суму.

Страховий захист — сукупність економічних розподільчих і перерозподільчих відносин, що склалися у процесі запобігання, подолання і відшкодування збитків, завданих конкретним об'єк­там, матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров'ю громадян.

Страховий збиток — вартісна оцінка заподіяних застрахо­ваному втрат.

Страховий маркетинг — система організації діяльності страхового товариства (компанії), що базується на попередньому вивченні стану страхового ринку і перспектив попиту на страхові послуги, визначенні завдань поліпшення організації роботи з ре­алізації наявних у розпорядженні страховика послуг і на розробці нових видів страхових операцій.

Страховий платіж (внесок) — сума, що виплачується страху­вальником страховику. Сума страхового платежу визначається на основі страхового тарифу.

Страховий портфель — фактична кількість застрахованих об'єктів або договорів страхування; сукупна відповідальність стра­ховика (перестраховика) за всіма чинними полісами (договорами).

Страховий портфель — фактична кількість застрахованих осіб та об'єктів або сукупність договорів страхування, укладених певною страховою компанією.

Страховий ринок — особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга, а саме: страховий захист, і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Страховий ринок — особлива сфера грошових відносин, у якій об'єктом купівлі-продажу є страхова послуга, що надається спеціа­лізованими страховими організаціями.

Страховий тариф — розмір плати з одиниці страхової суми. Складається з двох частин: нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка — частина тарифу, призначена для виплати страхового відшкодування. Навантаження — витрати страховика на здійснен­ня страхування і його прибуток.

Страховий фонд суспільства — сукупність натуральних запа­сів і грошових коштів для запобігання, локалізації і відшкоду­вання збитків, завданих стихійними лихами, нещасними випад­ками та іншими надзвичайними подіями.

Страховик — страхова компанія, яка діє на підставі відповід­ної ліцензії і бере на себе зобов'язання щодо створення колектив­ного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодуван­ня. За предметом діяльності страховик є фінансовим інститутом.

Страховики — фінансові установи, які створені у формі акціо­нерних, повних, командитних товариств або товариств з додатко­вою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодав­ства, а також отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, отриман­ня страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові (перестрахові) брокери — юридичні особи або гро­мадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду по­середницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові посередники — страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові послуги — діяльність страховика, яка проводиться в інтересах страхувальників для забезпечення їх потреби в страхо­вому захисті. Через страхові послуги відбувається купівля-продаж страхового захисту.

Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до стра­хового фонду.

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страху­вальниками згідно з законодавством України.

Страхування — економічні відносини, за яких страхуваль­ник у результаті сплати грошового внеску забезпечує собі чи тре­тій особі в разі настання події, обумовленої договором або зако­ном, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг від­повідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно роз­міщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Страхування — система особливих перерозподільчих відно­син, які виникають між учасниками страхового фонду в зв'язку з його утворенням за рахунок цільових грошових внесків і вико­ристанням на відшкодування втрат суб'єкта господарювання та надання допомоги громадянам у разі настання страхових випадків.

Страхування відповідальності — галузь страхування, де об'єк­том страхування виступає зобов'язання застрахованої особи ви­платити відшкодування за завдані збитки третім особам. Види: страхування громадянської відповідальності водіїв автотранс­портних засобів, страхування професіональної відповідальності осіб окремих професій.

Страхування ризиків — галузь страхування, де об'єктом стра­хування виступають не отриманий прибуток чи збитки від пев­них господарських і фінансових операцій, яким притаманний від­чутний ризик. Види: страхування ризиків кредитних і заставних операцій, страхування ризиків з біржових угод, страхування ризи­ків з депозитних вкладів, страхування втрат від коливання валют­них курсів.

Суб'єкт податку — будь-яка із сторін, що бере участь у про­цесі оподаткування. В ролі суб'єкта податку може виступати дер­жава, податковий орган, що займається справлянням податків, платник податку.

Суб'єкти страхового ринку — страховики, страхувальники, перестраховики, страхові посередники, об'єднання страховиків.

Субсидіарність бюджетів — розподіл видів видатків між дер­жавним і місцевими бюджетами на основі максимально можли­вого наближення надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Термінова угода з цінними паперами — біржова угода, що передбачає оплату і доставку цінних паперів покупцю в довший термін часу, ніж той, що встановлений для касових угод.

