Тема 6. Культура судової промови та етика судового ритора.

Етика мовленнєвої поведінки та мовний етикет. Переконливість судової промови. Механізм переконливості промови. Засоби виразності, що забезпечують доведення певного положення. Логічність доводів – як необхідна умова виступу. Монологічний характер судової промови. Монолог – це згорнутий діалог. Смислова структура та ключові моменти виступу. Засоби виразності судової промови. Загальна культура судової промови. Культура поведінки у суді. Морально-етичні та естетичні вимоги до судового ритора та промови.

Логічна культура судової промови. Складові культури судової промови. Виголошення промови. Визначення мети та мовленнєвих засобів у досягненні цієї мети. Інформаційність та переконливість промови (логічність, емоційність, експресивність, індивідуальність). Використання тропів, пауз та наголосів (логічних та фразових). Вимоги до ритора: зовнішність, манери, жести, міміка, поза. Вимоги до голосу: звучність, тембр, темп. Мова ритора: точність, доречність, оригінальність, переконливість. Психологія публічного виступу. Психологія виступу в суді. Психологічна підготовка ритора. Досвід знаменитих промовців.

Плани проведення семінарських занять з курсу „ Судова риторика " Загальні методичні рекомендації

Семінарське заняття (семінар від лат. - seminarium - розсадник) – одна з важливих і найбільш дієвих форм вивчення і засвоєння судової риторики. Його особливість полягає в тому, що він передбачає опанування найважливіших й найактуальніших тем мистецтва судового красномовства, є найдієвішою формою закріплення і поглиблення знань студентів, формуванню та виявленню в них творчих здібностей, забезпечує можливість набуття навичок правильного висловлення своїх думок під час обговорення теми, створює умови для дискусії, узагальнення знань, отриманих з різних джерел та літератури, відстоювання власної точки зору.

Для кожного семінару визначені тема, план , основні терміни і поняття, реферати, література, питання для контролю і самоперевірки.

Вважаємо за доцільне запропонувати студентам ряд методичних порад, які б допомогли оперативно, а головне ефективно підготуватися до семінарських занять, так і до тем, що винесені на самостійне опрацювання. Отже:

• студент повинен ознайомитись з методичними матеріалами до теми семінару;

• вдумливо опрацювати рекомендовані джерела та літературу, пам’ятаючи про необхідність конспектування найважливіших фактів, положень, аргументів, дослівних виписок (цитат), тез, розширеного плану, анотації тощо;

• звертатися до словників та довідників, щоб не залишити поза увагою незнайомі поняття, термінологію, старанно працювати з примітками, коментарями, таблицями;

• приділяти значну увагу завершальному етапу підготовки до семінарських занять - глибокому осмисленню опрацьованих джерел і літератури стосовно виділених у плані питань, співставленню концепції, позицій і точок зору різних авторів;

• формувати обґрунтовані висновки і узагальнення, запитання своїм колегам;

• виробляти вміння аргументовано доводити свою точку зору.

У кінці семінару його керівник робить узагальнюючий висновок, на основі якого студенти вносять у свої конспекти відповідні доповнення і уточнення. Викладач оголошує і коротко мотивує виставлені оцінки, ставить завдання на наступний семінар.

Семінарські заняття є обов’язковими для відвідування. Пропущений з будь-яких причин семінар, а також незадовільна оцінка, повинні студентом протягом тижня бути відпрацьованими шляхом написання реферату, або ж підготувати опорні конспекти семінару з відповідями на всі питання теми з подальшим захистом. Заборгованість по семінарах, незважаючи на їх кількість та причини є підставою недопущення студента до складання підсумкового атестування.