2. Питання до теми «Числівник»

2.1. Морфемна структура числівників та способи їх творення

Сучасні форми числівників творяться від основ простих числівників. До розряду простих числівників належать назви чисел першого десятка: один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять і числівники сорок, сто, тисяча. Ці числівники (крім сорок) успадковані від спільнослов'янської мови.

Кількісні числівники

Назви чисел другого десятка (11-19) разом з назвами десятків (20-90) і назвами сотень (200-900) в сучасній українській мові становлять групу складних кількісних числівників

Числівники одинадцять-дев'ятнадцять у давньоруській мові як і в інших старих слов'янських мовах, являли собою сполучення числових назв на означення одиниць одінъ...девψть в називному відмінку за допомогою прийменника на (зверх) з формою міси відм. однини числівника десять (тобто десяте): одинъ на десяте, дъвђ на десяте, три на десяте, четыре (и) на десяте, пять на десяте і т. д. Слово десять у староруській мові мало менш абстрактне значення, ніж у сучасній мові. Воно сприймалось як десяток.

Словосполучення типу одинъ (-а, -о) на десяте буквально означали: один (-а, -о) зверх десятка, один (-а, -о) на десяткові, один (-а, о) понад десяток.

Перша частина такого словосполучення відмінювалась і узгоджувалась з іменниками (одинъ на десяте человђкъ, дъва на десяте человђка, четыре на десяте человђци) або керувала ними (пять на десяте человђкъ).

У процесі спілкування складові елементи словосполучення з’єднувались все тісніше, наголос закріплявся на одному складовому елементі на, словосполучення поступово перетворилося на слова. У зв’язку з цим ці слова зазнали значних фонетичних і граматичних змін. Складовий елемент десяте, який не мав на собі самостійного наголосу, зазнав фонетичної редукції. Голосний закінчення і кореневий голосний е спочатку редукувались і нарешті зовсім зникли. Звук с внаслідок асиміляції перетворився в ц. Приголосний т залишився м'який, бо зредукований голосний в кінці слова був переднього ряду. Десяте перетворилось в суфікс -дцять (десяте ® десять ® дьсять ® дьцять ® дцять) Так на протязі кількох століть складені числівники внаслідок стягнення складових елементів перетворились у складні. Утворені внаслідок стягнення складні числівники почали відмінюватись, як прості числівники п'ять, шість.

У числівнику одинадцять звуки -н- основи один і прийменника на злилися в один звук. У російській мові маємо одиннадцать. На збереженні обох н мав вплив наголос, який в російській мові падає на перший складовий елемент цього числівника. У білоруській мові цей числівник має форму адзінаццаць.

У сучасній українській і білоруській мові в числівникові дванадцять першим складовим елементом виступає, стара форма двоїни чол. роду два з (дъва). У давній українській мові була окрема форма двоїни для ж . р. і сер. роду — двђ (дъвђ), тобто як і в давньоруській мові. У російській мові в числівникові двенадцать закріпилась саме стара форма жіночого — серед нього роду двоїни.

У числівнику тринадцять першим складовим елементом виступає в усіх слов'янських мовах стара форма жін. і сер. роду числівника три: укр. тринадцять; рос. тринадцять; білор. трынаццаць.

У числівнику чотирнадцять перший складовий елемент — чотири втратив звук и. Це пояснюється прискореним темпом вимови числівників і переходом наголосу на його складовий елемент на.

У числівниках п'ятнадцять, шістнадцять і дев'ятнадцять звук т в середині слів ствердів під впливом дальшого твердого приголосного звука н.

У сучасній морфологічній будові числівників від одинадцяти до дев'ятнадцяти виявляється своєрідний принцип аглютинації, тобто склеювання складових частин: назва одиниці плюс невідмінюване слово на плюс відмінюване слово — дцять.

У сучасній українській літературній мові числівники 11-19 мають такі форми: одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев'ятнадцять.

У давньоруській мові числівники двадцять, тридцять, як і числівники одинадцять...дев'ятнадцять, являли собою словосполучення, які в процесі розвитку мови перетворилися на слова.

Поняття 20 виражалось словосполученням дъва (дъвђ) десяти (Н.в. двоїни).

Поняття 30 виражалось словосполученням три десяте (або десяти). Десяте — форма Н.в. множини. Коли обидві складові частини цих числівників тісно сполучались між собою і утворили одне неподільне ціле, друга трискладова частина з кінцевим м'яким приголосним змінилась на суфікс -дцять. Ці зміни відбувались одночасно з відповідними змінами в числівниках одинадцять... дев'ятнадцять. Процес утворення -дцять (із десяти, десяте) в числівниках двадцять, тридцять проходив так само, як і в числівниках одинадцять... дев'ятнадцять.

У числівнику двадцять в усіх слов'янських мовах першою складовою частиною виступає стара форма чол. роду числівника дъва, а в числівнику тридцять — форма жін. і сер. роду числівника три: укр. двадцять, тридцять; рос. двадцать, тридцать; білор. дваццаць, трыццаць.