Уніфікація — об'єднання кількох позик в одну. Може проводи­тися окремо або в поєднанні з консолідацією.

Управління державним боргом — комплекс заходів з метою забезпечення платоспроможності держави. Важливим методом управління державним боргом є коригування державної позико­вої політики, яке проводиться у формі конверсії, консолідації, уніфікації, обміну за регресивним співвідношенням, відтермінування, анулювання.

Фінанси — система економічних відносин, з допомогою яких здійснюється формування та використання централізованих й де­централізованих фондів грошових коштів з метою виконання функ­цій і завдань держави, забезпечення умов розширеного відтво­рення.

Фінанси підприємств — економічно обумовлені відносини між підприємствами й державою; підприємствами і кредитними уста­новами; власне між підприємствами; підприємствами й трудовими колективами; підприємствами та їх госпрозрахунковими підроз­ділами, які мають розподільчий характер, грошову форму вира­ження і матеріалізуються у вигляді фінансових ресурсів підпри­ємства.

Фінансова політика — діяльність держави, суб'єктів господа­рювання щодо цілеспрямованого використання фінансів. Зміст фінансової політики полягає в розробці концепції розвитку фінан­сів, визначенні основних напрямів їхнього використання й захо­дів, спрямованих на досягнення оптимальної моделі перерозпо­ділу фінансових ресурсів з метою стимулювання матеріального виробництва та соціального захисту населення.

Фінансова система — сукупність окремих елементів фінансо­вих відносин. Фінансова система розглядається з двох позицій: за внутрішньою будовою та організаційною структурою. За внутріш­ньою будовою — сукупність відособлених, але взаємопов'язаних сфер фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу та перерозподілу ВВП. За організаційною структурою — сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками.

Фінансова стратегія — комплекс заходів, спрямованих на досягнення перспективних фінансових завдань. Прикладом фінан­сової стратегії є: впровадження власної грошової одиниці, фінан­сове забезпечення процесу приватизації, ліквідація інфляції та спаду виробництва тощо.

Фінансова тактика — комплекс заходів, спрямованих на вирі­шення завдань окремого етапу розвитку країни. Фінансова так­тика реалізується через зміну форм організації фінансових відно­син. Наприклад, вдосконалення системи оподаткування, реформа бюджетної системи, територіальний перерозподіл коштів через бюджетну систему тощо.

Фінансове забезпечення — покриття всіх витрат за рахунок фінансових ресурсів, що акумулюються суб'єктами господарю­вання й державою. Здійснюється в трьох формах: самофінансуван­ня, кредитування, державне фінансування.

Фінансове планування — планування процесів формування й використання фінансових ресурсів. Метою фінансового плану­вання є забезпечення відповідності фінансових ресурсів і потреб у них загалом, а також за видами, спрямуванням, об'єктами й те­риторіями.

Фінансове право — сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо мобілізації та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення умов для виконання завдань і функцій держави.

Фінансове управління — організація фінансових відносин на різних рівнях управління згідно з завданнями фінансової політики.

Фінансовий апарат — працівники фінансових органів, подат­кової служби, фінансових відділів підприємств, міністерств і ві­домств, які здійснюють функції оперативного управління фінан­сами.

Фінансовий контроль — особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю всіх економічних суб'єктів (держави, регіонів, підприємств, домогосподарств), дотримання фінансово-господарського законодавства, доцільності витрат, економічної ефективності фінансово-господарських операцій.

Фінансовий механізм — сукупність форм і методів формуван­ня й використання фінансових ресурсів, що застосовуються з ме­тою створення умов для соціально-економічного розвитку суспіль­ства. Згідно із структурою фінансової системи, він поділяється на

фінансовий механізм суб'єктів підприємницької діяльності, бю­джетний механізм, страховий механізм, фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності. В кожному з них за функціо­нальним призначенням можна виділити три ланки: фінансові методи; фінансові важелі, стимули, санкції; нормативно-право­ве забезпечення.

Фінансовий перерозподіл — процес формування та викори­стання централізованих фінансових фондів. Централізовані фон­ди поділяються на загальнодержавні, відомчі, корпоративні. Загальнодержавні вміщують бюджет і цільові державні фонди. Відомчі — фонди, що створюють міністерства, відомства, інші підрозділи державної виконавчої влади. Корпоративні фонди пе­редбачають централізацію частини доходів структурних підроз­ділів у корпоративних об'єднаннях.

