7.2. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту

Світова фінансова наука неоднозначне підходить до оцінки наслідків впли-

ву бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Тому,

розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно

враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економі-

ки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням

конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути пози-

тивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

Так, спроба позитивної оцінки впливу бюджетного дефіциту на соціально-еко-

номічний розвиток суспільства була започаткована у роки Великої французької

революції, ідеологи якої називали дефіцит "багатством нації". Підставою для

цього вважалося твердження, що дефіцити активізують суспільство, впливаючи

на напрями наукової думки, стимулюючи законодавчу діяльність, змушуючи

економити державні кошти, попереджувати і викривати зловживання.

У цілому бюджетний дефіцит в умовах демократичного суспільства за пев-

них умов може бути додатковим стимулом соціально-економічного розвитку,

якщо цей дефіцит спонукатиме до пошуку ефективних шляхів раціонального

використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збіль-

шення доходів бюджету у майбутньому.

Тезу про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку підтриму-

вав Дж. Кейнс. Розвиваючи теорію Дж. Кейнса, новокейнсіанці стверджували

про необхідність збалансованого бюджету в часі, тобто потребу у заміні бю-

джетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економіч-

них піднесень. Отже, дефіцит бюджету вважався антикризовим чинником.

Після Другої світової війни кейнсіанські теорії застосовувалися практично

всіма промислове розвинутими країнами, у результаті чого бюджетний дефі-

цит перетворився у вагомий інструмент фінансової політики, використовував-

ся під час вирішення різнопланових завдань і зайняв важливе місце в теорії

економічного зростання і в теорії циклічного регулювання економіки.

На основі кейнсіанської теорії виникли і розвинулися різноманітні теоре-

тичні концепції, зокрема дефіцитного фінансування. Окремі теоретики і прак-

тики вважали бюджетну збалансованість анахронізмом, а боязнь бюджетних

дефіцитів і зростання державного боргу — шкідливим забобоном. Таким чи-

ном, дефіцит державного бюджету перетворився на один із реальних способів

регулювання економіки. Як свідчить світова практика, неконтрольоване зро-

стання бюджетного дефіциту стало причиною економічних криз.

Однак переважна більшість теоретиків і практиків світу схиляються до

думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні

процеси у суспільстві. Він є свідченням марнотратства уряду, чинником мак-

рофінансової нестабільності та підвищення ризику економічної діяльності дер-

197

__ Розділ 7

жави. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних

процесів у суспільстві, кризу державних фінансів, грошової системи, зростан-

ня диференціації в доходах. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефектив-

ності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості

членів суспільства у майбутньому.

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули

хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності.

Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фі-

нансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість і зняття питання

про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дис-

ципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів.

В умовах глобалізації економічного розвитку та інтернаціоналізації світо-

господарських зв'язків бюджетні дефіцити є чинником підвищення ризику

економічної діяльності, несуть потенційний ризик монетизації і дефолту. На-

ціональні уряди вже не можуть належним чином визначати ефективність своїх

економічних заходів, оскільки у зв'язку з відкритістю національних економік

суспільне відтворення відбувається одночасно як всередині країни, так і за її

межами. Якщо додатково збільшувати за рахунок бюджетного дефіциту пла-

тоспроможний попит населення, то в умовах відкритої економіки це призведе

не до пожвавлення національного виробництва, а до зростання внутрішніх цін

і до імпорту товарів, а бюджетне субсидіювання вітчизняних підприємств од-

наково сприятиме як внутрішньому інвестуванню, так і вивезенню капіталу за

кордон.

Наявність хронічних бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про

існування певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова

діалектика бюджетних дефіцитів така. У першу чергу бюджетний дефіцит

впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масшта-

бі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних

ресурсів для приватного сектору. У результаті підвищується обмінний курс

національної валюти, що спричиняє зменшення обсягів інвестицій та експор-

ту, збільшення імпорту. Такий стан зумовлює дефіцит зовнішньоторгового ба-

лансу, внаслідок чого виникає дефіцит платіжного балансу. Ці негативні на-

слідки мають поточний характер і виявляються протягом бюджетного року.

