II. Грецькі міста-колонії на території україни,

ЇХ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ

У VIII- V ст. до н.е. старогрецькі рабовласницькі держави південної

частини Балканського півострова та Малої Азії заснували колонії у

заморських землях, у тому числі й у Північному Причорномор’ї.

Серед них – Олівію на правому березі Бузького лиману, тепер біля с.

Парутиного Очаківського району Миколаївської області, Тіру на березі

Дністровського лиману, тепер Білгород-Дністровський Одеської області;

Херсонес - на місці сучасного Севастополя; Пантінакапей - на місці сучасної

Керчі; Фанагорію на Таманському півострові, тепер поблизу селища Сінного

Темрюцького району Краснодарського краю; Керкініду – на місці сучасної

Євпаторії Кримської автономної республіки, Німфей - на західному березі

Керченської протоки, тепер у складі міста Керчі; Танаїс - у гирлі Дону,

тепер біля станиці Недвиговської Ростовської області, Феодосію – там, де

розташоване сучасне місто. Багато з них незабаром перетворилися на міста,

значні ремісничі центри. Міста проводили обмін зі східними племенами та

іншими грецькими державами, карбували свою монету. Місцевим племенам

(здебільшого представникам племінною верхівки) античні міста – держави

Північного Причорномор'я постачали вино, зброю, ювелірні вироби та інші

предмети розкоші. Основним предметом вивозу до грецьких держав були хліб та

інші сільськогосподарські продукти.

Античні міста – держави проіснували до IV-Vст. Н.е. Однак уже з 30-х

років III ст.н.е. почався економічний занепад, що посилився внаслідок

наскоків готів – племен східних германців, які наприкінці II ст. н.. почали

пересуватися з пониззя Вісли на Південний Схід і в першій половині III ст.

н.е. досягли Північного Причорномор’я. Тут готи змішалися з місцевими,

переважно скіфо-сарматськими племенами, створивши сильне об’єднання, що

досягло найбільшої могутності у середині IV ст. За відомостями готського

історика Йордана, від них у той час залежали інші східноєвропейські народи.

Навала гунів ( давні кочові племена, які з території Північного Китаю

просунулися до Карпат) у IV ст. поклала кінець існуванню античних міст-

держав Північного Причорномор'я. Значну роль у цьому відіграли і східні

слов’яни , що просувалися тоді до берегів Чорного моря і на Балкани.

Грецькі колонії були рабовласницькими містами-державами. Накопичення

багатства у руках небагатьох, зосередження знарядь виробництва у меншості,

поява щораз більшої кількості рабів зумовили поділ суспільства на два

антагоністичних класи. Рабовласники були вільними повноправними

громадянами. Вони могли займати різні адміністративні посади, виїжджати в

інші землі, утримувати збройні загони. Вільні громадяни – жінки та іноземці

– не користувалися політичними правами. Повноправними громадянами були

тільки чоловіки – уродженці міста.

Більшість населення становили раби. Вони не мали жодних прав і були

власністю рабовласників, які вільно розпоряджалися їх працею, життям і

смертю. До них примикали дрібні ремісники і торговці, а також вільні

общинники навколишніх поселень, що сплачували податки державі та входили до

ополчення у випадку воєнних дій. Непосильний гніт і безправ’я призводили до

повстань. Так, 107 р. до н.е. у Пантікапеї спалахнуло повстання рабів на

чолі зі Савмаком, якого раби проголосили царем.

Грецькі колонії були рабовласницькими державами. За формою правління-

демократичними та аристократичними республіками.

Вищим органом державної влади вважалися народні збори. Брати участь у

них мали право всі чоловіки, які досягли 25 років.

До їх компетенції належало прийняття законів, вибори посадових осіб,

регулювання морської торгівлі, зовнішньополітичні зв’язки та укладання

договорів, нормування грошової системи., звільнення іноземних купців від

мита тощо.

Народні збори обирали раду міста, до складу якої входив суд

присяжних, а також головний жрець міста – базилевс, котрий відав

релігійними культурами.

Рада була постійно діючим органом влади, підготовляла законопроекти,

перевіряла кандидатів на виборні посади, здійснювала контроль за виконавчою

владою.

Військовими справами відали архонти і стратеги.

Нагляд за порядком на ринку здійснювали агораноми.

За порядком у місті стежили астиноми.

Контролювали додержання законів номофілаки.

Політична організація міст-колоній спиралася на збройні сили, які

надавали рабовласникам необмежену владу над рабами і закріплювали їх

панівне становище у суспільстві.