Фінансовий ринок — специфічна сфера грошових операцій, де об'єктом угоди виступають тимчасово вільні грошові кошти громадян, суб'єктів господарювання, держави, нерезидентів, що надаються в користування під цінні папери, або у формі позик. Функціональне призначення фінансового ринку полягає в по­середництві руху грошових коштів від інвесторів до емітентів, від кредиторів до позичальників. Фінансовий ринок функціонує у формі ринку цінних паперів і ринку позичкових капіталів.

Фінансовий розподіл — процес розподілу ВВП і національно­го доходу у вигляді формування фінансових фондів та їх викори­стання за цільовим призначенням. Фінансовий розподіл здійсню­ється через систему первинного, вторинного розподілу, перероз­поділу.

Фінансові резерви — група фінансових фондів держави чи суб'єктів господарювання, які тимчасово не беруть участі в обо­роті коштів власника, однак продовжують рух у загальному гро­шовому обігу, зберігаючи потенційну можливість повернення в оборот свого власника при настанні певних умов. Методами фор­мування фінансових резервів є: бюджетний, галузевий, госпроз­рахунковий, страховий.

Фінансові ресурси — фонди грошових коштів, що формують­ся суб'єктами господарювання, державою, домогосподарствами і використовуються на фінансування розширеного відтворення, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних

потреб, утримання національної оборони й державного управ­ління.

Фінансові ресурси підприємств — сума коштів, сформова­них у процесі розподілу й перерозподілу, які спрямовуються на формування необоротних та оборотних активів підприємства. За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні, пози­чені, залучені.

Фіскальна функція податків — формування дохідної части­ни бюджету на основі мобілізації податків, зборів, інших обо­в'язкових платежів. Податкові надходження до бюджету мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися у тери­торіальному розрізі.

Фондова біржа — організований ринок цінних паперів, що функціонує на основі централізації пропозицій про купівлю-продаж цінних паперів. Це державна акціонерна або інша організа­ція, що забезпечує обіг цінних паперів, надає приміщення, гаран­тії, розрахункові та інформаційні послуги щодо укладення угод.

Функції податків — виявлення суті певної категорії в дії, характерні способи вираження властивих податкам рис. Відобра­жають механізм реалізації суспільного призначення податків як фінансової категорії. Податки виконують фіскальну, регулюючу, контрольну функції.

Функції фінансів — виявлення суті певної категорії в дії, характерні способи вираження притаманних фінансам власти­востей. Відображають механізм реалізації суспільного призначен­ня фінансів як економічної категорії. Фінансам властиві розпо­дільча та контрольна функції.

Централізоване страхове забезпечення — різновид страху­вання, що ґрунтується на державній відповідальності й передба­чає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. Страхова відповідальність держави обмежується надзвичайни­ми подіями. Прикладом централізованого страхового забезпечен­ня є резервний фонд Кабінету Міністрів.

Цільові державні фонди — сукупність фінансових ресурсів, що формують спеціальний фонд бюджету або позабюджетні фон­ди і мають цільовий характер використання.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між

особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як пра­вило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів іншим особам.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу у XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). — Л.: Каменяр, 2000.

2. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси: Навч. посіб. / За заг. ред. В. Д. Базилевича. — К.: Атіка, 2002. — 368 с.

3. Банківська енциклопедія / За ред. д. є. н., проф. А. М. Мо- роза. — К.: Ельтон, 1993. — 330 с.

4. Бескид Й. М. Державний бюджет України. — Т.: Тернопіль­ ська академія народного господарства, 1996. — 107 с.

5. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За ред. О. В. Турчинова і Ц. Г. Огня. — К.: Парламентське вид-во, 2002. — 320 с.

6. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-Ш // Український інвестиційний журнал. — 2001. — № 4. — С. З—38.

7. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1987. — 383 с.

8. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС, 2000. — 416 с.

9. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.

10. Государственньїе финансьі: Учеб. пособие для студентов зкономических вузов и факультетов / В. М. Федосов, Л. Д. Бу­ ряк, Д. Д. Бутанов и др. — К.: Льібидь, 1991. — 276 с.