Однак зменшення обсягів інших видів діяльності, зумовлене дефіцитами,

може мати й більш віддалені негативні побічні ефекти. Наприклад, спад інвес-

тиційної діяльності спричиняє скорочення акціонерного капіталу, виробни-

чих потужностей, обсягів виробництва. Таке скорочення є причиною знижен-

ня рівня продуктивності праці й реальної зарплати, що негативно впливає на

відсотки, ренту, прибутки за рахунок національного капіталу, які відходять

до нерезидентів. Відповідно, продовжує нарощуватися державна заборго-

ваність, внаслідок чого знижується довір'я інвесторів, скорочуються іноземні

інвестиції, а нерезиденти вивозять свій капітал за кордон. У результаті фор-

мується надмірний державний борг, який створює ризик дефолту.

198

Бюджетний дефіцит

Дефолт провокує згубні для економіки країни і престижу держави наслід-

ки, зумовлені згортанням інвестицій, збуванням акцій та облігацій нерезиден-

тами, що спричиняє падіння вартості цінних паперів, зростання відсоткових

ставок. Відбувається подальше зниження обсягів виробництва і рівня заробіт-

ної плати, зумовлене скороченням інвестицій, внаслідок чого зменшуються

споживчі витрати домогосподарств. Далі знижується обмінний курс у зв'язку

з падінням попиту на національну валюту, запускаються інфляційні процеси.

У випадку кредитування уряду центральним банком посилюється інфляція, у

результаті чого настає загальна фінансова криза, масові банкрутства у реаль-

ному і фінансовому секторах економіки.

Таким чином, розглядаючи причинно-наслідкову діалектику бюджетних

дефіцитів, можна побачити, що вони у цілому спричиняють десятки негатив-

них соціально-економічних і фінансових ефектів, кінцевими і найгіршими з

яких є фінансова та економічна кризи.

В Україні динаміка дефіциту державного бюджету за 1992—2006 рр. харак-

теризується даними табл. 7.1.

Таблиця 7.1. Показники дефіциту Державного бюджету України у 1992—

2006 рр.

Рік	Доходи		Видатки		Дефіцит (+) / профіцит (-)
	МЛН грн	у% доВВП	МЛН грн	у% доВВП	МЛН грн	у% доВВП
1992	6	12,8	15	30,1	9	17,3
1993	271	18,3	373	25,2	102	6,9
1994	3559	29,6	4682	38,9	1123	9,3
1995	12244	22,5	15952	29,3	3708	6,5
1996	19632	24,1	23608	29,0	3976	1,9
1997	16796	18,0	23099	24,7	6303	6,7
1998	16266	15,9	18380	17,9	2114	2,1
1999	19982	15,3	21947	16,8	1965	1,5
2000	36230	21,3	35533	20,9	-697	-0,4
2001	39726	19,5	40407	19,8	681	0,3
2002	45467	20,1	44348	19,6	-1119	-0,5
2003	55077	20,8	56120	21,2	1043	0,4
2004	70330	20,4	79471	23,0	9141	2,6
2005	105 300	25,2	114503	27,4	9203	2,2
2006	133 522	24,9	137299	25,6	3777	0,7

199

__ ___ Розділ 7

Як свідчать наведені у табл. 7.1 дані, за роки незалежності у політиці дефі-

цитного фінансування можна умовно виділити декілька етапів. Перший етап

(1992—1999 рр.) характеризується тенденцією до скорочення бюджетного де-

фіциту з 17,3 до 1,5 % ВВП. Цей період пов'язаний з глибокою економічною

кризою і негативним її впливом на обсяги дефіциту, з одного боку, та негатив-

ним впливом бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспіль-

стві, з іншого боку.

Негативні соціально-економічні наслідки дефіциту на цьому етапі характе-

ризуються:

— катастрофічним зменшенням обсягів ВВП (до 80 % порівняно з 1990 р.),

обсягів державного і місцевих бюджетів;

— суттєвим погіршенням фінансового становища суб'єктів підприємниць-

кої діяльності (крім комерційних банків), що виявилося у зростанні дебі-

торської та кредиторської заборгованості підприємств (що значно перевищила

обсяги ВВП) і звуженні дохідної бази бюджетів;

— обвальною інфляцією, зокрема зменшенням наявних грошей (у більше

ніж 10 050 разів), та підвищенням цін;

