Оріховський Станіслав (псевдонім — Роксолан; 1513, с. Оріховці Перемишльського пов., Польща — 1566) — визначний українсько-польський гуманіст, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст.
Початкову освіту здобув у Перемишлі. Далі навчався в Краківському (від 1526), Віденському (з 1527), Вітенберзькому (1529), Падуанському (1532), Болонському (1540) університетах, а також удосконалював свої знання у Венеції, Римі, Лейпцигу. У 1543 р., після 17-річного перебування за кордоном, повернувся на батьківщину, де займався суспільно-політичною діяльністю. Скрізь наголошував на своєму українському похлдженні. Писав переважно латинською мовою. У тодішній Європі С. Оріховський посідав чільне місце серед мислителів. Найвизначніші його твори: «Про турецьку загрозу» (1543—1544); «Про целібат» (Краків, 1547); «Напучення польському королеві Сигізмунду Августу» — у двох редакціях (1543 і 1548); «Літопис», який охоплює п’ять років історії Польщі; «Промова на похоронах Сигізмунда І» (Венеція, 1548) — була включена до антології під назвою «Промови найвизначніших мужів», видрукованої у Венеції 1559 р. відомим видавцем Павлом Мануцієм. Антологія перевидавалась 1566 р. у Парижі, 1568 р. — у Венеції, в 1569 та 1586 рр. — у Кельні. У тодішній Європі С. Оріховський посідав чільне місце серед мислителів. Деякі з його праць до нас не дійшли, наприклад: «Про природне право», «Відступництво Риму» тощо. Цікаві й дрібніші його твори — листи, діалоги, памфлети та промови на різні теми. У перелічених творах серед суто філософських питань, які розглядає автор, найбільшої уваги заслуговують його погляди на історіософську та політико-правову проблематику. У царині філософії найбільше цікавився проблемами, пов’язаними з етикою і політикою. Окремо слід відзначити наявну в його творах ідею суспільно-договірного походження держави, його розмірковування про демократію, природне право, свободу, незалежність світської влади від церкви тощо. Поділяючи загалом позиції прихильників станової монархії, Оріховський був одним із перших у Європі ідеологів освіченої монархії, хотів бачити в особі короля «філософа на троні». Значне місце у теоретичних міркуваннях Оріховського посідає проблема війни і миру, так актуальної тоді в Європі у зв’язку з експансією Туреччини. Станіслав Оріховський розробляв і пропагував ідею природного права, яке, на його думку, вище від людських законів, котрі при потребі можна змінювати, а також сповідував основний принцип гуманістичної етики — принцип спільного блага (блага народу), основні ідеї якого — патріотизм, служіння державі, суспільна активність — ґрунтувалися на підпорядкуванні приватних інтересів спільному добру тощо. У творах Оріховського знаходимо нові гуманістичні погляди на історію, на місце і роль людини в історичному процесі. Останній він розглядає не як реалізацію наперед визначеного Божественного припису, а як людську драму в дії. «Історик, — говорить Оріховський, — нічого не повинен вигадувати, а писати лише правду: не керуватися ні дружбою, ні ненавистю». Мислитель брав участь у вирішенні конкретних актуальних політичних завдань сучасного суспільного життя, тому історію він уважав чинником пробудження самосвідомості народу, історичної пам’яті, виховання патріотичних почуттів, любові до вітчизни. При цьому він уважав себе українцем з польської держави (gente Ruthenus, natione Polonus). Оріховський був найвизначнішою постаттю в українській і польській культурі доби Відродження. В Західній Європі його називали «українським Демостеном» і «сучасним Цицероном». Його вчителями були визначні діячі того часу: відомий німецький гуманіст Меланхтон та реформатор Мартін Лютер (Оріховський якийсь час жив у його домі). Друзями нашого мислителя були відомий німецький художник Альбрехт Дюрер, Ульріх фон Гутен, Лукас, Кранах-Старший. У Римі, Падуї та інших італійських містах Оріховський приятелював із найвідомішими філософами, науковцями, державними і церковними діячами того часу, пізніше листувався з ними.
Що являє собою Литовська метрика?
Архіви документів, що виходили передусім з канцелярії Великого князівства Литовського в період з першої половини ХV ст. до 1794 р.
Назвіть п’ять сучасних дослідників історії України другої половини XIV - першої половини ХVІІ ст.
Олена Русина, Наталія Яковенко, Сергій Леп’явко, Андрій Заяць, Віталій Щербак
Що означає термін «Річ Посполита»?
Республіка з польської мови
Що означає термін антитринітарізм?
течение в христианстве, основанное на вере в Единого Бога, всепроницающего и представляющего собой высший разум, и отвергающее триединство Бога (см. Троица), божественное происхождение Христа (см. Иисус Христос) и его искупительную жертву, а соответственно и учение о первородном грехе.
Що означає термін ставропігія?
Ставропігія (від грец. «ставрос» і «пігіон» — поставлення хреста) – автономна православна церковна одиниця (церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевих ієрархів, а безпосередньо патріархові (в Російській Імперії з 1721 Святішому Синодові) і користується спеціальними правами (догляд над духовенством, іноді навіть над ієрархами)
Хто був першим греко-католицьким митрополитом?
Михайло Рогоза
Які хронологічні межі перебування Чернігівщини у складі Московського царства?
1503-1618
Ким і коли було побудовано Кодак?
1635 р. – з метою припинити масові втечі селян на Запоріжжя поляки збудували Кодацьку фортецю, будівництвом якої керував французький інженер Гійом де Боплан, автор «Опису України».
Які та під чиїм керівництвом відбулися козацькі повстання у кінці XVI - перші третині XVII ст.?
1591-1593 рр. – козацьке повстання, яке очолив гетьман реєстрового козацтва Криштоф Косинський
1594-1596 рр. – повстання Северина Наливайка та Григорія Лободи під гаслом: «Мир християнству, а на зачинщиків – Бог і хрест!»
1625 р. – повстання козаків на чолі з Марком Жмайлом
1630 р. – повстання козаків, яке очолив Тарас Федорович Трясило
серпні 1635 p. – повертаючись із походу проти Туреччини на чолі козацького (нереєстрового) війська, Іван Сулима зруйнував нещодавно збудовану польську фортецю Кодак на правому березі Дніпра навпроти першого Кодацького порога, знищив її німецький (найманий) загін з 200 драгунів із комендантом фортеці, французом Маріоном. Повстання було придушене.
1637 р. – повстання під проводом Павла Павлюка. Повстання тривало на Лівобережжі, яке очолили Яків Острянин та Дмитро Гуня аж до остаточного придушення влітку 1638 р.
Хто був першим київським православним митрополитом у XVII ст.?
Іов Борецький
1620 р. – силами гетьмана Сагайдачного було висвячено нового митрополита Іова Борецького та єпископів для Української православної церкви. Для цього було запрошено єрусалимського патріарха Феофана, який повертався з Москви.
Який православний митрополит провів реформи церкви у першій половині XVII ст.?
Петро Могила
Хто був найбагатшим руським магнатом, некоронованим королем України, покровителем православної церкви та культури другої половини XVI - початку XVIIct.?
Костянтин-Василь Острозький