11. Декрет Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 р. № 18/92 // Урядовий кур'єр. — 1993. — 12 січня.

12. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий по­ даток з громадян" від 26.12.1992 р. № 13/92 // Урядовий кур'єр. — 1993. — 6 січня.

13. ДьяченкоВ. П. История финансов СССР. — М.: Наука, 1978. — 493 с.

14. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова 1.1. Бюджет і фінан­ сова політика України. — К.: Наук, думка, 1997. — 302 с.

11. ЗагороднійА. Г., Вознюк Г. Л., Смовжєнко Т. С. Фінансовий словник. — 2-ге вид., випр. та доп. — Л.: Центр Європи, 1997. — 576 с.

11. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97 — ВР // Все про бухгалтерський облік. — 2001. — 14 червня.

12. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату заземлю" від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР // Відо­ мості Верховної Ради України. — 1996. — № 45.

13. Закон України "Про державний бюджет України на поточ­ ний рік".

14. Закон України "Про Державну контрольно-ревізійну служ­ бу в Україні"// Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України. Інститут законодавства. — К., 1996. — Т. 5. — С. 13—20.

15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV // Все про бухгалтерсь­ кий облік. — 2003. — № 110, 115.

16. Закон України "Про загальнообов'язкове державне со­ ціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533-ПІ // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 22.

17. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соці­ альне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-ІП // Урядовий кур'єр. — 2001. — 28 лютого.

18. Закон України "Про місцеві податки і збори" // Місцеве самоврядування. — 1997. — № 3-4. — С. 138—146.

19. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-V // Все про бухгалтерський облік. — 2003. — № 8.

20. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV // Все про бухгалтерський облік. — 2004. — № 12.

21. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №2.

11. Загородній А. Г„ Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — 2-ге вид., випр. та дон. — Л.: Центр Європи, 1997. — 576 с.

11. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97 — ВР // Все про бухгалтерський облік. — 2001. — 14 червня.

12. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату заземлю" від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР // Відо­ мості Верховної Ради України. — 1996. — № 45.

13. Закон України "Про державний бюджет України на поточ­ ний рік".

14. Закон України "Про Державну контрольно-ревізійну служ­ бу в Україні"// Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України. Інститут законодавства. — К., 1996. — Т. 5. — С. 13—20.

15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV // Все про бухгалтерсь­кий облік. — 2003. — № 110, 115.

16. Закон України "Про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533-Ш // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 22.

17. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соці­ альне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-ІП // Урядовий кур'єр. — 2001. — 28 лютого.

18. Закон України "Про місцеві податки і збори" // Місцеве самоврядування. — 1997. — № 3-4. — С. 138—146.

19. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-V // Все про бухгалтерський облік. — 2003. — № 8.

20. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV // Все про бухгалтерський облік. — 2004. — № 12.

21. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХП // Відомості Верховної Ради України. — 1992. —

11. Закон України "Про Державну податкову службу" // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України. Інститут законо­давства. — К., 1996. — Т. 1. — С. 7—37.

11. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР // Голос України. — 1997. — 15 травня.

12. Закон України "Про Рахункову палату України" // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України. Інститут законодав­ства. — К., 1997. — Т. 11. — С. 60—76.

13. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообо­в'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. №2213-111 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 11.

14. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР // Право України. — 1997. — № 4.

32. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 p. № 320-IV // Офіційний вісник Укра­їни. — К., 1998. — № 52.

33. Інструкція Головної державної податкової інспекції Укра­їни "Про порядок обчислення і сплати акцизного збору" від 22.06.1993 р. № 24 // Галицькі контракти. — 1993. — № 45.

34. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, тео­ рія, практика). — К.: НІОС, 2000. — 384 с.

35. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.1996 р. № 254/96-ВР // Відомості ВРУ. — 1996. — № 30.

36. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. — 487 с.

37. Кравченко В. І. Фінанси місцевих органів влади України: Основи теорії та практики. — К.: НДФІ, 1997. — 191 с.

38. Кучерявенко Н.П. Основьі налогового права. — X.: Кон­ станта, 1996. — 320 с.

39. Медведчук С. В. Фінансово-господарські відносини держа­ ва — підприємництво (етапи становлення і перспективи розвит­ ку). — Л.: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2000. — 372 с.

