4. 5 Організація і методика виконання завдання заняття

4. 5. 1. Провішування ліній. Необхідне приладдя та його будова (улаштування).

Провішування ліній здійснюється за допомогою віх (вішок, тичок). Вішка - це круглої форми відрізок деревини діаметром 3,5 … 4 см довжиною 2 … 2,5 м з загостреним металевим накінечником внизу. Щоб вішка не зливалася з місцевістю вона фарбується впереміжку через 20 см в білий і червоний, або в білий і чорний кольори (рис. 4. 6). Мета і методика провішування ліній є позначення на місцевості прямої ліній, яка проходить через її кінці (кінцеві точки). Робиться це з тим щоб для забезпечення високої точності вимірювань довжини ліній землемірна стрічка чи рулетка вкладалися строго по прямій, тобто в створі лінії. Створом називається вертикальна площина, яка проходить через дві точки земної поверхні. Провішують лінії довші 200 м. Провішування полягає в установці по створу лінії (вертикально) вішок на відстані 100 … 150 м.

Перед провішуванням лінії в кінцевих точках її забивають дерев’яні кілочки (рис. 4. 6). Потім в них встановлюються вішки по відношенню до кілочків, як показано на рис. 4. 7.

Рис. 4. 6. Схема вішки: 1 - чорна чи червона ділянки; 2 - біла ділянка; 3 - металевий накінечник	Рис. 4. 7. Провішування лінії: 1 - віха; 2 - дерев’яний кілочок; І, ІІ - точки установки вішок

При провішуванні ліній (метод «на себе») спостерігач стає на початку лінії (точка А), а його помічник, відмірявши кроками від точки В приблизно 100 м, по команді спостерігача, встановлює в точці І вішку так, щоб вона закривала спостерігачеві вішку в точці В, що й називається – «вішка І встановлена в створі лінії А В». Таким же чином встановлюється вішка в точці ІІ (рис. 4. 2).

Провішування «на око» (рис. 4. 8, а) виконують прийомами «від себе» і «на себе». При провішуванні «від себе» один замірювальник стає на вихідній точці, а на кінцевій точці другий замірщик установлює віху 7 такої висоти, щоб вона була видна з вихідної точки.

Другий замірщик по створі на відстані не більше 100 м від початку встановлює віху 4, переміщаючи її перпендикулярно створу до збігу її з віхою 7 на кінцевій точці. Команди про зсув установлюваної віхи в створ подають жестами руки або іншими умовними сигналами.

Рис. 4. 8 Провішування лінії: а - профіль і план, б - вимір ліній, 1, 4, 7 - віхи, 2, 5 - шпильки, 3, 6 – виміри

4. 5. 2 Способи провіщування

При провішуванні «на себе» вимірник виставляє вішку або укладає мірну стрічку в створі двох інших віх, маючи їх перед собою.

Вимір лінії (рис. 4. 8, б) виконує бригада із двох чоловік. Стрічку розмотують із кільця. Передній вимірник б (МП) з десятьма (п'ятьма) шпильками й переднім кінцем стрічки простягає стрічку й за вказівкою заднього 4 (МЗ) вимірника укладає її в створ вимірюваної лінії. МЗ сполучає початковий штрих заднього кінця стрічки з початком лінії, вставляючи у виріз стрічки шпильку. МП струшує стрічку, натягає її й у виріз на передньому кінці вставляє шпильку: МЗ виймає задню шпильку, МП знімає зі шпильки стрічку, і обоє переносять її вперед уздовж лінії. Дійшовши до першої шпильки, МЗ закріплює на ній стрічку, орієнтує МП, виставляючи його руку зі шпилькою й стрічкою в створ лінії по передній вісі 7. Потім робота триває в тім же порядку, що й на першому укладенні стрічки. Ціле укладення стрічки називається прольотом.

Коли всі 11 (6) шпильок будуть виставлені, у МЗ виявиться десять або п'ять шпильок, передає МП всі зібрані шпильки. Обмірюваний відрізок буде дорівнює l х 10, що при двадцятиметрової довжині стрічки дорівнює 200 м. Число таких передач записують у журнал вимірів. Сюди ж записують результати виміру неповного прольоту: від останньої шпильки в повному прольоті до кінцевої точки лінії.

Для контролю лінію вимірюють удруге, при цьому вимірники міняються місцями, а за початок вимірів приймають колишню останньої точку при вимірі лінії «прямо».