— тотальним абсолютним зубожінням населення країни, катастрофічне

низьким рівнем заощаджень населення, послабленням основи фінансово-бан-

ківської системи країни;

— величезними обсягами та зростанням державного боргу країни, а також

витрат з його обслуговування й погашення. Так, у 1999 р. зовнішній борг пере-

вищував 13 млрд дол.; Україна мала виплачувати щомісяця кредиторам

550 млн дол., що дорівнювало місячному обсягу ВВП;

— створення фінансової піраміди облігацій внутрішньої державної позики

(ОВДП), що призвело до катастрофічного зменшення валютних резервів. Три-

мачам ОВДП виплачувались здирницькі відсотки (до 120 % річних), причому

більшість облігацій (до 60 %) розміщувалися серед нерезидентів;

— нераціональним, під надто високі відсотки запозиченням НБУ на зов-

нішньому ринку — крім облігацій ОВДП, насамперед розміщення єврообліга-

цій у сумі 1,5 млрд дол. (під 49 % річних), які значно перевищували валютні

резерви України;

— непродуманою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, від-

криттям кордонів, які сприяли вивезенню до 40 млрд дол. капіталу новосфор-

мованою буржуазією (щороку з країни вивозилось понад 5 млрд дол.);

— величезними втратами державних коштів від непродуманих пільг (у

1999 р. майже 20 млрд грн);

— неефективним управлінням бюджетними коштами;

— надмірними витратами на утримання державного апарату за одночасно-

го скорочення витрат на розвиток соціально-культурної сфери (освіти, культу-

ри, охорони здоров'я тощо);

— орієнтацією комерційних банків на самозбагачення і зростаюче їх відчу-

ження від потреб національного товаровиробника;

200 і

Бюджетний дефіцит

— доларизацією української економіки та національним впровадженям

гривні (за 1996—1999 рр. вона знецінилась у 3 рази) тощо.

Другий етап (2000—2002 рр.) характеризується зведенням Державного

бюджету України з профіцитом, що позитивно відобразилося на усіх показни-

ках соціально-економічного розвитку країни.

Третій етап (2003—2004 рр.) пов'язаний з проголошенням політики пріо-

ритетного соціального розвитку та реалізацією соціальних програм, внаслідок

чого спостерігається тенденція до зростання обсягів дефіциту бюджету та його

частки у ВВП з 0,4 до 2,6 %.

На четвертому етапі (2005—2006 рр.) обсяги та частка бюджетного дефі-

циту у ВВП скоротилися. Одночасно кількісні і якісні показники соціально-

економічного розвитку держави зросли, що свідчить про позитивні зрушення

в економіці та соціальній сфері.

У цілому, оцінюючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту,

можна зробити висновок, що дефіцитне фінансування економіки та інших сфер

державної діяльності може бути вигідним, раціональним і виправданим за умо-

ви, коли темпи приросту ВВП будуть випереджувати приріст обсягів бюджетів,

бюджетних дефіцитів і видатків на обслуговування державного боргу. Позитив-

ними наслідками можна вважати також отриманий ефект від зміцнення еконо-

міки за рахунок дефіцитного фінансування, створення реального фундаменту та

ефективної фінансової системи, вигідних майбутнім поколінням. За інших умов

соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту будуть негативні.

7.3. Джерела фінансування дефіциту бюджету

та їх класифікація

У сучасній теорії і практиці фінансів у зв'язку з бюджетними дефіцитами

вживають такі поняття: фінансування бюджету, джерела фінансування (по-

криття) бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування. Два останніх поняття

були відомі в Україні, а перше — запозичене на Заході та введене в українську

фінансову практику з прийняттям Бюджетного кодексу. За Кодексом фінансу-

вання бюджету — надходження та витрати у зв'язку зі зміною обсягу боргу, а

також залишку готівкових коштів за бюджетом, які використовуються для

покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

На практиці фінансуванням бюджету вважають групу певних фінансових

операцій, джерелами фінансування бюджетного дефіциту — види фінансових

ресурсів, а дефіцитним фінансуванням — тип фінансової політики.

Фінансування бюджету характеризується такими ознаками:

— операції з фінансування бюджету включають як надходження, так і ви-

трачання бюджетних ресурсів;

— у бюджеті фінансування відображається окремо, оскільки не належить

ні до доходів, ні до видатків;

201