40. Налоги и налогообложение: Учеб. пособие / И. Г. Русанова, В. А. Кашин, А. В. Толкушкин и др. — М.: Финансьі: ЮНИТИ, 1998. — 495 с.

■

41. Общая теория финансов: Учебник / Л. А. Дробозина, Ю. Н. Константинова, Л. П. Окунева и др.; Под ред. Л. А. Дро- бозиной. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995. — 256 с.

42. Озеров И. X. Основи финансовой науки. — М.: Тип. тов-во Сьітина, 1914. — 364 с.

43. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2001. — 240 с.

44. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. — К.: НІОС, 1998. — 198 с.

45. Перов А. В., Толкушкин А. В. Налоги и налогообложение: Учеб. пособие. — М.: Юротт, 2002. — 555 с.

46. Петровська І. О., Клиновий Д.В. Фінанси (з елементами статистики фінансів): Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2002. — 300 с.

47. Податкова система України: Підручник / В. М. Федосов,

B. М. Опарін, Р. О. П'ятаченко та ін. — К.: Либідь, 1994. — 464 с.

48. Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держа­ ва — податки — бізнес: (із світового досвіду фіскального регу­ лювання ринкової економіки). — К.: Либідь, 1992. — 328 с.

49. Ткачук М. И. Государственньїй бюджет: Учеб. пособие. — Минск: Вьісш. шк., 1995. — 240 с.

50. Указ Президента України "Про Державне казначейство України" від 27.04.1995 р. № 335/95 // Урядовий кур'єр. — 1995. — ЗО травня.

51. Указ Президента України "Про спрощену систему оподат­ кування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 27. — С. 1.

52. Фінанси: Вишкіл студії: Навч. посіб. / За ред. д. є. н., проф.

C. І. Юрія. — Т.: Картбланш, 2002. — 357 с.

53. Фінанси: Навч.-метод, посіб. для самостійного вивчення дисципліни. — 2-ге вид., перероб. і доп. / О. Р. Романенко, С. Я. Ого- родник, М. С. Зязюн. — К.: КНЕУ, 2003. — 387 с.

54. Фінанси підприємств: Навч. посіб.: Курс лекцій / За ред. Г. Г. Кірейцева. — К.: ЦУЛ, 2002. — 268 с.

55. Фінансово-правовий словник / Укл. В. В. Безугла, О. Д. Ва- силик, Л. К. Воронова та ін. — К.: Київ, ун-т, 1993. — 136 с.

56. Финанси І В. М. Родионова, Ю. Я. Вавилов, Л. И. Гончарен­ ко и др.; Под ред. В. М. Родионовой. — М.: Финансьі и статистика, 1993. — 400 с.

53. Финансьі. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов / Л. А. Дробозина, Л. П. Окунева, Л. Д. Андросова и др.; Под ред. Л. А. Дробозиной. — М.: Финансьі: ЮНИТИ, 1997. — 479 с.

53. Финансьі предприятий: Учеб. пособие / Е. И. Бороди- на, Ю. С. Голикова, Н. В. Колчина, 3. М. Смирнова; Под ред. Е. И. Бородиной. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995. — 208 с.

54. Финансьі: Учеб. для вузов / Под ред. М. В. Романовского, О. В. Врублевской, Б. М. Сабанти. — М.: Перспектива: Юрайт, 2000. — 520 с.

55. Финансово-кредитний словарь / Гл. редактор В. Ф. Гарбу- зов. — М.: Финансьі и статистика, 1984. — Т. 1. — 511 с.

56. Финансово-кредитний словарь / Гл. редактор В. Ф. Гарбу- зов. — М.: Финансьі и статистика, 1986. — Т. 2. — 511 с.

57. Финансово-кредитний словарь / Гл. редактор Н. В. Гаре- товский. — М.: Финансьі и статистика, 1988. — Т. 3. — 511 с.

63. Черник Д.Г. Налоги в рьіночной зкономике. — М.: Фи­ нансьі: ЮНИТИ, 1997. — 383 с.

64. Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України: Навч. посіб. — К.: НІОС, 2000. — 400 с.

Навчальне видання

_ ..