Так на протязі кількох століть внаслідок стягнення складені числівники дъва (дъвђ) десяти, три десяте(и) перетворилися в складні.

Числівник сорок займає окреме місце в системі числівників східнослов'янських мов.

Слово сорок вживається тільки в українській, російській і білоруській мовах. Отже, воно виникло на східнослов'янському ґрунті, від давнього слов'янського кореня. Етимологічно слово сорок зв'язане з «сорочка». Сорок є варіант чоловічого роду слова сорока, від якого утворилось слово сорочька — «спідня сорочка». Звідси — сорочькъ (сорочок).

Слово сорок довгий час (до XVII ст.) вживалось як назва предмета і назва чотирьох десятків. Згодом слово сорок набуло значення чотирьох десятків і стало вживатись взагалі на означення числа 40. Таким чином, конкретна лічба стала абстрактною.

В українських пам'ятках слово сорок в числовому значенні засвідчене з XIV століття. Наприклад, у грамоті 1359 р. Після XIV ст. числівник сорок в українській мові вживається послідовно.

Сучасні українські форми числівників п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят утворились відповідно з давніх сполучень назв одиниць п'ять... вісім з формою родового відмінка множини числівника десять (тобто десять).

Ще в давньоруській мові ці словосполучення перетворились у своєрідні складні слова з єдиним наголосом. Головний наголос закріпився на кінці другої частини слова. Стались відповідні фонетичні і граматичні зміни. Втратилась м'якість приголосного в першій частині слова.

Сучасні українські форми числівників п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відбивають рефлекси старих форм з втратою м'якості приголосних у першій складовій частині цих складних числівників.

У старій українській мові, як і в давньоруській, числівник дев'яносто вживався у формі девятьдесятъ. Проте форму числівника девятьдесятъ ще в старій українській мові почала заступати нова форма — дев'яносто. У сучасній українській літературній мові вживається тільки форма дев'яносто.

Сучасна форма сто утворилась із съто. Числівник сто, як і числівник дев'яносто, сприймався в старі часи як іменник середнього роду о-основи (пор. місто).

У живій народній мові числівник сто до недавнього часу був найбільшою одиницею числення. В західноукраїнських діалектах і тепер можна зустріти лічбу сотнями. Слово сто часто вживається в значенні — дуже багато. Наприклад: сто раз говорити, сто сот раз і ін.

Сучасна форма двісті є закономірним розвитком старої форми дъвђ сътђ.

У російській мові маємо двести. У зв'язку із зникненням категорії двоїни в російській мові (XVI ст.) в кінці цього слова закріпилось и.

Числівники триста, чотириста — це результат сполучення форм Н.в. жін.-серед, роду числівників три, чотири з формою наз. відмін, множ. сер. роду числівника съта.

У західноукраїнських діалектах ці числівники вживаються і в невідмінюваних формах, але їх уже заступають загальнонародні форми триста, чотириста.

Слова, що виражають назви сотень, від п'ятисот до дев'ятисот включно, в старій українській мові, як і в давньоруській та старослов'янській мовах, являли собою сполучення назв одиниць п'ять... дев'ять з формою Р.в. множини числівника съто (п'ять... дев'ять сотень, як п'ять... дев'ять літ). Складові частини цих числівників сприймались як окремі слова. Тому м'якість звука т в першій частині кожного з цих числівників зберігалась дуже довго. У російській мові вона зберігається й тепер.

Слово тисяча раніше сприймалося як іменник жіночого роду а-основи.

Числівник тисяча ще й тепер зберігає категорію роду і форми числа. Але значення предметності в слові тисяча вже ослаблене.

Слово мільйон утворилось від кореня латинського слова mille — тисяча. Вперше появилося слово мільйон у XIV ст. у Фландрії і Нідерландах, де в той час були найрозвиненіші фінансові операції. Згодом, коли грошовий обіг країн світу швидко зріс, слово мільйон стало інтернаціональним. Слово мільйон вживалось і для позначення чисел вищого порядку. Слово мільйон яскраво показує процес абстрагування від конкретного до загального. Тут ще виразно виступає предметно-збірне позначення множинності, але в той же час яскраво виступає і тенденція абстрагування.

Слово мільярд появилося в Європі в XIX ст. для позначення тисячі мільйонів. Паралельно із словом мільярд для позначення цього числа вживалося і слово більйон (з бі-мільйон, тобто двічі мільйон). Тепер це слово майже не вживається. Його цілком заступає слово мільярд.

Мільйон, мільярд і інші позначення великих величин ще сприймаються нами, як предметно-збірні позначення множинності. Вони мають усі ознаки іменників.

Складені числівники у давньоруській і в старій українській мові утворювались шляхом з'єднання простих і складних числівників за допомогою сполучників і прийменників.