ЗАГОРСЬКИЙ Володимир Степанович, ВОВЧАК Ольга Дмитрівна, БЛАГУН Ігор Григорович, ЧУЙ Ірина Романівна

ФІНАНСИ

Навчальний посібник

В Україні книгу можна придбати за адресами:

• м. Київ, вул. М. Грушевського, 4, маг. "Наукова думка", тел. (044) 278-06-96;

• м. Київ, вул. Л. Толстого, 11/61, маг. "Літера", тел. (044) 230-25-74;

• м. Київ, вул. Хрещатик, 44, маг. "Знання", тел. (044) 234-22-91;

■ м. Київ, вул. Стрілецька, 13, маг. "Абзац", тел. (044) 581-15-68;

• м. Вінниця, вул. Привокзальна, 2/1, маг. "Кобзар", тел. (0432) 61-77-44;

• м. Донецьк, вул. Артема, 147А, "Будинок книги", тел. (062) 343-89-00;

■ м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 3, маг. "Книжковий супермаркет", тел. (056) 372-80-18;

• м. Дніпропетровськ, Театральний б-р, 7, маг. "Світ книжок", тел. (0562) 33-77-85;

• м. Житомир, вул. Київська, 17/1, маг. "Знання", тел. (0412) 47-27-52;

• м. Запоріжжя, просп. Леніна, 142, маг. "Спеціальна книга", тел. (0612) 13-85-53;

• м. Івано-Франківськ, Вічовий майдан, 3, маг. "Сучасна українська книга", тел. (03422) 3-04-60;

• м. Кіровоград, вул. Набережна, 13, маг. "Книжковий світ", тел. (0522) 24-94-64;

• м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 1, маг. "Букініст", тел. (0564) 92-37-32;

• м. Луганськ, вул. Радянська, 58, маг. "Глобус-книга", тел. (0642) 53-62-30;

• м. Луцьк, просп. Волі, 41, маг. "Знання", тел. (03322) 4-23-98;

• м. Львів, вул. Шевська, 6/2, маг. "Літера", тел. (0322) 94-82-08;

• м. Львів, просп. Шевченка, 16, маг. "Ноти", тел. (0322) 72-67-96;

• м. Львів, просп. Шевченка, 8, маг. "Українська книгарня", тел. (0322) 79-85-80;

• м. Одеса, вул. Буніна, 33, маг. "Будинок книги", тел. (0482) 32-17-97;

• м. Одеса, вул. Дерибасівська, 27, маг. "Дім книги", тел. (048) 728-40-13;

• м. Рівне, вул. Соборна, 57, маг. "Слово", тел. (0362) 26-94-17;

• м. Тернопіль, вул. Миру, ЗА, маг. "Знання", тел. (0352) 53-21-22;

• _м. Тернопіль, вул. Чорновола, 18, маг. "Книжкова хата", тел. (0352) 52-24-33;

• м. Харків, вул. Сумська, 51, маг. "Books", тел. (057) 714-04-70, 714-04-71;

• м. Херсон, вул. Леніна, 14/16, маг. "Книжковий ряд", тел. (0552) 22-14-56;

• м. Хмельницький, вул. Подільська, 25, маг. "Книжковий світ", тел. (03822) 6-60-73;

• м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 38, маг. "Світоч", тел. (0472) 36-03-37;

• м. Чернігів, просп. Миру, 45, маг. "Будинок книги", тел. (0462) 69-93-64.

Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62; факс: 235-00-44. E-mail: sales@znannia.com.ua

ГОдп. до друку 19.12.2007. Формат 60x84 ¹/_и. Папір офс. Друк офс. Гарнітура SchoolBook. Ум. друк. арк. 14,42. Обл.-вид. арк. 14,46. Зам. № 8-35.

Видавництво "Знання"

01034, м. Київ-34, вул. Стрілецька, 28

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 1591 від 03.12.2003

Тел.: (044) 234-80-43, 234-23-36

E-mail: sales@znannia.com.ua http://www.znannia.com.ua

Віддруковано на ВАТ „Білоцерківська книжкова фабрика", 09117, м. Біла Церква, вул. Л. Курбаса, 4.

1 Вказані надходження слід віднести до джерел фінансування дефіциту бюджету.

2 Терміни бюджетних процедур при повторному поданні проекту бюдже­ту на розгляд Верховної Ради.